"Вступні" внески або плата за навчання
Питання шкільних " зборів на потреби класу " багатьом батьків залишається болючим і незрозумілим. Не всі знають, де закінчується добровільна допомога та починається порушення закону.
"Телеграф" пояснить, що в навчальних закладах немає законних підстав вимагати оплату, а також які витрати повинна покривати держава.
Жодна навчальна заклад не має права накладати на батьків обов'язкові фінансові внески під виглядом "класного фонду", "шкільного фонду", "для потреб установи", "на розвиток" або інших регулярних платежів. Незалежно від формулювання, якщо кошти вимагатимуться систематично і подаються як умова навчання дитини в школі, це є порушенням законодавства.
Адміністрація освітнього закладу, класний керівник чи батьківський комітет не мають права вимагати фінансові внески як обов'язкові. Також недопустимими є натяки на те, що без таких внесків дитина не зможе отримувати повноцінну освіту, брати участь у заходах чи користуватися певними "перевагами". Освіта в державних та комунальних школах повинна залишатися безкоштовною.
Це прямо закріплено у статті 53 Конституції України, яка гарантує безоплатність повної загальної середньої освіти. Фінансування заробітної плати освітян, утримання будівлі, базове забезпечення освітнього процесу та інші статутні потреби установи покриваються за рахунок державного та місцевого бюджетів.
Благодійні внески можуть бути здійснені лише за однієї умови – вони повинні бути на добровільній основі. Це означає, що кожен з батьків самостійно вирішує, чи надавати допомогу, без будь-якого тиску, примусу або встановленої суми. Якщо ж процес збору коштів набуває ознак обов'язковості, це слід вважати неправомірною вимогою.
Батьки не повинні фінансувати роботи з фарбування стін або заміну вікон, дверей, підлог та освітлення. Крім того, вимоги щодо фінансування придбання парт, стільців, шаф, дошок, техніки чи будь-якого іншого обладнання для навчання є незаконними.
Відповідальність за проведення поточних і капітальних ремонтів у навчальних закладах покладається на засновника, який може бути представником місцевої влади або держави. Саме з бюджету повинні виділятися фінансові ресурси для підтримки будівлі, модернізації матеріально-технічного оснащення та забезпечення безпечних умов для навчання.
Якщо батькам пропонують "сприяння" в зборі коштів на оновлення навчального закладу, така допомога повинна бути лише на добровільних засадах. Вона може бути пов'язана з умовами навчання дитини в класі чи школі, а також може мати вигляд фіксованої суми для всіх. Примусова оплата за ремонт, що сприймається як обов'язок, є порушенням принципу безкоштовної освіти.
Навчальний заклад зобов'язаний забезпечити освітній процес усім необхідним для навчання та нормальної роботи установи. Батьки не повинні покривати витрати на те, що має фінансуватися з бюджетних коштів.
Зокрема, з вас не мають права вимагати гроші на підручники та навчальні посібники, що входять до державних програм. Держава гарантує безкоштовне забезпечення учнів підручниками у межах затвердженого переліку.
Також є протизаконними вимоги сплачувати кошти за миючі засоби, туалетний папір, серветки, ганчірки або інші господарські матеріали. Забезпечення чистоти та санітарії в приміщеннях є обов'язком адміністрації установи та її засновника.
Канцелярія для загального користування в класі -- папір для друку, крейда, фарби для уроків, матеріали для оформлення стендів -- також стосується витрат школи, а не батьків. Добровільна допомога можлива, але вона не може бути обов'язковою або встановлюватись як регулярний платіж.
Одна з найрозповсюдженіших практик полягає в тому, що батькам пропонують перерахувати фінансові кошти не безпосередньо на рахунок школи, а через так званий "благодійний фонд" або громадську організацію, яка нібито була створена при заснуванні. На перший погляд, це виглядає як легітимний спосіб підтримки навчального закладу, проте така схема викликає багато сумнівів і запитань.
Державні та комунальні освітні установи не мають дозволу на самостійне створення благодійних фондів або громадських організацій для залучення фінансування. У випадку наявності таких організацій, вони виступають як окремі юридичні особи і підпорядковуються безпосередньо навчальному закладу.
Крім того, переказ коштів на рахунки сторонніх організацій не гарантує, що всі зібрані гроші підуть саме на потреби установи. Частина внесків може витрачатися на адміністративні витрати фонду - оплату праці, оренду, бухгалтерський супровід.
Державна чи комунальна школа не має права вимагати оплату за зарахування дитини або встановлювати будь-які "вступні" внески. Освіта в таких закладах є безкоштовною, і доступ до неї не може залежати від фінансових можливостей сім'ї.
Також вважаються незаконними регулярні збори, які проводяться щосеместрово чи щорічно, якщо їх представляють як обов'язкову умову для навчання. Школа не має права відмовляти у прийомі документів, затримувати процес зарахування або створювати штучні труднощі через те, що батьки не внесли кошти.
Будь-який тиск, приниження чи цькування дитини через відсутність фінансових внесків є порушенням її прав. Такі вчинки можуть бути визнані дискримінацією та зловживанням владою. Дитина не повинна нести відповідальність за фінансові рішення дорослих, адже її право на освіту захищається законодавством.
Нагадаємо, раніше "Телеграф" писав, що через перебої з електропостачанням та опаленням у школах Києва та низки регіонів України канікули вирішили продовжити. Це не повинно вплинути на тривалість весняного відпочинку для учнів.
#Київ #Школа #Підручник #Папір #Фарба #Бюджет #Телеграф #Юридична особа #Капітальний ремонт #Середня освіта #Конституція України #Вуличне освітлення #Дискримінація #Підлога #Право на освіту #Крейда #Держава (політика) #Дитина #Заробітна плата #Громадська організація
