"На мого чоловіка поглядають з співчуттям". Українська жінка розмірковує про дитячі садки в Південній Кореї, виховання малюків та Сунин — найвикликаніший іспит у світі.

Українська б'юті-блогерка та підприємиця Дарія Кисла п'ять років тому переїхала до Південної Кореї, де вийшла заміж за корейця та виховує з ним спільну дитину. Як їй вдалося призвичаїтися до життя у країні, де вік рахують із моменту зачаття, роботодавець може не прийняти на роботу через зайву вагу чи носіння окулярів, а успіх вимірюється красою, кількістю дітей та наявністю собаки?

В інтерв'ю OBOZ.UA б'юті-блогерка розповіла, як у день найважливішого іспиту в Південній Кореї - Сунину, до якого діти починають готуватися ще з першого класу, зупиняють навіть літаки, а рівень стресу в учнів настільки високий, що трапляються випадки суїциду, адже від складання іспиту залежить їхнє подальше майбутнє. Також жінка поділилася, що найбільше вразило її в системі дошкільної освіти, чому там хочуть обмежити англійську мову та як малюків годують тортами з кремами. Про це та багато іншого - далі.

Даріє, скільки років ви вже перебуваєте в Південній Кореї? Чим займаєтеся? Що спонукало вас до переїзду туди?

- У Південній Кореї я живу вже п'ять років. Зараз займаюся підприємницькою діяльністю - маю власний сайт із доставки корейських товарів по всьому світу, а також виховую дитину, якій майже два роки. Я приїхала сюди працювати в компанії Samsung, згодом вийшла заміж і зрештою залишилася тут жити.

Яким чином ви вперше зустрілися з вашим чоловіком?

- Я працювала з його другом-українцем у Китаї, а мій майбутній чоловік приїхав до нього в гості. Так ми й познайомилися. На той момент я навіть не уявляла, де розташована Південна Корея. А згодом життя склалося так, що я ще й переїхала туди працювати. Там ми вже продовжили наші стосунки.

Я читала, що в Кореї великий акцент роблять на освіту та досягнення в кар'єрі, тому батьки, незалежно від статі своїх дітей, часто чинять на них моральний тиск, аби вони успішно навчалися і здобували соціальний статус. Додатково, існує стереотип, що дівчата повинні бути жіночними, а хлопці — забезпечувати свої родини в майбутньому. У Південній Кореї краса дівчини може суттєво вплинути на її кар'єру. Традиційно син зобов'язаний піклуватися не тільки про свою сім'ю, але й про батьків. Які у вас думки щодо виховання дітей у Південній Кореї? Чи виникають на цьому фоні конфлікти чи непорозуміння у відносинах із чоловіком?

- Коли в Південній Кореї приймають на роботу, справді звертають увагу на зовнішність. Якщо є зайва вага або людина носить окуляри, це може не сподобатися роботодавцю і стати причиною відмови. Раніше особливо акцентували на тому, що дівчинка має бути гарною. Зараз від цього потроху відходять, але практика все ще існує. Наприклад, батьки можуть подарувати доньці на 16 років гроші на пластичну операцію - зміну форми повік чи носа. Такий подарунок вважається інвестицією в майбутнє дитини.

Оскільки ми живемо в мультикультурному середовищі, у нашій родині немає жорстких вимог до стандартів краси з боку чоловіка. Ми говоримо нашій дитині, що вона красива, але намагаємося не робити з цього основну акценту. Тим більше, що Кіра вже привертає багато уваги — вона іноземка, і її зовнішність не зовсім відповідає традиційним корейським канонам, більше нагадує мене. У нашій родині чоловік довіряє мені і враховує мою думку, адже я — мама. Можна сказати, що я надаю йому рекомендації щодо виховання дитини, і він охоче з цим погоджується (усміхається).

Звісно, непорозуміння виникають, як і в будь-якій родині. Наприклад, у питанні мовного виховання. Я прагну, щоб моя дитина спілкувалася українською і володіла двома мовами. Мій чоловік турбується, що вона буде добре знати українську, але не зможе вільно спілкуватися корейською. Коли ж наша донька пішла до дитячого садочка, я також почала переживати, чи не переважить корейська мова, і чи не втратить Кіра свої знання української.

Чи дійсно в Південній Кореї існує намір заборонити навчання дітей дошкільного віку англійською мовою?

Дошкільна освіта для малюків до трьох років — це справді важливий етап. Коли ми вирішили віддати нашу дитину в дитячий садок, їй було всього півтора року. Я запитала, чи можуть вихователі спілкуватися англійською та чи є заняття з мови. На це нам відповіли, що до досягнення трирічного віку використання англійської мови заборонене. Мабуть, це зроблено з метою, щоб дитина спочатку навчилася добре володіти корейською, не відволікаючись на інші мови.

Ви згадали, що ваша донька почала відвідувати дитячий садок у півтора року. Який же вік є типовим для початку відвідування дошкільних установ у Південній Кореї? Чи прийнято там довго залишатися у декретній відпустці?

У Південній Кореї традиційно дітей починають відправляти до дитячих садків вже з трьох-чотирьох місяців. Тут жінки зазвичай не перебувають у декретній відпустці занадто довго. Більшість батьків працює, тож після народження малюка мати швидко повертається на роботу, а дитину віддають у садочок. Оскільки я маю можливість працювати віддалено, Кіра пішла до дитячого закладу лише тоді, коли ми зрозуміли, що вона готова до цього.

Чи насправді в Південній Кореї вік дитини визначається з моменту зачаття?

Так, це дійсно так. Хоча це вже стало частиною минулого, цього року було прийнято закон, що передбачає обчислення віку за міжнародними стандартами. Проте, представники старшого покоління продовжують використовувати традиційний підрахунок. Наприклад, нашій доньці півтора року, але батьки чоловіка вважають, що їй вже два з половиною.

- У дитячих садках Південної Кореї почали використовувати роботів як "навчальний посібник". Наприклад, 25-сантиметровий робот Alpha Mini вміє танцювати, співати, розповідати історії та навіть навчати рухів кунг-фу. Очі робота можуть підморгувати, а його зіниці під час розмови набувають форми серця. Завдяки камері на шоломі він робить фотографії, які миттєво надсилаються на планшет для перегляду. Чи є подібні технологічні новинки у вашому садочку?

Я бачила подібних роботів в аеропортах Південної Кореї, де вони насправді вітають людей і відповідають на їх запитання. Наша дитячий садок не має такої високої технологічної оснащеності, тому у нас немає таких роботів. Замість цього, у нас є відеокамери, які забезпечують постійний нагляд за дітьми. Це означає, що протягом усього дня, поки малюки перебувають у садку, за відеотрансляцією спостерігає спеціально призначена людина. Батьки також можуть отримати доступ до цих камер.

Крім того, ми користуємося застосунком дитячого садочка - там можна перевіряти меню, туди ж вихователі надсилають світлини того, чим дитина займалася протягом дня, або розклад на тиждень: що планується, куди поведуть дітей. Можливо, це теж можна вважати технологічною новинкою. Загалом звичайні дитячі садочки тут радше схожі на наші, але вони значно менші. Тобто це не якесь масове ноу-хау з роботами.

- Чи легко потрапити в дитячий садок? В Україні дітей записують у спеціальну офіційну чергу одразу після народження.

- Тут також є черги, хоча, можливо, не такі великі, як в Україні. З народження дітей не записують, адже фактично з народження вони одразу йдуть у садочок - тож записувати просто ніколи (усміхається). Водночас черги існують до державних садочків. Наприклад, біля нашого будинку є державний садок, у який ми хотіли віддати дитину, але потрапити туди не змогли. Нам повідомили, що він переповнений, і запропонували записатися в чергу та чекати. Тому ми звернулися до приватного садочка. Він розташований трохи далі від нашого дому, але туди нас прийняли одразу.

Яка відмінність між державними та приватними дитячими садками?

- У приватному садочку, мабуть, як і скрізь, вища щомісячна оплата та більше орієнтації на дитячі інтереси. Наприклад, дітей водять у музеї гончарства, дитячі кімнати, розважальні центри - усе це потребує додаткових витрат. Водночас у державних садочках програма теж доволі різноманітна, тому я не можу сказати, що вони значно гірші за приватні.

Ми б абсолютно спокійно довірили нашу дитину державному садочку, якби там була вільна місце. Більш того, садок, що знаходиться неподалік, виглядає навіть привабливіше, ніж наш приватний: у нього простора територія, дитячий майданчик і гірки. У Південній Кореї існує проблема з простором для ігор - це не зовсім так, як ми звикли в Україні. Іноді садочки для найменших взагалі функціонують у квартирах. Наприклад, декілька об'єднаних квартир на першому поверсі можуть стати повноцінним дитячим садком.

Яка вартість навчання в приватних дитячих садках?

Витрати на місяць коливаються від 300 до 500 доларів (приблизно від 13 до 21 тисячі гривень). Крім того, батькам потрібно додатково сплачувати за автобусний підвіз дітей, як це прийнято в Україні, а також вносити внески на потреби дитячого садка. За моїми відомостями, у державних установах такі збори не практикуються. У приватних садочках дітям часто дарують різноманітні подарунки – чашки, іграшки, мильні бульбашки. Отже, частина цих коштів використовується на такі розважальні речі для дітей.

- Який графік у садочку? Чи є обідній сон?

Ми відводимо нашу дитину о 9:00, хоча існує можливість відправити її о 10:00 автобусом, що зупиняється неподалік нашого дому під наглядом вихователів. Зазвичай вона повертається додому автобусом о 15:50. Крім того, ми можемо забрати її самостійно між 15:00 та 16:00.

Обідній сон важливий як для малюків до трьох років, так і для старших. Наша Кіра спить близько двох з половиною годин — це практично половина дня (сміється).

- Чи можна приводити дітей із температурою або нежитем у садочок?

Зазвичай перед тим, як дитина потрапляє до садочка, вихователь проводить її огляд. Якщо малюк має сильний кашель або підвищену температуру, його не допустять до закладу. Проте, якщо, наприклад, дитина відвідала лікаря, який призначив ліки, батьки можуть надати їх разом з малюком, і вихователька забезпечить їх прийом. Це можливо, якщо температура дитини не перевищує 37,4° С, а не 39. Дітей з високою температурою не приводять у садочок, оскільки це може призвести до спалаху захворювань серед інших малюків.

То есть только температура в 39° C считается высокой?

- Коли в нашої дитини була температура 37,4° С і кашель, ми привели її до лікаря. Він сказав, що все гаразд, і запитав, чи будемо робити їй щеплення. Я здивувалася, адже дитина захворіла, і ми записалися на прийом саме через це. На що лікар трохи посміявся й сказав щось на кшталт: тоді просто не робіть щеплення сьогодні. Тобто температура 37,4° С у Південній Кореї вважається нормальною навіть для вакцинації.

- Яке харчування в дитячих садках? Бачила у вашому Instagram, як на святкування ви принесли торт без цукру, і це стало великою несподіванкою для адміністрації. Чи є там здорове збалансоване харчування?

- Збалансоване харчування є, але навіть маленьким дітям тут дають гостру їжу. Наша донька, наприклад, гостре не їсть. На обід дітям подають металеву тарілку, розділену на секції, і вони самостійно кладуть у бульйон рис чи м'ясо, обов'язково додають овочі - відварену броколі або мариновану капусту. У Кореї вона називається "дитячі кімчі" - це ферментована капуста, яка довго маринується і вважається корисною для шлунка. На перекуси дітям дають йогурти, варені яйця, печиво. Наприклад, моя дитина о 9-й ранку приходить у садочок, а вже о 10-й у них перекус. Цікаво, що обід саме в нашому садочку дуже ранній - об 11:20, після чого діти лягають спати. Тож коли донька повертається додому, вона знову хоче їсти.

Дітям також надається достатньо води - кожна дитина має свою індивідуально підписану пляшечку. Щодо харчування, у мене в цілому немає жодних зауважень.

Єдине, що викликає в мене занепокоєння, - це солодощі, особливо торти. Я була трохи вражена, дізнавшись, що на святкування Дня іменинника, коли всі діти разом відзначають свої дні народження, малюкам приносять торти з кремом. Мене дуже мучила думка, щоб моя дитина, якій лише півтора року, не наїлася цього ласощів, тому я попросила виховательку не давати їй частування. Вона відповіла, що всі діти будуть їсти, і, можливо, моїй також захочеться. У відповідь я вирішила спекти невеликий торт без цукру та крему і принести його до садочка. Хоча мені казали, що в Україні заборонено приносити домашню випічку в дитячі заклади, я вирішила ризикнути - і моя випічка була з'їдена, а всі відзначили, що це дуже смачно. Тепер вихователька навіть жартує: коли діти їдять щось з кремом, вона завжди каже: "Не переживайте, мамо Кіри, ми їй крем не давали" (усміхається).

У місцевих кав'ярнях часто можна спостерігати, як мами частують своїх малюків тортами з кремом. У Кореї це не сприймається як щось неправильне чи шкідливе для харчування, на відміну від наших уявлень в Україні.

Ви стверджуєте, що діти самостійно додають рис у бульйон. Це означає, що вихователі не надають їм допомогу? І в цілому, як сильно можна оцінити рівень самостійності дітей у корейських дитячих садках?

Діти в цілому самостійно споживають їжу, але оскільки вони все ще дуже юні, вихователі годують тих, хто ще не досягнув віку одного року, адже в садочках є спеціальні групи для них. При цьому їхнє місце для прийому їжі відрізняється від нашого: вони не сидять на стільцях за столами, а влаштовуються на теплій підлозі, користуючись низькими столиками.

Коли ми принесли Кіру, вона не могла звикнути сидіти на підлозі під час їжі – постійно шукала щось вище, навіть намагалася підкласти під себе книжку. Це було для неї новим досвідом. Проте, в цілому, діти у віці від півтора до двох років у групі їдять самостійно і досить швидко. Якщо хтось не встигає, вихователі завжди готові прийти на допомогу.

Спочатку я сильно переживала, що півтора року - це занадто рано для того, щоб віддати дитину до садочка. Мене мучила думка, що в такому віці вона не зможе обійтися без мами. Але тепер Кіра спокійно їде автобусом, махає рукою на прощання і без жодних проблем залишається в садочку, де спить і відчуває себе вже справжньою дорослою (усміхається). Коли вона приходить додому, розповідає про свої заняття в садочку, використовуючи слова, які вже знає. Вона самостійно наллє собі води, відкриває пляшечку, п’є, а також може насипати собі рис чи суп, адже бачила, як це роблять виховательки. Проте все це, звісно, відбувається під наглядом - дітки не залишаються наодинці. Наприклад, у нашій групі є десять дітей, за якими пильно стежать дві виховательки, тобто по одній на п’ятеро малюків. До них також є помічниця, яка допомагає з їжею і змінює підгузки. Тому про дітей тут дбають дуже уважно.

- Оскільки вашій дитині ще немає двох років, очевидно, що про домашні завдання поки не йдеться. Але, можливо, ви чули від знайомих, як у дитячих садках відбувається підготовка до школи?

Кіра ще зовсім мала, але вже від знайомих дізналася, що в дитячих садочках дітям можуть давати домашні завдання. Багато батьків залучають репетиторів, аби їхні діти не відставали й займали перші позиції. У суспільстві існує чітке переконання: бути першим у всьому – це запорука успішного життя. Якщо ти досягаєш найвищих результатів у навчанні, то вважається, що твоє майбутнє буде вдалим. Тиск на дітей дуже великий, і це явище триває вже багато років.

Наприклад, мій чоловік згадував, що в дитячому садку та школі акцентували велику увагу на навчанні та дисципліні. Учні повинні були сидіти прямо, виконувати завдання і не сперечатися з педагогами. Ці принципи, в значній мірі, залишилися актуальними і сьогодні. Ти повинен поводитися так, як усі, і висловлювати свою думку по-іншому вважається недоречним.

- Чи легко стати вихователем? Чи існують якісь обмеження для освітян? І чи йдуть чоловіки працювати у сферу шкільної освіти?

- Стати вихователем у Кореї не дуже легко. Потрібна профільна освіта (дошкільна педагогіка), державна ліцензія та проходження практики. Конкуренція досить висока, особливо в державних садочках. Вихователі проходять обов'язкові перевірки, зокрема на відсутність судимостей, стан здоров'я та психологічну придатність. Також існують чіткі правила поведінки, дисципліни й професійної етики.

У дитячих садочках чоловіки - рідкість, але це не заборонено. У школах їх більше, особливо серед учителів фізкультури, математики та природничих наук. Суспільство поступово стає відкритішим, однак дошкільна освіта досі вважається "жіночою" сферою.

У нашому дитячому садку також є чоловік, який займається переважно технічними завданнями: він перевозить дітей на автобусі, допомагає з їхніми речами та контролює відеоспостереження.

Яка інформація у вас є про дитячі садки в Північній Кореї?

- Насправді про них відомо дуже мало. Навіть південнокорейці майже нічого не знають про життя в Північній Кореї, настільки це закрита країна. Тому можна говорити лише про припущення. Ймовірно, там усе ще більш закрито й значно жорсткіше з погляду дисципліни. Якщо в Південній Кореї дітей з раннього віку вчать менше висловлювати власну думку, то в Північній Кореї, думаю, до цього ставляться ще набагато суворіше.

- Що вас найбільше вразило в дошкільній освіті Південної Кореї?

Мене справді вразило, що діти сплять просто на підлозі. Вони приносять матраци з дому, розкладають їх і лягають. Якщо чесно, я б хотіла, щоб моя дитина спала в ліжку, як це прийнято в Україні. Але в Кореї немає дитячих садків, де дітлахи сплять у ліжках — лише на матрацах. Це традиція, що йде з минулого, коли люди зазвичай спали на підлозі, адже в домах завжди була тепла підлога. Тепер я розумію, що моїй дитині комфортно: матрац м'який, а підлога тепла, тому з цим можна якось змиритися. Хоча для мене це все ще виглядає досить незвично — так само, як і відсутність стільців.

Проте, розумієте, виховання дитини та те, чим вона займається в дитячому садку, перекриває всі ці незначні нюанси. Коли моя донька повертається додому, вона випромінює радість, а її очі сяють, коли вона ділиться враженнями про те, де побувала і що робила.

- Хочу поговорити з вами про найважчий іспит у світі - Сунин, на складання якого діти мають вісім годин, чотири перерви по 20 хвилин, обід тривалістю 50 хвилин та лише один шанс. Абітурієнтів перевіряють на рівень їхніх знань та здібностей перед вступом до університетів. Чи правда, що до цього іспиту дітей готують ще з дитячого садка?

- Щоб не заважати випускникам зосередитися, у день іспиту в Кореї навіть зупиняють авіасполучення. Вранці поліцейські автомобілі допомагають дітям дістатися до місця проведення іспиту. Робочий день по всій країні починається на годину пізніше, аби не було заторів.

Цей іспит дійсно є вкрай складним і вимагає підготовки з самого початку навчання в школі. Батьки активно залучають репетиторів для своїх дітей, бо, на відміну від України, де існують різні варіанти, такі як повторна здача або зміна навчального закладу, до цього тесту ставляться з максимальною серйозністю. Дітям постійно наголошують, що невдача в іспиті означає кінець їхніх мрій. Ця ситуація негативно впливає на психічний стан дітей і пояснює тривожні статистичні дані. Якщо дитина не з'являється на іспит, її починають шукати, залучаючи поліцію, щоб переконатися, що з нею все гаразд. Психологічний тиск, який чинить суспільство, є надзвичайно сильним!

- Як у Південній Кореї ставляться до іноземців, до війни в Україні? Чи контактуєте з іншими українками?

У нашому маленькому ком'юніті українців є кілька жінок, хоча загалом українців тут не так багато. Перед війною корейці реагували на події так само, як і в багатьох інших країнах: протягом першого року вони активно допомагали, надавали підтримку та надсилали фінансову допомогу. Зараз, звичайно, той початковий ентузіазм і готовність допомагати зменшилися, але ставлення до ситуації залишається з розумінням. Дуже прикро чути запитання: "А війна ще триває?"

Але Південна Корея - це дуже далека країна від України. Якщо навіть сусідні держави вже починають забувати про війну й про те, що потрібно допомагати, то що вже говорити про Корею? У неї мільйон власних проблем.

Для корейців іноземці часто стають об'єктом цікавості. З одного боку, це може бути приємно, але з іншого — не завжди. Коли я виходжу на прогулянку зі своєю маленькою донькою, ми привертаємо занадто багато уваги. Особливо це було помітно, коли вона ще була в дитячому візочку. Ми просто йшли вулицею, а корейці намагалися зазирнути, що ж там всередині. Це трохи дискомфортно, адже люди буквально вторгаються у ваш особистий простір.

Окрім цього, ми дуже відрізняємося зовні. Я якось запитала в чоловіка: мовляв, у мене темне волосся, я в сонячних окулярах - як корейці взагалі розуміють, що я не кореянка? На що він відповів, що це видно навіть по одягу (усміхається). Тобто приховати те, що ти іноземка, тут практично неможливо.

Чи легко корейці приймають нових людей у своє середовище, чи, навпаки, вони виявляють певну замкнутість?

Корейці, в цілому, з великим інтересом знайомляться та намагаються завести дружбу з іноземцями, оскільки це для них новий досвід. Вони використовують такі можливості для практики англійської, але це, як правило, залишається на поверхневому рівні. Тобто, хоча спілкування може бути приємним, це не означає, що вони готові впустити вас у своє особисте коло.

- Скільки треба мати грошей, щоб місяць прожити в Південній Кореї?

Вважаю, що для кожної людини ця сума буде індивідуальною, тому краще не вказувати конкретну цифру. Наприклад, якщо у вас немає власного житла, що є досить поширеним серед корейців, вам знадобиться щонайменше 300-500 доларів (приблизно 21 тисяча гривень) на оренду маленької квартири. Додатково потрібно врахувати заставу за житло, яка може становити від 5 тисяч доларів (понад 210 тисяч гривень) і більше. Таким чином, витрати на квартиру є однією з найбільших статей бюджету.

Продукти тут дуже дорогі, особливо фрукти. Наприклад, яблука вважаються їжею для заможних корейців - одне яблуко може коштувати близько двох доларів (приблизно 85 грн), тоді як за ці ж гроші можна купити пів кілограма мандаринів. Фрукти тут їдять переважно на свята і навіть дарують як подарунки.

Якщо розглядати мінімальні витрати на їжу, вважаю, що 400 доларів (близько 17 тисяч гривень) достатньо, щоб одна людина прожила місяць. Можливо, хтось має іншу думку. Я живу з чоловіком і дитиною, тому наші витрати зовсім інші. Проте, якщо говорити про одиночну особу, можна приблизно орієнтуватися на тисячу доларів (близько 42 тисяч гривень) на місяць, включаючи оренду житла і харчування, за умови, що не витрачаються кошти на ресторани чи новий одяг.

В цілому, життя тут не з дешевих, хоча рівень зарплат досить високий. Незважаючи на державні субсидії, багато людей не мають власного житла навіть на пенсії, а деякі пенсіонери насправді живуть за межею середнього добробуту. У зв'язку з цим, багато хто змушений збирати коробки та здавати їх на вторинну сировину, щоб отримати додатковий дохід. Навіть пенсійні виплати в розмірі 300-400 доларів для Кореї є вкрай мізерними.

До речі, тут не заведено мати багато дітей, хоча держава матеріально підтримує батьків упродовж перших трьох років. Наприклад, раніше в перший рік виплачували близько 500 доларів на дитину, потім - приблизно 800 доларів (близько 34 тис. грн). Але навіть за такої підтримки після трьох років дитину починають водити на якісь заняття, до репетиторів, а це коштує дуже-дуже дорого. Це, по суті, спадок давньої культури: дитину з малого віку потрібно навчати, навчати і ще раз навчати. Хоча в державних закладах зараз уже немає навчання буквально з народження, батьки все одно переконані, що для того, щоб скласти Сунин і бути найкращим у школі, дитину потрібно заздалегідь до цього готувати.

Крім того, дітей дуже часто порівнюють між собою. Можуть сказати: "Подивіться, Кіра так робить, а моя дитина - ні. Мені потрібно її підтягнути, щоб вона була такою ж".

- Я уточню: виплати на дитину після трьох років припиняються?

Після трирічного періоду виплати стають менш значними в порівнянні з першим роком — приблизно 100 доларів (близько 4 200 грн) на місяць на одну дитину. Саме в перший рік сім'я отримує таку суму, яка дозволяє забезпечити всі базові потреби. Внаслідок зростання витрат у корейців виникає занепокоєння щодо можливості мати більше дітей. Наявність трьох дітей у родині вже вважається показником суттєвого добробуту.

Навіть коли ми просто прогулюємося вулицею з дитиною та собакою, на мого чоловіка кидають співчутливі погляди: мовляв, у нього не тільки дитина, а й собака! Скільки ж зусиль потрібно, щоб всіх забезпечити? Тут, здається, добробут часто оцінюють за кількістю дітей і наявністю чотирилапого друга (усміхається).

Досліджуйте також на OBOZ.UA інтерв'ю з керівницею мережі дитячих садків, де йдеться про особливості англійських дитсадків і шкіл — без денного сну, з покараннями за пропуски та харчуванням фастфудом: "Наші вчителі просто в шоці..."

А ще на OBOZ.UA інтерв'ю з українкою про освіту в США: "Діти з температурою 38° С ходять у садок, вчителі мало заробляють, а канікул і свят більше, ніж в Україні".