Світ, батьківщина та 6-7: дитяча мова як показник часу.

Віктор Круглов - ключовий експерт у сфері книговидавництва, генеральний директор видавничої компанії "Ранок".

У цьому році британські діти віком від 6 до 14 років визначили словом 2025 року термін "мир" (peace).

Щоразу, коли Оксфордський словник оголошує дитяче слово року, я відчуваю особливу відповідальність. У цьому році британські діти віком від 6 до 14 років визначили словом 2025 року термін "мир" (peace). І це вибір, який змушує зупинитися і замислитися не лише як видавця, а й як дорослого, який живе в одному світі з цими дітьми.

Дослідження, проведене серед майже 5 тисяч британських дітей, показує: 35% обрали "мир", 33% - "штучний інтелект", 21% - "стійкість". Але за цими цифрами стоїть щось значно глибше, ніж просто статистичний розподіл. Коли дітей запитували, чому вони обрали "мир", кожна десята згадала "війну", а деякі конкретно називали Україну та Газу. Слова "потрібно", "хочу" і "повинно" часто звучали у їхніх відповідях, коли вони закликали до миру в усьому світі.

Діти відображають дух часу.

Як видавець, який працює з дитячою літературою понад двадцять років, я знаю, що діти не живуть у вакуумі. Вони поглинають новини, розмови дорослих, тривожні інтонації у голосах батьків. І вони формулюють те, що бачать, у слова, які мають значення. Дані найбільшої бази даних творів англійською мовою Oxford Children's Corpus, написаних дітьми та для дітей, яка містить понад пів мільярда слів, показують, що згадки про мир у дитячих історіях, поданих на конкурс BBC 500 Words, зросли на 60% з 2015 року. Це свідчення того, що наші діти все більше осмислюють світ через призму його відсутності.

Андреа Квінсі, директорка з видання дитячої літератури в Oxford University Press, зауважує: "Ключова тема, яку ми бачимо в нашому дослідженні дитячого слова року, - наскільки діти поінформовані про поточні події".

Висловлювання українських дітей

Поки діти в Британії віддають перевагу слову "мир" і згадують Україну як щось далеке, наші діти переживають цю реальність на власному досвіді. Їхні висловлювання відкривають зовсім іншу оповідь про адаптацію, витривалість і пошуки стабільності в умовах хаосу.

Психологиня Світлана Ройз здійснила паралельне дослідження серед 2349 українських дітей у віці від 6 до 16 років, і результати виявилися як передбачуваними, так і несподіваними. Найзначнішим словом для наших дітей стало Родина (293 голоси), на другому місці опинилося слово Мир (265 голосів), далі йдуть Мама (195), Перемога (136) та Любов (104). Ройз підкреслює важливий момент: для наших дітей мир не є абстрактним поняттям або політичною категорією, а реальною, відчутною потребою. Це можливість спокійно спати, це батьки, які повернулися додому, це дім, який не потребує відновлення.

Найяскравіші моменти виявилися в індивідуальних відповідях дітей, які Ройз об'єднала з статистичними даними. За кожною з 88 сторінок прихована особиста історія та доля. Шестирічна дівчинка висловлює свої думки словами: "Піжамка (бо холодно)". Восьмирічний хлопчик говорить: "Тато приїхав". Дев'ятирічна дитина ділиться: "Хочу повернутися додому, який згорів. Слово - ДІМ". Дванадцятирічна просто записує: "Поруч". А шістнадцятирічний підліток ділиться своїми переживаннями: "Це я. Може, це звучить дивно, але минулий рік я провів у пошуках себе - порівнював, розмірковував, намагався зрозуміти та прийняти себе. Можливо, це криза підліткового віку, але цей рік справді виявився складним... Я змінився, і це мій крок вперед".

Ці результати свідчать про те, що статистичні дані не завжди здатні відобразити справжню реальність. Наші діти переживають екзистенційний стрес, який не відповідає їхньому віку. Шестирічні повинні займатися іграми, а не турбуватися про відсутність тепла в домівці. Дев'ятирічні мають мріяти про захопливі пригоди, а не згадувати про дім, якого більше немає. Шістнадцятирічні повинні протестувати проти системи, а не шукати своє місце серед руїн власного дитинства. Проте, незважаючи на це, дослідження, проведене Ройз, виявило цікаву тенденцію: згадки про страх і смуток майже зникли, хоча ще рік тому ці слова були поширені. Натомість частіше виникають такі емоції, як радість (16 голосів), довіра (10), надія (18) та підтримка (15). Діти не прагнуть ототожнювати себе з відчуттям страху, пояснює Ройз: це можна трактувати як вияв внутрішньої сили та психічної захисту.

Як видавець, я сприймаю це як надзвичайно важливий сигнал. Наші діти обрали ключові слова, що слугують їм опорою. Їхній основний запит полягає в тому, що ми повинні надавати їм у книжках: не просто пригоди заради пригод, а розповіді про зв'язок; не героїзм без причин, а історії про значення близькості; не фентезійні світи для втечі, а простори, де можна знайти підтримку. Світлана Ройз зазначає, що це характеристика покоління, яке живе в умовах загрози і формує свої цінності навколо збереження життя та зв'язків. Саме в цій ситуації наша відповідальність як видавців стає особливо актуальною.

Куди ж обійтись без штучного інтелекту!

Що мене вразило не менше, так це те, що "Штучний інтелект" зайняв друге місце у рейтингу. Цей термін отримав 33% голосів, і це вже другий рік поспіль, коли діти обирають його серед найзначніших слів. Найцікавішим є те, з якими емоціями діти пов'язують це слово. Відповідаючи на питання про свої почуття, багато хто висловлював позитивні емоції, при цьому більше ніж кожен десятий згадав слово "захопливий". Понад 25% дітей віком 6-8 років обрали ШІ своїм словом року, що свідчить про те, що навіть у такому юному віці вони усвідомлюють важливість штучного інтелекту у своєму повсякденному житті.

Для видавничої індустрії це серйозний сигнал. Діти не бояться технологій; вони сприймають їх як невід’ємну частину свого життя. Вони не мають упереджень, тому цікавляться штучним інтелектом з точки зору його можливостей, а не загроз. Таким чином, наше завдання полягає в створенні книг, які допоможуть їм критично осмислити ці технології, зрозуміти їх потенціал і обмеження, а також сформувати етичне ставлення до них. Ми не можемо залишатися осторонь цього процесу, обмежуючись лише традиційними наративами. Діти вже перебувають у світі, де ШІ пише есе, створює зображення та веде діалоги. Їм потрібні книги, які допоможуть орієнтуватися у цій новій реальності.

Мова, яку ми не сприймаємо, і це цілком прийнятно.

А тепер про те, що викликає усмішку і легке подразнення у кожного дорослого, хто спілкується з дітьми про "six-seven". 47% дітей обрали "six-seven" своїм сленговим словом року, більше чверті пов'язують його із "веселощами" та "сміхом". Це вираз без конкретного значення. Але найважливіше інше: 72% дітей заявили, що для них важливо мати слова, які вони використовують тільки з друзями. Це набагато глибше, ніж просто дратівливий мем. Дослідження показують, що спільна мова допомагає створювати зв'язки між членами родини чи групи, формуючи єдність, пов'язану спільною секретною мовою. В епоху гіперактивного символізму це одна фраза, яка не створює нікому проблем, -- пише Robert Isenberg у своєму есе для WBUR. "Six-seven" це нейтральний грунт, лінгвістичний безпечний простір у світі, де кожне слово може мати підтекст. Дослідження показують, що безглуздість 6-7 полегшує створення почуття включення та виключення і дратує дорослих, які намагаються розшифрувати приховані значення.

Професорка комунікацій у Університеті Цинциннаті, Гейл Феєргерст, зазначає, що діти використовують 6-7 як форму мовної гри, зрозумілої лише для їхньої групи. Це не свідчить про "деградацію мозку", як побоюються деякі батьки, а є абсолютно звичайною поведінкою молоді. Кожне покоління створює свій власний сленг, а мова розвивається таким чином, що багато хто навіть не усвідомлює цього. Для видавців дитячої літератури це важливий урок: дітям потрібно мати можливість формувати свою культуру, використовувати свої слова та знаходити шляхи для самовираження. Наша роль полягає не в тому, щоб "приборкати" або намагатися зрозуміти їхню мову, а в тому, щоб поважати їхнє право на неї. Більше того, ми повинні створювати книги, які враховують цю потребу в автономії, у власному просторі та в мові, що належить дітям, а не дорослим.

Слова, що стануть символом 2025 року, відображають образ покоління, яке усвідомлює глобальні виклики, сприймає технології як невід’ємну частину повсякденності та прагне знайти простір для самовираження. Від доброти, що стала словом року 2024, ми спостерігаємо еволюцію від індивідуальної цінності до глобальної необхідності. Це спонукає нас задуматися: чи робимо ми достатньо для того, щоб створювати літературу, яка допомагає дітям зрозуміти складний світ, не втрачаючи надії? Чи пишемо ми книги, що розвивають критичне мислення щодо технологій? Які надають можливість для гри, креативності та культурного самовираження? Які пропонують шляхи до миру, а не лише висвітлюють існуючі проблеми?

Видавнича відповідальність у нестабільні часи

Я завжди дотримувався такого принципу, коли книжка розмовляє з дитиною, а не читає їй моралі. Тепер я розумію це глибше. Коли діти обирають "мир" і згадують конкретні конфлікти, вони не лише констатують факти, а й формулюють бажання змінити світ. Коли вони захоплено говорять про ШІ, вони не просто приймають технології, а також намагаються зрозуміти своє майбутнє. Коли вони вигадують безглузді слова на кшталт "six-seven", вони не просто дратують дорослих, а радше створюють простір для власної ідентичності. Нам, видавцям, треба давати їм інструменти для всього цього: книжки про емпатію, про розв'язання конфліктів, про різні культури. Книжки, які пояснюють технології доступно і критично.

Отже, підсумовуючи, вибір слів, який роблять діти, слугує моральним орієнтиром, що вказує нам шлях. Як видавець, я сприймаю це як і виклик, і обіцянку. Викликом є створення книг, які відповідають на складні питання про війну і мир, технології та людяність, приналежність і різноманітність. А обіцянкою є те, що діти вже знають, чого прагнуть. Нам слід просто їх вислухати. Якщо 72% дітей вказують на важливість мати слова, які належать тільки їм та їхнім друзям, можливо, найкраще, що ми можемо зробити — це надати їм можливість висловитися. Навіть якщо ми не завжди розуміємо їхні думки. Адже діти часто виявляються мудрішими за дорослих.