Біля Південних Шетландських островів в Антарктиці вперше зафіксували велику акулу, яка рухалася по темному дну Південного океану. Відео оприлюднили дослідники з австралійського центру Minderoo-UWA Deep-Sea Research Centre.
Цю інформацію повідомляє журнал Interesting Engineering.
Запис було здійснено в січні 2025 року. Камера, розташована на глибині приблизно 490 метрів, на короткий момент висвітлила велику повільну рибу за допомогою прожектора. Дослідники охарактеризували її як "незграбну бочку". За попередніми оцінками, довжина цієї акули варіюється від 3 до 4 метрів. Температура води на цій глибині становить лише 1,27 °C.
Мова йде про так звану сплячу акулу, яка зазвичай мешкає в холодних і глибоких водах океану. Раніше вважали, що ці акули не можуть вижити в умовах Антарктики через надзвичайно низькі температури та специфічний хімічний склад води. Дослідник Алан Джеймісон повідомив Associated Press, що його команда не очікувала побачити акул, адже існувала думка, що в антарктичних водах їх немає. Він зазначив, що це була велика особина, "справжній танк".
Акула знаходилася у водному просторі, який відзначався дещо вищою температурою порівняно з навколишніми водами. Південний океан характеризується яскраво вираженим розшаруванням: холодні, густі течії на глибині майже не змішуються з пріснішою водою, що утворюється внаслідок танення снігів ближче до поверхні. У цьому теплішому "каналі", що простягається вздовж похилого дна, акула може адаптуватися і виживати навіть за умов значного зниження температури.
У відеозапису можна помітити ската, який є родичем акули, що спокійно лежав на дні. Вчені давно знають про існування скатів у цих водах, але поява великого хижака стала для них несподіванкою.
Згідно з коментарем незалежного біолога Пітера Кайна з університету Чарльза Дарвіна, раніше не було задокументовано жодних випадків виявлення акул у таких південних широтах. Дослідницька група не знайшла жодних попередніх свідчень того, що акули можуть жити в водах Антарктики.
Тепер виникає питання: чи ця акула була тут раніше, чи вона з'явилася недавно. Сплячі акули характеризуються повільним рухом і трапляються досить рідко. Більшість камер у цьому районі функціонують лише в короткий літній період, а решту року, приблизно 75%, залишаються без нагляду. Отже, є ймовірність, що ці акули могли жити тут давно, але залишалися поза увагою.
Водночас на розширення ареалу можуть впливати кліматичні зміни. Через потепління океанів види поступово зміщують межі проживання в пошуках відповідної температури.
Дослідники висловлюють думку, що сплячі акули можуть живитися трупами великих кальмарів і китів, які занурюються на дно океану. Якщо ці акули постійно мешкають у даній місцевості, це вказує на те, що харчовий ланцюг Південного океану є більш складним, ніж вважалося раніше.
#Вода #Австралія #Температура #Хижацтво #Риба #Океан #Антарктика #Асошіейтед Прес #Кліматична мінливість та зміни #Південний океан #Дно океану #Акула #Південні Шетландські острови #Географічні межі поширення #Університет Чарльза Дарвіна #Подібний до кажана #Кит #Кальмар
