Молдаванин, що став рятівником українського православ'я: історія феномену Петра Могили

Сьогодні, 31 грудня, ми відзначаємо 429-ту річницю з дня народження Петра Могили – особистості, яка, хоч і не була етнічним українцем, залишила помітний слід в історії України XVII століття.

Народившись у родині молдавської аристократії, він став митрополитом Київським, реформатором церковних традицій, засновником Києво-Могилянської академії та особою, яка, живучи в умовах польського, а отже католицького, владарювання, змогла відновити православну освіту та культуру на українських територіях. Докладніше про його життя і діяльність читайте в матеріалі Еспресо.

Петро Могила з'явився на світ 31 грудня 1596 року в сім'ї молдавського правителя Симеона Могили. Після політичних криз і смерті батька молодий Петро разом із родиною був змушений переселитися на територію Речі Посполитої.

Він здобув блискучу освіту в єзуїтських колегіях Польщі, ймовірно навчався також у Західній Європі, крім грецької та латинської, знав кілька європейських мов.

У 1621 році Могила взяв участь у Хотинській битві, виступаючи на боці польсько-козацького війська проти турецьких сил. У цей час його інтереси почали поступово зосереджуватися на українських землях та питаннях православної церкви. Після укладення Берестейської унії 1596 року православ'я в Речі Посполитій опинилося в складній ситуації. Багато єпископів перейшли в унію, храми були відібрані, а православні священики зазнавали серйозних утисків.

молодий Петро Могила під час битви під Хотином, зображення: Вікіпедія

Кажуть, що тодішній митрополит Іовом Борецький після багатьох розмов надихнув Могилу змінити рід занять та піти на духовний шлях. Хай там як, а вже у 1627 році той стає архімандритом Києво-Печерської лаври, а після смерті Борецького - у 1631 році митрополитом Київським, Галицьким і всієї Русі.

Безсумнівно, хоча йому вдалося швидко підніматися по церковній ієрархії, цей шлях не був легким. Він зіткнувся з опором не лише радикально налаштованих православних, які ставили під сумнів його західну освіту, але й з труднощами з боку польської влади та уніатів.

Петро Могила швидко зрозумів ключову проблему, яка давно назріла: без якісної освіти православне духовенство та еліта не зможуть протистояти католицькій та уніатській експансії.

У 1631-1632 роках він об'єднав лаврську та братську школи в Києві, створивши єдиний навчальний заклад, відомий як Київський колегіум (пізніше перейменований на Києво-Могилянську колегію, а згодом – академію). Основа навчального процесу була сформована за прикладом найкращих західноєвропейських та єзуїтських колегій, включаючи латинську мову, риторику, філософію, теологію та поетику. При цьому Могила активно підтримував православну основу освіти, протистоячи спробам окатоличення. Завдяки цій унікальній системі академія стала єдиним на той час вищим навчальним закладом у православному світі.

Цей навчальний заклад був неповторним у православному середовищі, адже в ньому зливались західні освітні норми з православною духовною спадщиною.

Крім освіти, митрополит провів масштабну видавничу діяльність: друкував богослужбові книги, полемічні твори, катехизи. Найвідоміший його текст - "Православне сповідання віри" (1640), яке стало одним із основних документів східного православ'я аж до XIX століття. Також не менш важливим став "Требник", який містив тексти молитов, таїнств та чинопослідовностей для священників, поширюючи тим самим єдиний канон. Ці книжки, хоч і були написані старослов'янською, але мали помітні українські мовні акценти.

Могила також відвоював у католиків назад численні храми (включно з Софією Київською), відреставрував їх, упорядкував богослужбову практику та підготував кадри священників, здатних протистояти релігійній експансії.

Києво-Могилянська академія стрімко перетворилася на ключовий центр освіти для православних еліт не лише України, а й Білорусі, Молдови та частково Московії. Протягом XVII-XVIII століть вона, по суті, залишалася одним із небагатьох вищих навчальних закладів такого рівня в усьому православному світі.

Випускники Могилянки в подальшому стали ключовими фігурами в козацькій державі, а також видатними інтелектуалами, авторами творів та церковними лідерами.

Академія зберігала свій престиж і важливість до кінця XVIII століття, коли, після остаточного ліквідації автономії та анексії українських територій Російською імперією, її почали поступово обмежувати. У період між 1817 і 1819 роками заклад було перетворено на звичайну духовну семінарію. Саме російська адміністрація фактично знищила цей унікальний освітній центр, який протягом майже двох століть слугував символом інтелектуального спротиву українського народу.

Петро Могила (фрагмент фрески в церкві Спаса на Берестові), фото: Вікіпедія

Петро Могила помер у 50 років, буквально напередодні Хмельниччини. У своєму заповіті він віддав практично все майно на розвиток колегії. Мова йде про 81 тисячу злотих, усе своє нерухоме майно, коштовності та бібліотеку. На той час Петро Могила мав одну з найбільших бібліотек.

Сьогодні в Україні його вважають одним із найзначніших українських діячів XVII століття, незважаючи на його молдавське походження. Його діяльність насправді підтвердила, що освіта, культура та висококваліфіковане духовенство є найефективнішою зброєю в умовах іноземного гноблення. Завдяки його реформаторським ініціативам українське православ'я не тільки витримало випробування часом, але й здобуло потужний інтелектуальний потенціал, який залишався актуальним протягом багатьох століть.

Тож Петро Могила не просто зберіг традицію - він її модернізував і зробив конкурентоспроможною в тогочасному європейському культурному світі. І саме тому його ім'я й досі носить один із найпрестижніших університетів України - Національний університет "Києво-Могилянська академія".