У інтерв'ю для РБК-Україна міністр молоді та спорту України Матвій Бідний обговорює питання розвитку масового та адаптивного спорту, досягнення наших олімпійців, проблеми еміграції молодих спортсменів за кордон та необхідність реформ у спортивній сфері.
Основное:
На сьогоднішній день в Україні через війну спостерігається значна кількість зруйнованих інфраструктурних об'єктів. Відомий випадок, коли сестри Алексіїви, синхроністки, змушені були тренуватися в 2022 році в Харкові в басейні в гідрокостюмах, оскільки через обстріли там не було опалення. Скільки таких об'єктів існує зараз?
Війна призвела до значних руйнувань інфраструктури, зокрема спортивної. З початку повномасштабного вторгнення майже 800 спортивних об'єктів зазнали ушкоджень або були знищені. Серед них повністю зруйновано 179 об'єктів, 134 мають часткові пошкодження, а понад 400 отримали серйозні травми. Постраждали стадіони, спортивні комплекси, льодові арени та тренувальні бази, включаючи 21 базу для олімпійських, паралімпійських та дефлімпійських спортсменів.
Найбільші руйнування спостерігаються в Херсонській, Харківській, Донецькій, Сумській та Миколаївській областях, але загалом це вплинуло на 18 регіонів. У тих місцях, де не вимагається значних капіталовкладень, триває відновлення інфраструктури. Для цього використовуються кошти місцевих бюджетів, іноді залучаються ресурси з державного бюджету, а в деяких випадках – підтримка меценатів. Громадяни також активно долучаються до відновлювальних робіт як волонтери.
Відремонтовано більше 50 об'єктів, серед яких стадіон у Тростянці, стадіон імені Юрія Білонога в Сумській області, база "Атлант" у Миколаївщині, спорткомплекс "Динамо" в Житомирі, спортивна школа в Макарові, а також водна станція "Динамо".
Однак через руйнування процес підготовки спортсменів став значно ускладненою справою. Тренування в таких умовах є вкрай складним завданням. Наприклад, гідрокостюми, у яких синхроністки займалися в холодному басейні, стали звичним явищем для багатьох. Часто спортсмени змушені тренуватися без електрики, опалення та належної вентиляції.
Часткове вирішення проблеми інфраструктури може полягати у пошуку тренувальних баз за межами країни. Проте неможливо компенсувати такі речі, як втома, тривога та брак сну. Спортсмени повинні зосередитися на своїй підготовці. Але як це можливо, коли хтось із близьких перебуває на фронті, а інші живуть під постійними обстрілами?
У спорті вищих досягнень головне - відновлення, концентрація, психологічна стійкість. І саме цього сьогодні бракує найбільше.
Які умови підготовки спортсменів до Олімпійських ігор та хто забезпечує фінансування їхньої участі у змаганнях?
В даний момент проходять кваліфікаційні турніри для отримання ліцензій на ХХV зимові Олімпійські ігри, що заплановані на період з 6 по 22 лютого 2026 року в містах Мілан та Кортіна-д'Ампеццо (Італія).
Підготовка включає навчально-тренувальні збори в Україні та за кордоном. Через специфіку клімату, брак сучасних баз для зимових видів спорту та руйнування частини інфраструктури, більшість зборів відбувається за межами України, на аренах, що відповідають міжнародним стандартам. Міністерство повністю забезпечило підготовку українських атлетів, аби вони продемонстрували найкращі результати.
Які призи отримують наші атлети за здобуті медалі?
- Щоб відзначити спортсменів за їхні досягнення, підсилити їхній соціальний захист і мотивувати до нових перемог, діє постанова Кабінету Міністрів №91. Вона встановлює одноразові грошові винагороди для чемпіонів, призерів Олімпіад та їхніх тренерів у таких розмірах:
З моменту початку масштабного конфлікту в Україні, близько 800 спортивних споруд зазнали ушкоджень або були повністю знищені, - зазначив Матвій Бідний (фото: Віталій Носач/РБК-Україна).
Ці виплати реалізуються в гривнях за офіційним курсом НБУ і слугують основним фінансовим вираженням вдячності українським спортсменам з боку держави. Хоча, безсумнівно, головною метою участі українських атлетів в Олімпійських іграх є не лише підняття національного прапора на пʼєдесталі, але й грошова нагорода часто розглядається як приємний додаток, а не як кінцева мета їхньої участі в цих змаганнях.
Наприклад, відомо, що чемпіон Олімпійських Ігор у Парижі, боксер Олександр Хижняк задонатив частину призових на підтримку ЗСУ, світова рекордсменка зі стрибків у висоту Ярослава Магучіх, яка на Олімпійських іграх у Парижі 2024 року теж виборола "золото" - передала частину призових коштів на підтримку військових, волонтерів та зоозахисників. Таких прикладів досить багато.
Існує точка зору, що в Україні зараз суттєві кошти спрямовуються на спорт вищих досягнень, тоді як масовий спорт розвивається недостатньо. Внаслідок цього, громадськість не так активно залучена до участі в масових спортивних заходах, як це спостерігається в європейських країнах.
Таке враження може з'явитися, коли зосереджуватися на прямих витратах з державного бюджету. Проте в цілому ми прагнемо знайти баланс між фінансуванням спорту високих досягнень і інвестиціями в масовий спорт.
Спорт вищих досягнень фінансується більш централізовано, бо це підготовка національної збірної команди, це база Олімпійської підготовки, проведення навчально-тренувальних зборів та змагань тощо. А спорт масовий - він в регіонах і фінансується часто не безпосередньо з державного бюджету, а через субвенції до місцевих бюджетів. Якщо порахувати державні гроші, закладені на розвиток масового спорту і спорту вищих досягнень, то буде якщо не баланс, то значно краще, ніж було останніми роками.
У нас зараз великий фокус уваги на масовому спорті. В дитячому спорті це "Пліч-о-пліч всеукраїнські шкільні ліги", у якому незабаром стартує вже третій сезон. Щороку залучаємо більше шкіл та учнів з усієї країни. Цього року в нас амбіція - залучити один мільйон школярів до цієї ліги.
Ідея шкільних ліг у тому, щоб кожен школяр мав змогу долучитися до того виду спорту, який йому подобається. Це і виховна функція: діти отримують досвід спільної гри, спільних досягнень, взаємопідтримки. Спершу змагання відбуваються на рівні громади, району, області, а весною - всеукраїнський етап змагань.
Інша ініціатива президента України під назвою "Активні парки", у межах програми "Здорова Україна", вже стала популярним рухом, що виходить за межі початкового проекту. Спортивні заходи тепер доступні всім: їх можна зустріти в торговельних центрах, парках, на спортивних майданчиках по всій території країни.
Один з ключових напрямків нашої діяльності - адаптивний спорт. В Україні функціонує близько 200 клубів, які спеціалізуються на адаптивному спорті, де тренери підтримують наших ветеранів. Спільно з НУФВСУ ми започаткували дві освітні програми для тренерів, що працюватимуть з ветеранами, які зазнали травм або ампутацій.
Співпраця з такими особами вимагає специфічних навичок, адже люди з інвалідністю можуть мати унікальні особливості в роботі кровоносної системи, обміні речовин, а також відрізнятись у балансі тіла тощо. Сьогодні надзвичайно важливо надавати підтримку цим тренерам, оскільки ветеранам необхідно створити можливості для здорового та активного відпочинку, а також об'єднати їх навколо спортивних заходів.
Більшість спортивних федерацій вже створили адаптивні дисципліни в своїх видах спорту, і ми закликаємо їх також включатися в роботу з ветеранами в регіонах.
- Чи дозволяє інфраструктура, щоб заходи були адаптивні?
Більшість спортивних напрямків вже впровадила адаптивні дисципліни, проте їх представленість в різних сферах не є однаковою. Наприклад, не в кожному регіоні є басейни, хоча в багатьох з них функціонують адаптивні клуби для ветеранів. Адаптивні види боротьби та ігрові спортивні дисципліни активно набирають популярність.
Наприклад, цього року Українська Асоціація футболу започаткувала лігу з ампфутболу. Вже сформовано 20 команд на основі професійних клубів. У цих командах грають як чоловіки, так і жінки, що робить їх змішаними.
У процесі розробки політики масового спорту ми також акцентуємо увагу на питаннях активного довголіття. В Україні в рамках програми "Активні парки" функціонує 35 бігових клубів та клубів для любителів скандинавської ходьби. Головним у спорті є не лише здобуття перемог, а й створення спільноти та забезпечення здорового способу життя. Коли 30-50 людей збираються двічі на тиждень із палицями на живописних маршрутах під керівництвом інструктора, і серед них багато літніх людей, це є важливим кроком до формування міцного соціального середовища.
- В Європі ми бачимо, як спортом просто заради свого задоволення займається багато людей похилого віку. В нас, на жаль, зовсім не так. В чому причина?
- Ви дуже правильно це відзначили. Коли ми з командою починали роботу, то провели дослідження, скільки людей регулярно займаються руховою активністю. На початку 2024 року цей показник був тільки на рівні 15%. Для порівняння ми взяли статистику Євробарометра, і в Європі середній показник - 38%. В топ-країнах по масовому спорту, скандинавських, там взагалі під 80%. Це не тільки про здоров'я, а й про стан суспільства.
Особи, що ведуть динамічний спосіб життя, піклуються про своє благополуччя та легше знаходять спільність з іншими. У них виникає звичка нести відповідальність за власне життя, здоров'я та перспективи.
У Європі система спортивних клубів створена таким чином, щоб залучати максимальну кількість людей. Навіть якщо людина вже доросла і не займається спортом так активно, вона все ще залишається членом клубу. Вона носить атрибутику свого клубу, купує квитки на матчі, підтримує команду та приводить своїх дітей, тим самим залишаючись частиною цієї спільноти. Це одна з причин, чому в Європі багато людей регулярно займаються фізичною активністю.
Саме тому ми працюємо над створенням нового основного закону про спорт, що інтегрує європейську модель спортивної діяльності в Україні.
Якщо порахувати державні гроші, закладені на розвиток масового спорту і спорту вищих досягнень, то буде якщо не баланс, то значно краще, ніж було останніми роками, - міністр молоді і спорту (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)
Яка основа цих перетворень?
Основою буде клубна модель. Європейська концепція спорту грунтується на ініціативності громадян, які об'єднуються в спортивні клуби. Це означає, що мешканці формують громадські спортклуби, беручи на себе відповідальність за діяльність, тренування своїх дітей, місця для занять та тренерів. Такі клуби мають можливість отримувати підтримку на локальному, обласному та державному рівнях. Адже найголовніше — це активність, що відбувається у самих громадах.
Спортивні клуби відрізняються від дитячо-юнацьких спортивних шкіл, де тренера призначає чиновник, часто без урахування реальних потреб дитини. У таких закладах можуть траплятися випадки, коли тренер, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, поводиться агресивно по відношенню до дітей або проявляє неповагу, а батьки не мають можливості висловити свої зауваження. Тут існує система, коли через жорсткі тренування та тиск на дитину тренер прагне досягти перемог на змаганнях, отримуючи за це медалі і підвищення. Діти та їхні батьки в цій системі позбавлені прав, і це потрібно змінити.
В європейських спортивних клубах подібного безладу не спостерігається. Тут існує спільнота, у якій батьки юних спортсменів, що є членами клубу, беруть на себе відповідальність за ухвалення рішень. Саме вони визначають, яким чином має проходити тренувальний процес, хто буде тренувати їхніх дітей та за якими програмами.
- Такі клуби вже запрацювали в Україні?
- Так, в нас є пілотний проєкт "Активні громади", у якому беруть участь 50 громад і де запрацювали громадські спортивні клуби. Є федерації, які вже певною мірою посилили спроможність та автономність.
Держава не має займатися тим, щоб призначати і вказувати клубам та спортивним федераціям, що їм робити. Міністерство не має призначати тренерів. Не має міністр розповідати, хто має тренувати спортсменів по більше ніж сотні видів спорту. Це мають робити професійні спільноти.
Для посилення автономності, спортивні федерації мають відповідати критеріям, які висуває держава до розпорядників бюджетних коштів, якщо вони отримують фінансову підтримку з коштів платників податків. Вони мають нести всю відповідальність за свої рішення, за результат, за реалізацію державної політики. Це і є суть змін, які ми зараз впроваджуємо, щоб масовим спортом охопити якомога більше людей і побудувати систему стимулів.
Яка ще одна проблема, з якою стикаються тренери сьогодні? Молоді спеціалісти не мають мотивації працювати в громадах. Система комунальних закладів організована так, що вони прагнуть до спорту високих досягнень, що, в свою чергу, орієнтується на досвідчених тренерів. Серед них багато талановитих людей, але молодим фахівцям не вистачає можливостей. Коли молодий тренер приходить до ДЮСШ, його ставка часто виявляється смішною, і зарплата така мала, що не дозволяє йому забезпечити себе.
Які доходи отримують молоді тренери в Україні?
- 8-10 тисяч гривень може отримати тренер, який після університету фізичного виховання і спорту прийде працювати в ДЮСШ.
Уявіть собі молоду, амбітну особу, яка щойно закінчила навчання і прагне знайти роботу. Яким чином вона може створити сім'ю, збудувати власне житло і належно жити на цю зарплату? Система, в якій ми живемо, не надає реальних можливостей; вона підтримує існуючий порядок, де домінують великі гравці, які забирають собі найталановитіші команди та найкращих атлетів, отримуючи при цьому додаткові виплати та премії за їхні досягнення.
Наприклад, кілька років тому моєму синові було 14, і він вирішив спробувати свої сили в баскетболі. Але я не зміг знайти для нього місце в ДЮСШ. Усі навколо повторювали: "14 років? І що, він досі не грав?" Він дійсно не грав. Словом, казали: "Це нецікаво". Як це може бути нецікавим? Мене не турбує, чи зможе він грати в НБА чи стати чемпіоном світу. Я просто хочу, щоб він знайшов команду, нових друзів, займався фізичною активністю і став частиною спільноти.
На жаль, тренерів у ДЮСШ це не турбує. Їх мета — досягнення результатів команди на змаганнях. Навіщо їм моя дитина, яка тільки починає грати і може знизити рівень команди? Саме тому клубна система сприяє популяризації спорту, залучає більше учасників і відкриває нові можливості для молодих тренерів.
У спортивних клубах є членські внески, кожен розуміє, що він за цей внесок отримує. Коли ми забезпечимо розвиток та поширення системи спортивних клубів, почнуть підтягуватися спонсори, які будуть підтримувати спортивні клуби у громадах.. Це не Кока-Кола і не Адідас, це маленькі локальні бізнеси, вони захочуть бути присутніми на лого команд, вони стануть впізнаваними та улюбленими місцевими брендами. А головне - це буде активізувати і об'єднувати людей.
Європейська модель спорту побудована на ініціативі людей, які в громадах обʼєднуються у спортивні клуби. Ми плануємо запровадити це й в Україні, -Матвій Бідний (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)
Яка ж насправді серйозність проблеми виїзду молоді за кордон, зокрема молодих чоловіків? Вже тривалий час обговорюється, що в окремих регіонах спостерігається справжній бум виїзду, а нещодавно відкрили можливість виїзду для осіб віком від 18 до 22 років.
Ми не спостерігаємо суттєвого відтоку населення. Проведений аналіз статистичних даних Державної прикордонної служби не виявив критичного зростання виїздів. По-перше, ми враховуємо сезонний фактор: з приходом осені розпочинається навчальний процес, активізуються бізнес-діяльності. Можливо, деякі люди давно планували виїхати для навчання або здобуття нових знань, з наміром повернутися і реалізувати свої ідеї в Україні.
Спортивна діяльність тісно асоціюється з подорожами за межі країни, адже це передбачає участь у міжнародних турнірах та тренувальних лагерях.
Ми провели детальний аналіз статистики виїздів спортсменів за поточний та минулий рік. Для порівняння обрали два тижні серпня та два тижні вересня. Навіть у минулому році, коли ще не було жодних послаблень щодо виїзду, спостерігалося зростання виїздів у вересні втричі. Осінь завжди знаменує початок спортивного сезону, змагань, кубків та чемпіонатів. У цей період активність зростає, і логістичні процеси починають працювати інтенсивніше.
Ми отримуємо сигнали від представників бізнесу про те, що в деяких секторах існують певні труднощі з пошуком працівників. Ми враховуємо цю інформацію, проте наразі не спостерігаємо критичної ситуації. Наша мета - забезпечити молодим людям можливість реалізувати свій потенціал в Україні, створити тут кар'єру та побудувати країну, в якій вони хочуть жити. Саме молодь повинна стати основою відновлення, адже це ті люди, які залишаться та житимуть у цій країні.
Згідно з різними джерелами, після початку широкомасштабної агресії Росії проти України, понад 1,7 мільйона молодих людей виїхали за кордон. Багато з них - це студенти, які виїхали на навчання і не мали можливості повернутися додому, оскільки це могло загрожувати їхньому подальшому навчальному процесу. Ці молоді люди не мали змоги відвідати батьків під час канікул, зустрітися з друзями в Україні та насолодитися звичним життям.
Вирішення питання щодо вільного перетворення кордону для молоді віком від 18 до 22 років відкриває нові горизонти для їхнього розвитку. Тепер вони мають можливість відчувати себе вільно, безперешкодно повертатися додому та оцінювати переваги своєї країни. Важливо відзначити, що тут з'являються нові можливості, такі як пільгове кредитування на придбання житла, студентські гранти для навчання та фінансова підтримка для започаткування власного бізнесу.
Я впевнений, що реалізувати себе в Україні набагато легше, ніж за кордоном, де усталені соціальні ролі. Там ніколи не буде українцям таких можливостей для самореалізації та кар'єри, як в Україні. Ми навпаки кажемо: "Повертайтеся. Повертайтеся з навичками, з європейською освітою. Будуйте організації, створюйте стартапи".
У більшості міністерств функціонують молодіжні ради. Ми запрошуємо молодь ознайомитися з державним службовим процесом, де вони можуть долучитися до масштабних натхненних проектів, що мають значний вплив на життя країни. Коли ти опиняєшся в новому суспільстві, далеко від друзів і родини, це може бути непросто, і можливості стають обмеженими. Але тут, в твоїй рідній країні, ти відчуваєш себе господарем. Це твоя рідна мова, твоя земля, і саме ти користуєшся всіма перевагами.
Бізнес висловлює потребу у молодших спеціалістах. Ми створили платформу Easy, де зібрані всі можливості для молоді. Тут працедавці, організатори волонтерських ініціатив, навчальних програм та стажувань публікують свої вакансії. Ви також знайдете гранти на започаткування власного бізнесу, житло та інші ресурси. Молоді люди можуть отримати доступ до різноманітних інструментів для особистісного розвитку, працевлаштування, волонтерської діяльності та інших проектів.
Скільки людей, які брали участь у міжнародних змаганнях, не повернулися назад в Україну?
З моменту початку великої війни ми активно займаємось аналізом і поясненням цих даних. Наша національна збірна команда складається з 10 тисяч осіб, які мають можливість виїжджати на міжнародні спортивні події та повертатися назад за підтримки спортивних федерацій. Ці спортсмени представляють нашу країну на змаганнях різного рівня.
Протягом трьох з половиною років масштабної війни близько 500 спортсменів та тренерів скористалися можливістю виїзду за кордон та затрималися там довше, ніж було заплановано. Це сталося, незважаючи на те, що відбулося десятки тисяч поїздок та повернень. Деякі з них залишалися за кордоном, а згодом все ж таки поверталися додому.
Окрему категорію складають спортсмени, які виступають за іноземні клуби у провідних міжнародних лігах, представляючи при цьому свою країну. Вони виїхали за межі держави на легальних підставах. Хоча іноді повертаються, щоб грати за національну команду, їх основна кар'єра проходить за кордоном у престижних лігах.
Коли починають розповідати про 500 атлетів із простроченими документами, я пропоную порівняти цю ситуацію з кількістю спортсменів, які загинули на війні — їх вже понад 600. Або ж розглянемо тих, хто з перших днів повномасштабного вторгнення добровільно взявся за зброю і пішов на фронт — таких більше 3 тисяч. Ось така комплексна картина, давайте обговорювати всі ці аспекти разом.
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, за кордон виїхало 1,7 мільйона молодих людей, - міністр (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)
Атлети - в них теж є слабкості. Є люди не завжди принципові, які готові порушити зобов'язання, принципи, не хочуть брати на себе відповідальність. Серед спортсменів вони теж є, на жаль, але це неминуче, як і серед інших категорій людей.
Наші Олександр Усик, Ольга Харлан, Еліна Світоліна та багато інших атлетів під час кожної пресконференції звертають увагу світу на те, що відбувається в Україні. А це величезна увага всього світу. Це та аудиторія, до якої часто не дістаються політики, це молодь всього світу, яка бере приклад з наших атлетів. Еліна Світоліна на кожній пресконференції дає мало не зведення, які удари по Українї нанесла РФ, скільки росіяни вбили мирних громадян. Тому це дійсно боротьба, яку ведуть українські атлети у міжнародному медіа-полі.
Нещодавно активно обговорюються спроби маніпуляцій з відстрочками від військової служби в Збройних Силах України, особливо у сфері освіти. Яке ж насправді узьке коло осіб, які можуть отримати бронь у спорті?
У спорті, в порівнянні з іншими сферами, кількість заброньованих осіб є досить обмеженою. Проте, члени національної збірної команди мають можливість отримати бронювання.
Є загальні критерії для надання статусу критичності. Топові спортивні клуби: футбольні, хокейні та інших видів спорту можуть їм відповідати та отримати можливість забронювати певну частину персоналу. Наприклад, якщо футбольним клубам "Шахтар", "Динамо", "Полісся" треба якісний спеціалізований спортивний лікар, для супроводження команди, то вони можуть його забронювати.
- Наскільки серйозна кадрова криза у галузі спорту?
Щодо кадрів, у нас виникають труднощі не з кількістю, а з якістю підготовки. На жаль, протягом багатьох років не приділялося достатньої уваги тому, які навички повинні мати сучасні тренери. Студенти, закінчивши чотири курси, часто йдуть працювати не за своєю спеціальністю. Адже за весь час навчання в університеті багато з них навіть не мали можливості бачити спортсменів, не зустрічалися з атлетами національної збірної України та не здобули практичного досвіду роботи з ними.
Наразі ми цю ситуацію виправляємо. Вже сформували науковий парк "Olympic Lab", де об'єднали потужності наших всіх трьох профільних університетів фізичної виховання і спорту - Київського, Львівського і Харківського, а також додали Центр спортивної медицини і Державний науково-дослідний інститут.
У "Olympic Lab" ми інтегрували науку, медицину та освіту. Тут працюють науковці, які сьогодні співпрацюють з національними збірними командами. Студенти мають можливість брати участь у проєктах, де працюють зі спортсменами, використовуючи сучасне обладнання та новітні методики в лабораторіях. Це дозволяє підняти спортивну освіту та наукові дослідження на новий рівень.
В Україні існує нагальна потреба в висококваліфікованих тренерах, які спеціалізуються на роботі з дітьми, ветеранами та особами з інвалідністю. Цей виклик стане суттєвим для всієї країни, адже значна частина населення вимагатиме створення безбар'єрного середовища.
На початку нашої бесіди ви зазначили, що активно виступаєте проти участі Росії та Білорусі в міжнародних спортивних змаганнях. Як ви вважаєте, чи змінилася реакція великих спортивних організацій? Чи стали вони більш поблажливими до спортсменів з цих країн у порівнянні з минулим?
Це справжня боротьба, яка розгортається на дипломатичному, юридичному та медійному рівнях. Вирішення питання щодо участі спортсменів з країн-агресорів належить до компетенції міжнародних спортивних організацій, що не підпорядковуються жодним державним чи міжурядовим установам.
У всьому світі існує принцип спортивної автономії. Це означає, що жоден уряд, наприклад, Франції, не може нав'язати федерації дзюдо своїх вказівок. Національні федерації з різних видів спорту формують міжнародні спортивні організації, які ухвалюють рішення колективно. У цьому процесі політика також відіграє важливу роль, і саме тут Росія має значний досвід та майже безмежні ресурси.
Я впевнений, що реалізувати себе в Україні набагато легше, ніж за кордоном, де усталені соціальні ролі, - Матвій Бідний (фото: Віталій Носач/РБК-Україна)
Спорт - автономний, і в міжнародну спортивну федерацію дуже легко росіяни можуть прийти з мішком грошей. Не треба навіть мішка. А приходить спонсор, наприклад, "Газпром" і каже: "Дивіться, я ваш бюджет вашої міжнародної федерації збільшую удвічі, або втричі. Тільки, будь ласка, там має бути наш прапор".
На сьогоднішній день міжнародні організації продовжують відмовлятися від співпраці. Вони функціонують у своїх власних соціумів, де існуючі суспільні настрої заважають їм приймати певні рішення. Проте, варто відзначити, що вони справді намагаються знайти шляхи для просування вперед. Наприклад, через розвиток дитячого спорту. Вони стверджують, що діти не повинні страждати від наслідків ситуації. Також спостерігається, що доступ до спорту для людей з інвалідністю стає одним із способів вирішення даної проблеми. Яскравим прикладом є рішення Міжнародного паралімпійського комітету, який 27 вересня на Генасамблеї в Сеулі відновив членство Росії та Білорусі, що викликало обурення в українському Міністерстві закордонних справ і Мінмолодьспорту, які вважали це рішення неприйнятним.
Для російських спортсменів пріоритетом номер один є повернення до міжнародних змагань. Вони постійно вживають заходів для досягнення цієї мети. У 2022 році нам вдалося спочатку повністю їх відсторонити. Після цього Міжнародний Олімпійський Комітет розробив критерії, за якими був готовий допускати цих атлетів у статусі нейтральних.
Ми оперативно відреагували на ситуацію та розпочали складання бази даних російських і білоруських чиновників та спортсменів, які висловлюють підтримку війні. Цю інформацію ми передаємо міжнародним спортивним організаціям та Міжнародному олімпійському комітету.
Зараз пішла тенденція - намагаються потроху допускати білорусів під власним прапором. Росіяни пішли в Федерацію дзюдо, яка перебуває під дуже великим впливом росіян. Путін був навіть багато років почесним президентом міжнародної федерації дзюдо, а після початку повномасштабного вторгнення його повноваження лише призупинили. Тож ми розуміємо, що російський вплив нікуди не дівся.
У федерації спробували допустити білорусів під власними прапорами. Наша національна збірна була змушена бойкотувати декілька юніорських стартів, заявляючи позицію, що Україна категорично проти виступів під прапорами з білорусами. До бойкоту одного змагання з нами долучилися представники Латвії.
У підсумку, сьогодні наша країна виступає як щит, що захищає сучасний вільний світ від зла, яке насувається. Образ українця тепер асоціюється з воїном, що на своїх плечах тримає безпеку всієї Європи від загрози. Я впевнений, що в цій спільній боротьбі ми зможемо подолати всі труднощі.
#Росія #Франція #Європа #РБК-Україна #Україна #Суспільство #Володимир Путін #Модель #Харків #Італія #Сміливіше. #Державний бюджет #Національний університет фізичного виховання і спорту України #Спорт #Збройні сили України #Херсонська область #Білорусь #Волонтерство #Інфраструктура #Держава (політичний устрій) #Міністерство закордонних справ (Україна) #Росіяни #Харківська область #Спортивна школа #Суми Площа #Житомир #Інвалідність #Париж #Донецька область #Скандинавія #Миколаївська область #Олександр Усик #Тренер (спорт) #Парк #Національний банк України #Місцевий бюджет #Олімпійські ігри #Мілан #Адідас #Медаль #Олександр Хижняк #Ольга Харлан #Тростянець #Газпром #ФК "Динамо" Київ #Роль #Спортивний клуб #Ярослава Магучіх #Еліна Світоліна #Кортіна д'Ампеццо #Макарів
