Національна академія наук України можна перефразувати як "Академія наук України національного рівня".

Дослідники Інституту політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України представили нову наукову монографію та аналітичну доповідь під назвою "Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни". Це видання стало результатом однойменного дослідницького проекту, що базується на сучасних концепціях солідарності, зокрема в контексті її суспільно-політичного вираження. Авторами є:

* Аналізували роль суспільно-політичної солідарності у зміцненні національної стійкості держави та визначили її рівень у контексті національних викликів, зокрема в залежності від розвитку військових подій.

* розглянули значення таких факторів, що сприяють солідаризації українців, як робота державних і політичних установ, національної еліти, організацій громадянського суспільства та процеси народної самоорганізації;

* проаналізували роль колективної історичної пам'яті у процесі політичної консолідації українського народу.

Торік Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України почав реалізувати розрахований на два роки дослідницький проєкт "Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни і повоєнної відбудови". Як зауважують виконавці, солідарність населення країни як єдність прагнень і намірів, готовність до спільної дії задля їхнього досягнення є важливим чинником, від якого залежить успішне проходження країною кризового стану. Солідарність як певний стан суспільної психології проявляється зазвичай у соціальних стосунках, у культурних або конфесійних уподобаннях, у спільній системі цінностей, у трудових або військових діях тощо. Тому варто зважати на те, що спільні дії народу у подоланні кризового стану посилює його політична солідарність. З-поміж її проявів - довіра до політичного керівництва, віра у правильність політичної лінії держави, суспільно-політичного устрою, відмова від політичного радикалізму, орієнтація на громадські форми політичної участі. Та, вивчаючи проблему суспільної солідарності, дослідники здебільшого приділяють увагу солідарності у відносинах між різними соціальними стратами, тобто щодо рівня добробуту різних соціальних груп, підтримки соціально знедолених тощо, але значно менше зважають на питання політичної солідарності українців.

На першому етапі виконання наукового проєкту колективові дослідників було важливо не лише з'ясувати рівень суспільно-політичної солідарності в Україні під час війни, а й вивчити соціальні та політико-ідеологічні мотиви згуртованості народу, роль інститутів влади, державного управління, громадських організацій і медіа, виявити проблемні точки суспільної солідаризації. З'ясування позитивних і негативних чинників суспільно-політичної солідарності в Україні має суттєво полегшити наукове передбачення щодо збереження її досягнутого рівня і після війни, в мирних умовах, коли у суспільному житті знову заявлять про себе відмінні й часто протилежні соціальні, політичні, ідеологічні, економічні й інші інтереси.

На думку авторів дослідження, війна українців проти російських загарбників підтвердила пряму взаємозалежність між національною солідарністю і національною стійкістю: що більша готовність народу до опору, то повнішим є усвідомлення ним своєї національної єдності, а отже, більшої динаміки набуває перехід від механічної солідарності до органічної як усвідомлення спільної екзистенціальної мети - збереження своєї держави та всіх ознак національної ідентичності. Як показують результати дослідження, висока органічна суспільно-політична солідарність українців має великий потенціал іще більшого зростання, якщо заохочувати політичну участь і політичний активізм населення, сприяти громадському рухові в усіх його формах, підтримувати соціальний діалог, закріплювати у свідомості людей уявлення про демократію як фундамент єдності. Адже ефективність функціонування політичних механізмів солідаризації населення залежить від рівня залучення населення до громадських обговорень щодо ухвалення державних рішень, прозорості і щирості влади у комунікації з населенням, від приведення у відповідність соціальної політики реальним потребам людей, від активності у залученні міжнародного досвіду національної консолідації, від розгортання й поглиблення діалогу та співпраці з громадянським суспільством.

Посилення потенціалу солідарності неможливе без аналізу причин та чинників, які призвели до його ослаблення в умовах суспільної втоми від війни, невиправданих оптимістичних сподівань на початкових етапах конфлікту, помилкових рішень влади та необхідності обмеження демократичних процесів тощо.

Науковці Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України наголошують, що зростання впливу та сили громадянського суспільства, його здатність до адаптації і саморегуляції, а також визнаний статус надійного партнера держави стали одними з основних факторів, що сприяють збереженню України як незалежної, демократичної, соціально орієнтованої та правової країни. Незважаючи на введення воєнного стану, що призвело до обмеження можливостей громадянського суспільства, усвідомлення реальної загрози спонукало до збереження ефективних відносин між державою та громадянським суспільством, а також дало новий позитивний імпульс для їх розвитку. Водночас, високий потенціал організацій громадянського суспільства, виявлений під час війни, їхня здатність пропонувати та реалізовувати інноваційні рішення в різних сферах, таких як військово-політична, соціально-економічна та гуманітарна, а також унікальний досвід, що був накопичений, вимагають ретельного вивчення.

Автори дослідження стверджують, що формування соціальної солідарності в українському суспільстві, яке зазнало розшарування, значною мірою залежатиме від дій національних еліт — політичних, економічних та інтелектуальних. Важливим є їхня поведінка в умовах війни та пов'язаних із цим викликів, а також здатність стати бенефіціарами суспільно-політичної єдності. Зростання відповідальності цих еліт повинно супроводжуватися укріпленням правових гарантій щодо власності, політичної та духовної свободи.

Після завершення першого етапу реалізації проєкту, дослідницька команда підготувала ряд рекомендацій, які стосуються взаємодії держави з громадянським суспільством. Зокрема, акцент робиться на розвитку волонтерства, підтримці вразливих категорій населення та співпраці з міжнародними партнерами. Також було визначено заходи для стабілізації політичної системи, збереження української національної ідентичності, протидії ворожій пропаганді, а також в аспекті політики пам'яті.

Окремо автори наголошують, що державі необхідно визначити свою науково обґрунтовану стратегію, виходячи з того, що осердям і координаційним центром української науки має й надалі лишатися Національна академія наук України. Водночас, на їхню думку, варто поглиблювати співпрацю Академії з провідними університетами задля концентрації сил і ресурсів.

Як підкреслюють дослідники, процес солідаризації суспільства в умовах війни має свої особливості, тому деякі методи можуть виявитися непотрібними в мирний період. Проте рівень солідарності українців, який виник внаслідок спільної боротьби з агресором, повинен стати міцною основою їхньої єдності під час відновлення країни.

* Олег Рафальський, академік Національної академії наук України, обіймає посаду директора Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та виконує обов'язки віцепрезидента Національної академії наук України.

* головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки доктор історичних наук, професор Тетяна Бевз;

* старший науковий співробітник того ж підрозділу, кандидат історичних наук Микола Горбатюк;

Галина Зеленько, яка є завідувачкою відділу політичних інститутів та процесів в Інституті політичних і етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, також є членом-кореспондентом НАН України.

* Олександр Майборода, член-кореспондент НАН України, займає посаду заступника директора Інституту та є науковим керівником відділу, що спеціалізується на проблемах світового політичного розвитку.

Керівник відділу політичної культури та ідеології, доктор історичних наук, професор Юрій Ніколаєць.

* науковий секретар Інституту, кандидат історичних наук, доцент Віталій Перевезій;

* провідний науковий співробітник сектора політичної культури та ідеології, доктор філософських наук, професор Зореслав Самчук;

Заступник директора Інституту, доктор політичних наук та професор Юрій Шайгородський.

* головний науковий співробітник відділу теорії та історії політичної науки доктор історичних наук, професор Юрій Шаповал;

* провідний науковий співробітник цього ж відділу доктор політичних наук, доцент В'ячеслав Яремчук.

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Опис бібліографії монографії:

Суспільно-політична солідарність в Україні в умовах війни : монографія / за ред. академіка НАН України О. О. Рафальського, чл.-кор. НАН України О. М. Майбороди. Київ : ІПіЕнД ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2024. 400 с.

ЕЛЕКТРОННА РЕДАКЦІЯ

Sure! Please provide the text you would like me to make unique.

Бібліографічний опис аналітичної доповіді:

Соціально-політична єдність в Україні під час конфлікту: аналітичний звіт. Київ: Інститут політичних та етнонаціональних досліджень імені І. Ф. Кураса НАН України, 2024. 52 сторінки.

ЕЛЕКТРОННА РЕДАКЦІЯ