Мільйони ветеранів та лише 200 психологів. Чи підготовлена держава до ментальної боротьби?

На що варто звертати увагу під час пошуку спеціаліста

Потреба в ментальній реабілітації ветеранів зростає швидше, ніж держава здатна готувати й утримувати фахівців. Дефіцит спеціалізованих психологів, перевантаження системи та різний рівень підготовки перетворюють допомогу на лотерею. Якщо проблему не вирішити зараз, її наслідки проявляться після війни.

LIGA.net проаналізувала, в яких саме аспектах система психологічної підтримки не працює належним чином і які зміни необхідно впровадити, аби запобігти серйознішим кризам.

"За столом зібралася родина, всі сміялися та жартували, але я відчував, що немов би вийшов із власного тіла. Я був поруч, та не з ними", - ділиться своїми переживаннями Сергій у розмові з LIGA.net про своє повернення з фронту.

Чотири роки конфлікту. Лише кілька днів відпочинку, і знову на передову. Сергій вирішив приєднатися до армії добровільно. Коли він повертався додому, сподівався, що зможе полегшити своє життя. Але, на жаль, цього не сталося.

За столом обговорювали повсякденні речі. Він згадує, як намагався уважно слухати, але відчував, що не може поринути в розмову. Виникало бажання встати і вийти на свіже повітря. На фронті з товаришами, розповідає, все було набагато легше. Без зайвих слів і відчуття, що ти невідповідний.

"Я відчував розчарування через свої думки. Це ж рідні люди. Постійно нагадував собі: ти їх любиш. Проте нічого не допомагало", - ділиться боєць.

Моя дружина і я вирішили, що нам слід звернутись за психологічною підтримкою. Проте, на жаль, очікуваного результату досягти не вдалося.

Мені здавалося, що вона не може мене зрозуміти. Запропонувала тести, які, здавалося, не мали кінця, і почала розпитувати про моє дитинство. А потім ще й додає: "Подихай".

На цьому етапі його бесіда з психологом підійшла до кінця.

Військовослужбовець Ігор переживає інші емоції. Він вирішив звернутися до фахівця, оскільки не міг знайти спокою в сні. Його переповнювали гнів та постійні спогади про бойові дії, які заважали спокійно жити.

Експерт застосувала травмоорієнтовані підходи. Вона роз’яснила, що у мене діагностовано посттравматичний стресовий розлад, і цей метод буде ефективним. Я дав згоду на терапію. Відчуття покращилися.

Дві історії, діаметрально протилежні результати. Це - головна проблема психологічної допомоги ветеранам в Україні. Вона є, але працює як лотерея: комусь пощастить потрапити до фахівця, який розуміє специфіку бойової травми, а комусь - до того, хто пропонує "подихати" і "копається" в дитинстві.

Згідно з інформацією Міністерства у справах ветеранів, в Україні налічується більше 1,8 мільйона ветеранів. Якщо до цього додати їхні сім’ї, а також родини зниклих безвісти, полонених та загиблих, то загальна кількість осіб, які потребують психологічної підтримки, перевищує кілька мільйонів.

У реєстрі фахівців, які надають психологічну підтримку ветеранам, налічується злегка більше 200 психологів по всій країні.

На початку російсько-українського конфлікту, коли лише розгорталася трирівнева система психологічної підтримки для ветеранів та їхніх родин, держава встановила досить низьку годинну тарифікацію послуг через Міністерство у справах ветеранів. Про це розповів заступник міністра Руслан Приходько в інтерв'ю LIGA.net.

"Згодом постановою уряду ми збільшили оплату майже в чотири рази - сьогодні це близько тисячі гривень за годину, залежно від компонентів, - каже він. - Але попри масивну інформаційну роботу, сьогодні в реєстрі надавачів таких послуг - трохи більше ніж 200 психологів на всю країну".

Проблема не лише в недостатній кількості психологів, каже LIGA.net Вадим Свириденко, ветеран та уповноважений президента України з питань реабілітації учасників бойових дій.

"Ми стикаємося не лише з дефіцитом психологів, а й реабілітологів, ерготерапевтів, а також хірургів. Жодна країна не могла б впоратися з такою великою кількістю поранених – потреба є величезною," - ділиться він з LIGA.net.

Проте з психологами ситуація має свої особливості. Деякі з них займаються діяльністю в Силах безпеки та оборони, інші - в сфері охорони здоров'я, а також є спеціалісти, які працюють з дітьми чи різними групами населення. Таким чином, цей ресурс є досить розподіленим.

"А робота з ветеранами потребує окремої спеціалізації. Тому фахівців об'єктивно дуже мало", - додає Приходько.

Наталія Стадніченко, психолог у громадській організації "Вільний вибір", що спеціалізується на роботі з ветеранами, зазначає для LIGA.net, що в останні роки зменшилася кількість скарг на недостатню кількість професіоналів або їхню кваліфікацію.

"Цей процес зумовлений еволюцією психотерапевтичної освіти та зростанням доступності науково обґрунтованих методів, таких як когнітивно-поведінкова терапія, DBT, ACT та інші. Як зазначає експерт, підготовка кваліфікованого фахівця вимагає багатьох років навчання та практичного досвіду, що створює часовий розрив між зростаючим попитом і наявністю достатньої кількості професіоналів."

Свириденко підкреслює, що до психологічної підтримки слід підходити інакше, ніж це робилося у 2014 році.

Хтось прийшов, як дитячий психолог, щось поговорив - і пішов, і нібито щось у голові змінилося. Ні. Це дуже серйозні речі. Психологи й психіатри мають працювати в парі. Це не лише надання професійної психологічної допомоги, а й подальше управління станом людини".

Саме в цьому моменті криється суть історії Сергія. Психолог, до якого він звернувся, не мав необхідної спеціалізації для лікування бойових травм, а тільки для роботи з дитячими переживаннями.

"Якщо порівняти ситуацію з 2014-2015 роками, можна побачити значний прогрес. З'явилося багато фахівців у кризовій психології. Проте потреба в психологах залишається високою, як у військових, так і в інших службах. Їх дійсно не вистачає. Психологи виснажуються, а знайти їм заміну часто виявляється неможливим," - зазначає Свириденко.

Держава шукає вихід у програмі "рівний - рівному". Ідея проста: ветерани, які вже пройшли реабілітацію і відновилися, можуть допомагати тим, хто тільки повертається.

"Зараз програма "рівний - рівному" переживає активний етап розвитку. Нещодавно відбувся пілотний курс в університеті Шевченка, і вже готується новий набір. У чотирьох університетах знову планується підготовка близько 100 спеціалістів," - ділиться інформацією LIGA.net Свириденко.

Руслан Приходько зазначає, що вже сформовано першу команду ветеранів, які будуть працювати за схемою "рівний - рівному". Крім того, стартувала пілотна програма підтримки для дружин, матерів та доньок загиблих військовослужбовців.

Свириденко наголошує: це не заміна професійної допомоги. "Ветеранів, які вже пройшли реабілітацію і відновилися, можна залучати до психологічної допомоги. Але вони мають пройти відповідне навчання й відбір. Бо це вже професійна допомога", - каже він.

За його словами, зараз у реабілітаційних центрах багато ветеранів працюють у форматі "рівний - рівному", і вони фактично вже стали психологами. "Це не диплом, а практика, яка змусила їх такими стати. Вони можуть допомагати навіть у складних випадках. Але є межа, - попереджає Свириденко. - До певного рівня - так, далі має підключатися професійна допомога".

Окремим викликом є стигматизація. Чимало ветеранів досі сприймають відвідування психолога як прояв слабкості.

Як зазначає LIGA.net, Наталія Стадніченко підкреслює, що ця ситуація не є виключно пов'язаною з ветеранами — подібні установки зароджуються в суспільстві задовго до початку конфлікту.

За словами Приходька, стигма поступово зникає: найбільш ефективними виявляються приклади співслужбовців та формати, в яких психологічна підтримка поєднана із спільною активністю, а не зосереджена лише в кабінетах (як, наприклад, у таборах або кемпінгах).

Ситуація для жінок-ветеранок є ще більш ускладненою.

Вона ускладнюється ще й очікуваннями суспільства щодо "традиційної" гендерної ролі, яка не завжди відповідає досвіду, набутому під час участі в бойових діях. Це питання готовності суспільства приймати різність і бути інклюзивним", - пояснює Стадніченко.

В Україні система психологічної підтримки поступово вдосконалюється, проте, за словами експертів, цей процес відбувається не так швидко, як хотілося б.

Після завершення військових дій в Україні в країні незабаром з'явиться велика кількість військових психологів, які повернуться з фронту, щоб допомагати цивільному населенню та ветеранам. Це може призвести не лише до вирівнювання чисельності спеціалістів, а й до можливого надлишку в цій сфері.

"Але сьогодні ситуація така: то снарядів не вистачає, то психологів. Ми не можемо просто констатувати дефіцит - маємо вирішувати, як зробити так, щоб їх вистачило і щоб кожен отримав допомогу", - каже LIGA.net Свириденко.

Заступник міністра додає: "За даними, які мені наводив міністр освіти і науки Оксен Лісовий, психологія - у топ-3 спеціальностей за результатами вступної кампанії. Є зацікавленість і розуміння попиту та майбутнього цієї професії".

Проте, навчання спеціаліста потребує багато часу. А ветерани потребують підтримки вже сьогодні.

Незважаючи на те, що ситуація покращилася в порівнянні з минулими роками, рівень травматичного досвіду все ще залишається високим, підкреслює Стадніченко. Тому попит на психологічну підтримку продовжуватиме перевершувати можливості системи. "Це складний виклик для професійної спільноти, держави та суспільства в цілому", — зазначає вона.

Психологиня рекомендує ставитися до вибору фахівця так само, як і до вибору стоматолога: якщо не відчуваєте з ним зв'язку, сміливо шукайте іншого.

"Сьогодні багато людей, які шукають терапевтичну допомогу, все частіше цікавляться освітою, спеціалізацією та підходами фахівців. Це цілком нормальна практика, адже зростання усвідомленості позитивно позначається на загальному рівні надання допомоги", - зазначає вона.

Приходько зазначає: "Найефективніше діє позитивний приклад товариша, який розповів про свій власний досвід".

Система психологічної допомоги в Україні далека від ідеалу. Але вона є. І вона працює - якщо знайти того фахівця, з яким складається продуктивна взаємодія. У цьому пошуку важливо не зупинятися на першому спеціалісті, якщо є відчуття, що він - не варіант.