Ті, хто витримає зимові труднощі, стануть справжніми переможцями.
Запорізька область, більше 70% якої наразі під тимчасовою окупацією, стала одним з ключових об'єктів для агресорів. Ворог адаптував свою стратегію повітряних атак на цей регіон, значно посиливши використання безпілотників для нанесення ударів.
Протягом двох років Іван Федоров керував областю. 4 вересня Кабінет Міністрів призначив його на посаду голови Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України.
Того ж дня Президент Володимир Зеленський підписав указ про тимчасове покладання обов'язків голови Запорізької обласної державної адміністрації на Михайла Семікіна.
Він вже добре знайомий запорізькому середовищу, адже, як і Федоров, походить з Мелітополя. Свій професійний шлях розпочав у сфері освіти. Протягом 2016-2024 років працював у Мелітопольській міськраді, спочатку очолюючи відділ культури, а згодом став керуючим справами виконкому. Після цього його призначили заступником міського голови, відповідальним за діяльність виконавчих органів влади.
Згідно з офіційними джерелами, з травня 2024 року по вересень 2026 року він виконував обов'язки заступника голови Запорізької обласної військової адміністрації, зосереджуючи увагу на гуманітарних питаннях.
Семікін, який святкує своє 40-річчя, володіє кількома вищими дипломами, серед яких "Педагогіка та психологія", "Економіка підприємства", "Англійська філологія" та "Публічне управління та адміністрування", де він отримав ступінь магістра. Окрім того, він є кандидатом філософських наук.
Журналісти Укрінформу провели інтерв'ю з фактичним керівником прифронтового регіону під час його робочої поїздки до Біленьківської громади. Ситуація в цьому районі вкрай напружена: противник активно обстрілює населені пункти з використанням касетних снарядів, дронів різних типів, а також артилерії.
Хоча часу для бесіди було обмаль, ми встигли обговорити кілька важливих тем: чи планується обов'язкова евакуація з Біленького, причини, з яких влада зводить "підземні школи" в таких громадах, деталі поїздки Семікіна на Херсонщину, наявність у нього "своїх" проєктів, а також питання окупації та стосунки з родиною.
"ЗАВДАННЯ ОВА -- СТВОРИТИ УМОВИ, ЩО ДОЗВОЛЯТЬ ЛЮДИНИ ЗАЛИШАТИСЯ"
Вже пройшов місяць з моменту вашого призначення тимчасовим виконувачем обов'язків голови обласної військової адміністрації. Чи встигли ви ознайомитися з основними справами?
По-перше, варто зазначити, що я не починаю з "нуля". У системі управління обласної військової адміністрації я працюю з березня 2024 року, маючи чималий досвід та чітке уявлення про виклики і завдання, з якими стикаємось. Крім того, всі заступники голови ОВА брали участь у плануванні на 2026 рік. Таким чином, я маю глибоке розуміння обсягу робіт, а також необхідність завершити розпочаті справи. Найголовніше — виконати всі зобов'язання перед мешканцями та міжнародними партнерами. Адже нинішня висока увага до нашого регіону з боку міжнародних організацій і посольств стала результатом злагодженої роботи команди. Хочу підкреслити, що заробити довіру міжнародних партнерів — справа не з легких, як може здаватися на перший погляд. Особливо враховуючи, що через деякі обставини ставлення до Запоріжжя було дещо неоднозначним.
- Натякаєте на скандал із гуманітаркою в серпні 2022 року?
Обговорюючи різні історії, намагатимусь відповісти лаконічно, щоб не заглиблюватись у деталі. Отже, повертаючись до донорів і партнерів, варто зазначити, що першочерговим завданням було відновлення довіри.
- Вдалося це зробити?
Статистика допомоги, яку область отримала під час повномасштабної війни, свідчить про успішність цих зусиль. У 2022 році сума становила близько 8 мільйонів доларів, у 2023 році ця цифра зросла до приблизно 13 мільйонів доларів. У 2024 році очікується вже майже 80 мільйонів доларів, а в 2025 році – близько 100 мільйонів доларів допомоги.
- А як щодо виконання зобовʼязань перед мешканцями?
Перш за все, мова йде про забезпечення безпеки міста і формування таких обставин, щоб жителі не залишали його. Я б хотів зосередитися на тому, як відбувається процес ухвалення рішень. Для ілюстрації наведу простий приклад. Коли сім’я стикається з вибором - залишитися чи виїхати, вони оцінюють, чи є можливість для дітей навчатися в офлайн-форматі, а батькам - працювати. Дуже важливо, щоб підприємства функціонували і були створені відповідні умови для цього. Також слід звернути увагу на роботу громадського транспорту і його захищеність, включаючи заходи, як антидроновий захист та бронювання автобусів і тролейбусів. Завдання обласної військової адміністрації полягає в тому, щоб забезпечити такі умови, щоб громадяни могли залишатися і планувати своє життя принаймні на пів року - рік вперед.
Коли ми з командою приїхали, у Запоріжжі та його околицях не було жодної школи, що функціонувала в офлайн-режимі. Протягом двох років нам вдалося налагодити мережу таких навчальних закладів. Щодня ми можемо забезпечити офлайн-навчання для понад 32 тисяч дітей, що становить частину з 50 тисяч учнів у самому Запоріжжі та 58 тисяч — в області. Решта учнів має змогу навчатися у змішаному форматі.
Іншими словами, якби не збудували "підземні школи", то чисельність населення Запоріжжя була б нині нижчою?
Батьки учнів, як правило, представляють економічний сегмент суспільства. Нам вдалося забезпечити їхню підтримку.
В даний момент ситуація з безпекою стає все напруженішою. Який відсоток підприємств, на вашу думку, готовий до швидкого виїзду?
Ми постійно підтримуємо контакт із представниками бізнесу. Важливо бути в курсі подій та залишатися поруч. Щоденна реальність змінюється. Як тільки відбуваються інтенсивні обстріли, люди залишають свої місця. А в мирний час вони повертаються назад. На мою думку, ті, хто зможе витримати цю зиму, стануть справжніми переможцями. Це стосується всіх: від звичайних громадян до представників влади.
- Зазвичай, якщо голова ОВА йде з посади, а на його місце призначають когось із заступників, то це - або перший зам, або відповідальний за воєнний напрямок. Ви - "гуманітарний" заступник. Наскільки були готові до такої відповідальності?
Жодна особа не може впоратися з такими складними завданнями самотужки — це справа команди. Сьогодні ми маємо таку команду. Кожен учасник відповідає за свій напрямок і не відволікається на інші. Лідер — це людина, яка несе відповідальність за всі події, що відбуваються. Але, з іншого боку, він є диригентом, який має забезпечити гармонійну роботу великого колективу.
- За ці трохи більше ніж 30 днів вам уже доводилось ухвалювати дійсно важкі рішення?
- Так. Вони стосуються здебільшого чутливих питань - безпекових. Я на сто відсотків погоджуюся, що це - інший рівень відповідальності. В такі моменти розумієш, що від ухваленого саме тобою рішення, твоїх слів залежатиме, як мінімум, здоров'я, а, можливо, й життя людей.
Основна помилка та вихід з окупації
Одним з перших регіонів, які ви оглянули на новій посаді, стала Херсонщина. Чия це була ідея, які сподівання супроводжували цю поїздку, та як насправді все склалося?
Ми прагнули ознайомитися з найуспішнішими підходами, а також вивчити помилки і розібратися в їхніх причинах.
Чи це їхні помилки, чи наші?
- Для всіх. В даний момент ситуація є досить складною як для нас, так і для них. Херсон, безумовно, має більший запас досвіду, тому нам цікаво дізнатися, які рішення вони приймали та що виявилося ефективним у найскладніших обставинах. Я зовсім не хочу стверджувати, що це сценарій Запоріжжя, але наша мета - бути готовими до найгірших випадків.
Чи є щось, що ви помітили та можете впровадити у нас?
У нас дещо інша тактика ведення бойових дій. У Херсоні позиції ворога знаходяться на менших відстанях. Місто піддається інтенсивному обстрілу з боку ворожої артилерії, а FPV-дрони охоплюють всю територію. Саме там я вперше став свідком роботи системи протидії дронам, що використовує оптоволоконні технології. Не можу вдаватися в подробиці, але зазначу, що у нас подібного немає. Проте ми аналізуємо їхні підходи, щоб бути готовими до можливих загроз.
Другий аспект - це протокол дій служб порятунку, які першими реагують на місця обстрілів. Ми дослідили, яким обладнанням вони користуються, зокрема в умовах, коли існує ризик повторних атак, а мобільний зв'язок недоступний і люди не можуть перевірити, чи триває тривога. Проаналізували рівень захисту, яким володіють ці служби. Це вже впроваджуються в нашій практиці.
- Чи не занадто пізно ми вирушили в цю подорож?
Можна багато говорити про питання, що виникають, так би мовити, "постфактум". Усі рішення виглядають зовсім інакше, якщо їх аналізувати через призму минулого.
Наприклад, як це?
Відверто кажучи, я належу до тих, хто навіть на 21 лютого 2022 року не мав впевненості в тому, що відбудеться повномасштабне вторгнення. Після цього було безліч моментів, коли ми сподівалися, що ось-ось зможемо звільнити захоплені території. Згадайте наші успішні контрнаступи, нові F-16, "байрактари"... У ті часи ми всі були впевнені: ще трохи – і все кардинально зміниться.
Які рішення викликають у вас сумніви? Яка помилка є тією, яку ви готові визнати в першу чергу?
Мені шкода, що в 2014 році ми не зробили достатньо важливих висновків. Тоді ми не до кінця усвідомлювали, що таке війна і що означає незалежність. Це була наша фатальна помилка. Ворог ретельно готувався до цієї війни, і він не зупинився тоді, як і зараз не має наміру зупинятися.
Ви змушені були покинути свій дім у березні 2022 року, і тепер ваша сім’я живе за кордоном. Війна фактично відділила вас від можливості бачити близьких, зокрема дітей. Як ви відчували себе, приймаючи таке важке рішення?
Це надзвичайно важко. Моєї молодшої доньки зараз сім років, а коли ми залишали окуповану територію, їй було лише два. Вона більшу частину свого життя проводить в іншій країні, і ми не маємо можливості бачитися з нею. Це завдає великого болю. Рішення залишити місто (Мелітополь, - ред.) було прийнято миттєво, адже йшлося про виживання.
ДВА ТИЖНІ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЕВАКУАЦІЇ
Ми відвідали Біленьке, де ситуація справді складна. Ви надали громаді два тижні, і після цього, ймовірно, буде оголошена примусова евакуація. Чому необхідний цей термін?
По-перше, ми усвідомлюємо, що ті, хто бажав виїхати, вже зробили це. Проте в нашій громаді залишаються тисячі людей. Не існує універсального рішення, яке дозволило б миттєво організувати евакуацію. Це надзвичайно складний процес. Навіть під час примусової евакуації, коли ми намагаємося переконати людей сісти в автомобіль і виїхати, багато з них повертаються назад через тиждень. Примусова евакуація передбачає, що поліція та волонтери мають відвідати кожен будинок, поспілкуватися з мешканцями, пояснити ситуацію та вмовити їх. Поки є можливість залишатися на місці і не впроваджувати евакуацію, ми повинні максимально її використовувати.
Чому саме два тижні?
- За цей час може багато всього змінитись. Із громадою ми щодня на зв'язку. За два тижні маємо повернутись і вирішити: працюємо з викликами чи все ж ухвалюємо рішення про евакуацію. Я отримав від громади певні завдання, за цей період маю їх вирішити і повернутись.
В яких прифронтових населених пунктах, які ви відвідали, спостерігається найскладніша ситуація?
Кушугум та Біленьке. Однак важливо зазначити, що в цьому випадку я не маю на увазі громади на кшталт Оріхова.
ПІДЗЕМНІ ШКОЛИ У ПРИФРОНТОВИХ ГРОМАДАХ: НЕОБХІДНІСТЬ ЧИ ЗАКОПУВАННЯ МІЛЬЙОНІВ?
- У Балабиному, Біленькому, Вільнянську й інших населених пунктах Запорізького району відносно нещодавно побудували підземні школи. А зараз навчатися в них неможливо через безпекову ситуацію. Більше того, з деяких із цих громад дітей евакуювали. Наскільки виправданим було фактично закопування сотень мільйонів гривень у кожну з цих підземних шкіл, якщо вони не працюють за призначенням?
Ці об'єкти в першу чергу призначені як протирадіаційні укриття. Фінансування, яке виділяється на їх будівництво, має цільовий характер. Ми маємо можливість або скористатися цими коштами, або відмовитися від них. Це ресурси, що надаються Європейським Союзом у рамках програми Ukraine Facility, і вони розподіляються державою серед громад, що знаходяться поблизу фронту, для зведення таких укриттів. Школа виконує роль тимчасового рішення для приміщень, що мають подвійне призначення. Коли загрози зникнуть і не буде потреби в розміщенні шкіл під землею, ці споруди можуть бути використані для інших цілей.
У 2023 році ми мали можливість спостерігати аналогічний досвід під час нашої поїздки в Гельсінкі. Нині підземні простори, які там були створені, використовуються для розміщення різноманітних комерційних установ, позашкільних навчальних закладів, спортивних комплексів та інших об'єктів. Це і є приклад подвійного призначення, яке, на нашу думку, слід впроваджувати в цих приміщеннях після завершення війни.
У одній з громад укриття витримало удари КАБів, які впали неподалік, а також прямі атаки дронів. Хоча є деякі пошкодження, вони не є критичними.
Наше завдання полягало в тому, щоб діти не зупиняли своє дитинство під час війни, а родини залишалися вдома. Тому ми створювали мережу приміщень, які слугували тимчасовими школами. Якщо сьогодні виникає потреба, щоб ці місця перетворилися на центри життєздатності, пункти незламності або укриття для людей, то так і повинно бути. Більше того, в деяких громадах це вже реалізовано. Коли читаю коментарі про те, що влада витрачає кошти без діла, мені хочеться сказати цим людям, що, напевно, краще нічого не робити і не будувати. Тоді і критики, можливо, буде менше.
64 МВТ ГЕНЕРАЦІЇ ЗАМІСТЬ 100 МВТ: ЧИ ВИСТАЧИТЬ НА ПОТРЕБИ КРИТИЧНОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ
Запоріжжя продовжує поступово занурюватися під землю. Окрім "підземних шкіл", уже відкрито перший "підземний садочок", а кілька інших проектів перебувають на завершальному етапі. У лікарнях міста активно розвивається підземна інфраструктура. Наскільки правдоподібна ідея буріння свердловин у медичних закладах? Які переваги це може принести?
- Головна теза зими в умовах війни - децентралізація всього, що можна. Енергетика має бути децентралізованою, щоб уникнути залежності від якогось одного об'єкта. Водопостачання є не менш важливим. У Запоріжжі - центральне водопостачання, і якщо стається аварія, то від неї залежать цілі райони і квартали. Власне джерело води - це необхідність, першочергово, для об'єктів охорони здоров'я. В одній із лікарень ми вже маємо свердловину, зараз її тестують. Ще в кількох лікарнях зробимо це до нового року. Складність у тому, що треба проводити геологічну розвідку, має бути відповідне фінансування.
Чий це досвід: наш власний чи запозичений від когось?
Візьмемо, наприклад, Херсон: ситуація тут дещо відрізняється. У цьому місті централізоване водопостачання не є пріоритетним, адже існує безліч свердловин. Є регіони, де рішення про буріння свердловин зумовлене не війною, а історичними обставинами. Ми постійно шукаємо нестандартні підходи до вирішення проблем, і це один з таких випадків, який безумовно є вірним та необхідним.
- Стратегії енергетичної децентралізації. Раніше було оголошено, що до кінця року планується реалізувати проєкт з установки 100 МВт альтернативних джерел енергії. Це забезпечить повне покриття потреб критично важливих об'єктів міста, а також надасть можливість живлення для житлових будинків. Час летить, і кінець року вже не за горами. Які результати на сьогодні?
- На кінець року ми матимемо 64 МВт. Поясню, чому не 100. Левову частку когенераційних установок, які є дуже дороговартісними, ми отримуємо від донорів. Сам процес їхньої установки - багатоетапний. Це підготовка майданчика, підведення мереж, отримання самого обладнання, його захист. Коли ми працюємо з донором, то залежимо від того, наскільки швидко нам усе це поставлять. Тож матимемо 64 МВт.
Чи буде цього достатньо для забезпечення критичної інфраструктури під час можливих блекаутів?
Так, вся критична інфраструктура буде під надійним захистом. Перш за все, ми забезпечили базовий рівень - генератори та паливні запаси. У цьому аспекті ми маємо вичерпну готовність. Другий рівень - це когенераційні установки. Чи гарантує це, що ми зможемо подолати зиму без відключень електроенергії або надзвичайних ситуацій? В умовах війни немає жодних гарантій. Проте, спираючись на досвід попередніх років та інших регіонів, ми рухаємося досить впевнено і оперативно.
ЧОМУ ЗРАДНИЦЯ ДАНИЛЬЧЕНКО ЗВЕРТАЛАСЯ ДО СЕМІКІНА?
- Ви - людина з команди Федорова. У "спадок" вам дісталася команда і проєкти. Чи є на сьогодні такі, про які можна говорити в контексті роботи Михайла Семікіна, а не Івана Федорова?
- Чимало проєктів є в тому числі й моїми. Я, як профільний заступник, у 2024 році мав завдання повернути дітей за парти. Тож процес будівництва підземних шкіл ми починали разом. Це проєкт команди. Ну й давайте будемо чесними і логічними, у вересні нових проєктів, які б стосувалися інфраструктури, не може бути. Вони стартують на початку нового року. Є проєкти соціального характеру, результати яких не можна побачити через місяць-два, на це треба кілька років. Є один із великих проєктів, над яким ми працюємо разом зі шведами. Але якщо говорити про нього в деталях, то треба не 5-10 хвилин.
Якщо узагальнити, про що йдеться у цьому випадку?
- Про важливість Запоріжжя, чому місто має бути цікавим молоді, інвесторам? Що є магнітом?
Протягом року наша команда активно досліджувала цю тему, залучаючи різних фахівців і експертів. Ми провели "розвідку" Запоріжжя, і хоча поки що не готові поділитися всіма деталями, можу зазначити, що місто має потенціал стати інженерною столицею. Цікаво, що Запоріжжя також є родоначальником підводної археології, і до нас за знаннями та досвідом приїжджають люди з усього світу, хоча це не так широко відомо. Більше того, цей напрямок має важливе значення для реабілітації: він допомагає соціалізувати та інтегрувати військових, які повертаються з фронту, у цивільне життя. У нашому регіоні також можна вивчати наслідки руйнування Каховської ГЕС і створювати науково-дослідний центр. Насправді, тем для досліджень безліч. У світі не існує жодного інституту, де б навчали, як жити і розвиватися в умовах війни. Мир потребує зусиль і знань, як ніколи раніше.
Цей масштабний проєкт є задумом на майбутнє, який реалізується після закінчення війни.
Ні, ми вже активно займаємося цим питанням і маємо партнерів, готових підтримати нас. Ми виявили безліч аспектів, які стануть базовими напрямками для прогресу Запоріжжя. Потрібно шукати нові значення. Уся ця робота об'єднана під концепцією "Великий Луг".
- Ми дещо обговорювали початок окупації Мелітополя. Чи намагався противник залучити вас на свій бік?
11 березня 2022 року, в день, коли Івана Федорова захопили, окупанти вирішили відключити електропостачання та мобільний зв’язок у Мелітополі, аби мешканці не зрозуміли, що відбувається. У місті була встановлена жорстка комендантська година. Проте вже о шостій ранку наступного дня тисячі людей зібралися на площі, вимагаючи звільнення Федорова. Це відбувалося завдяки їхній рішучій позиції. Івана викрали, оскільки протягом трьох тижнів зрадники та окупанти намагалися знайти до нього "підхід" і зняти прапор України з центральної площі, але без успіху. Після його викрадення окупанти почали полювання на кожного з нас, і питання безпеки наших родин стало критичним. Ми вирушили до Запоріжжя, подолавши 15 блокпостів. Коли ми зупинилися біля обласної лікарні, на мій телефон зателефонував незнайомий номер. Це була Галина Данильченко, фейковий "мер" Мелітополя. Вона вимагала, щоб я з’явився на "планірку" вранці. У той момент я направив її у невідомому напрямку, почувши про російський корабель, і поклав слухавку. Скажу відверто: тоді я відчув певне задоволення.
Ви тоді мали можливість покинути країну разом із близькими. Чому вирішили залишитися в команді?
- Бо багато років тому в мене з цією командою збіглися цінності. Вони однакові й зараз.
#
