Для проведення експерименту була обрана бактерія, яка славиться своєю здатністю витримувати радіацію, низькі температури, посуху та інші екстремальні умови.
Мікроби, які були відірвані від земної поверхні в результаті астероїдного зіткнення, можуть мати шанси на виживання і потрапляння на інші планети, в тому числі й на Землю. За інформацією, наданою виданням Interesting Engineering, ці факти були встановлені дослідниками з Університету Джонса Гопкінса.
Вчені провели експеримент, щоб з'ясувати, чи здатні витривалі бактерії витримувати надзвичайний тиск, який виникає під час зіткнення космічного об'єкта з планетою, коли уламки породи викидаються у космічний простір. Результати дослідження вказують на те, що життя може витримати початковий вибух і потенційно подорожувати між планетами всередині кам'янистих фрагментів.
Ця теорія, відома як літопанспермія, припускає, що життя може розповсюджуватися через метеорити і уламки планет. Відомо, що марсіанські метеорити вже досягали Землі. Однак досі залишалося невизначеним, чи можуть живі організми витримувати ударну силу, яка потрібна для їх "виведення" в космічний простір.
Щоб змоделювати умови удару астероїда по Марсу, вчені відтворили відповідні шокові навантаження в лабораторії та перевірили виживання мікроорганізмів.
"В експерименті була вибрана бактерія Deinococcus radiodurans, яка славиться своєю здатністю витримувати радіацію, низькі температури, висушування та інші екстремальні умови. Її щільна зовнішня оболонка і потужні механізми відновлення ДНК - це характеристики, що можуть вказувати на можливість існування життя на Марсі, — зазначається в статті."
У лабораторії мікроби затиснули між металевими пластинами та вистрілили по них снарядом із газової гармати. Швидкість удару сягала близько 480 км/год, що створювало тиск від 1 до 3 гігапаскалів. Для порівняння: тиск на дні Маріанської западини становить приблизно 0,1 гігапаскаля - тобто навіть мінімальний показник у досліді перевищував його більш ніж удесятеро.
Результати виявилися неочікуваними: майже всі бактерії вижили при тиску 1,4 гігапаскаля, а близько 60% - при 2,4 гігапаскаля. За нижчих показників пошкоджень клітин узагалі не спостерігали. За вищих - частина мембран руйнувалася, проте значна кількість мікробів залишалася життєздатною.
У процесі фактичних зіткнень між великими астероїдами та Марсом деякі осколки можуть піддаватися тиску приблизно 5 гігапаскалів, хоча не всі частини отримують однакову інтенсивність навантаження. Сучасні дослідження показують, що певна частина мікроорганізмів може витримувати значну частину цього діапазону тиску.
Вчені вважають, що, у теорії, життя здатне подорожувати між планетами. Це спостереження має важливе значення для політики "захисту планет": космічні агентства ретельно оцінюють ризики біологічного забруднення під час місій на Марс та повернення зразків на нашу планету.
Водночас уламки марсіанської породи можуть досягати і його супутників, зокрема Фобоса, за менших навантажень, ніж ті, що потрібні для втечі до Землі. Тож питання біологічної безпеки може виявитися ще складнішим.
У майбутньому команда має намір дослідити, чи здатні повторні удари "вибивати" більш витривалі мікроорганізми, а також з'ясувати, чи можуть подібні стреси витримувати інші організми, зокрема гриби.
За інформацією з дослідження, мікроскопічні "водяні ведмеді", або тихоходки, відомі своєю здатністю витримувати умови космічного вакууму, високу радіацію та крижану температуру, не змогли адаптуватися до грунту Марсу. Виявляється, що поверхня цієї планети є небезпечною навіть для таких стійких організмів. Тим не менш, просте промивання водою могло б стати важливим кроком у напрямку майбутньої колонізації та захисту цієї планети.
#Бактерії #Організм #Оболонка (снаряд) #Космічний простір #Експеримент #Гіпотеза #Земля #Природний супутник #Планета #Швидкість #Астрономічний об'єкт #Мікроорганізми #Дезоксирибонуклеїнова кислота #Березень #Вибух #Іонізуюче випромінювання #Метеорит #Deinococcus radiodurans #Фобос (супутник) #Маріанська западина