«Нам повідомили, що дорога вже замінована, і проїзд неможливий. Постійно літали дрони, атакуючи тих, хто намагався прорватися. Насправді, йшло полювання на людей». Це свідчення одного з тих, кого евакуювали з захоплених Олешок у Херсонській області.
Олег каже, люди хотіли всього-на-всього проїхати в інше окуповане місто, щоб купити продукти.
Російські війська зайняли Олешки в перший день масштабного вторгнення - 24 лютого 2022 року. Після того, як восени Збройні Сили України звільнили правобережну частину Херсонщини, Олешки залишилися під контролем російських сил. Між ними та звільненим Херсоном всього чотири кілометри. Річка Дніпро стала своєрідною лінією поділу між українськими військовими та російськими військами.
Станом на сьогодні Олешки фактично стали важливим стратегічним пунктом для російських військ поблизу лінії фронту. Місто, в якому на початку листопада залишалося близько двох тисяч мешканців з 24 тисяч до початку окупації, опинилося під постійним вогнем артилерії.
Олешківці опинилися в ситуації, коли стали жертвами нестачі стабільного електропостачання, води та зв'язку, а протягом останніх шести місяців – й голоду.
Кілька днів тому близько 800 людей вдалося евакуювати за посередництва першої леді США Меланії Трамп. Серед евакуйованих був вчитель однієї з Олешківських шкіл Олег зі своїми батьками. ВВС News Україна вдалося поспілкуватися з ним у Києві. Ім'я змінене на його прохання.
В умовах російської окупації ВВС не має можливості самостійно перевірити всю інформацію, представлену в цій статті.
24 лютого 2022 року навчальний заклад, де викладав Олег, планував відновити заняття після тривалої перерви, викликаної пандемією COVID-19. Проте, ані повернутися до школи, ані покинути Олешки в цей момент не було жодної можливості.
Сотні російських танків і різноманітної техніки вже заповнили мости настільки щільно, що жоден автомобіль не зміг би проїхати. Однак на той момент люди ще не усвідомлювали, чому варто було б покинути Олешки, які незабаром росіяни перетворять на свою військову базу на лівому березі Херсонської області.
У листопаді 2022 року, коли Збройні сили України звільнили Херсон, багато людей, за словами Олега, сподівалися, що незабаром настане черга й лівого берега. Проте в тому ж місяці, відступаючи з Херсона, російські війська знищили Антонівський автомобільний міст.
Саме в той момент, згадує Олег, ситуація з їжею вперше стала критичною.
"Поставки з правого берега, який вже був звільнений, на лівий берег зупинилися. Отже, можна було покладатися тільки на поставки з Каховки та Скадовська. Саме звідти доставляли продукти, і мешканці встигли накопичити певні запаси на кілька днів або навіть тижнів," - зазначає він.
Ще однією важкою перевіркою для мешканців Олешок стало руйнування дамби Каховської ГЕС влітку 2023 року. Місто, розташоване в заплаві поблизу Дніпра, зазнало повного затоплення.
Питна вода стала дефіцитом, адже всі торгові точки та маленькі ринки, які до цього задовольняли потреби населення, опинилися під водою. Окупаційні сили закрили Олешки для в'їзду та виїзду, запровадивши "карантин", який заборонив будь-яку евакуацію.
Праця та розслідування
Ще з 2022 року Олегу, як і його землякам, довелося багато пережити. На відміну від інших шкіл на окупованих територіях, в Олешках так і не почалося навчання за російськими стандартами, та й дітей лишилося мало. А тих, котрі лишилися, батьки переховували.
У навчальному закладі, де викладав Олег, навчання відбувалося дистанційно як у перші роки окупації, так і тепер. Учні та вчителі з різних куточків країни беруть участь у заняттях онлайн.
Олег ділиться своєю історією, зазначаючи, що з 2022 року його не раз затримували та допитували як поліція, так і невідомі в чорному. Перше затримання відбулося через його публікації в соціальних мережах, де він розміщував фотографії російських військових.
"Щодня ми стежили за ситуацією та публікували фотографії. Окупанти змогли перехопити кілька з них, блукаючи містом і порівнюючи ракурси, в результаті чого вийшли на мої сліди. Після їхнього візиту у мене пропало бажання продовжувати цю діяльність... Мене били по руках, залякували та допитували, намагаючись дізнатися, що і кому я відправляв. У інших людей були жахливі травми, важко про це згадувати. Все через те, що вони підтримували зв'язок з Україною, розповсюджували інформацію або ж донатили українській армії," - ділиться своїм досвідом Олег в інтерв'ю ВВС News Україна.
За його словами, людей допитували в Генічеську, Скадовську, а також у Армянську на території Криму. З Армянська їх більше не повертали, оскільки ці особи вважалися найбільш "заплямованими", розповідає він. Їх судили та відправляли до російських в'язниць. Олег зазначає, що йому відомо принаймні про п'ять таких випадків, але реальна кількість може бути значно більшою.
Спроби втекти та ізоляція.
Згідно з інформацією, наданою українськими чиновниками, станом на початок листопада в Олешках залишалося не більше двох тисяч осіб. Перша леді Америки Меланія Трамп зазначила, що загалом було евакуйовано близько 800 мешканців. Проте українська влада офіційно не підтверджує ці цифри.
"Більшість з тих, хто залишав Олешки раніше, їхали вглиб окупованої території. Звідти було легше вибратися на підконтрольну. Але багато хто там і застряг. Мабуть, не вистачило духу їхати далі", - розповідає Олег.
"Інші, як от я, вірили, що ось-ось - і звільнять, бо ж як же так, тут кілька кілометрів перепливти і все. Але цього не ставалося. Ще частина перебралася в Росію. Думаю, десь тисяч п'ять (із 24 тисяч мешканців до окупації. - Ред.)", - ділиться вчитель.
Ті кілька тисяч людей, які залишилися, виявилися заблокованими через те, що російські війська замінували всі підходи до Олешок.
Олег згадує, що в грудні 2025 року люди встигли запастися продуктами. Тоді їх попередили, що з 1 по 7 січня 2026 року транспортне сполучення буде призупинено через ожеледицю на дорозі. Продукти доставляли зі Скадовська, що знаходиться на відстані більше 80 кілометрів, або ж з Раденська — всього 20 кілометрів.
"Пізніше нам повідомили, що дорога вже замінована, і ніхто не зможе проїхати. Постійно кружляли дрони, атакуючи тих, хто намагався проїхати. Фактично, вони полювали на людей", - ділиться Олег.
Крім того, за допомогою дронів здійснювали пошуки та вражали антени зв’язку, які люди встановлювали власноруч, щоб мати змогу отримувати новини.
"У березні 2026 року ситуація стала критичною. Ми їли все, що могли дістати, - продовжує Олег. - Хтось натрапив на гарбуз, хтось зміг знайти тепличний кабачок. Запаси консервів вже добігали кінця."
Саме тоді ходили розмови, що відкриють гуманітарний коридор. Але, каже Олег, цього не сталося. Натомість росіяни частково розмінували трасу, через яку торговці змогли завезти харчі.
"До травня цих продуктів вистачало. А потім знову постала проблема – їсти нема чого. Літо пройшло, був урожай. Але, як ви розумієте, рослинна їжа не забезпечує достатньої калорійності, нею не наїсишся. І вона швидко зникла," - говорить він.
Другий спроба евакуації влітку 2026 року також виявилася невдалою, а російські військові знову частково розмінували дорогу, по якій могла проїхати лише велосипед, зазначає Олег.
"Тоді нам стало відомо від волонтерів, що потрібно чекати осені, і, можливо, нарешті почнеться евакуація людей. Усі запаси їжі, які ми мали на літо, вичерпалися. Але місцеві жителі знайшли стежку до села Раденськ і долали цю відстань пішки, майже 20 кілометрів. Ті, хто міг, йшли самостійно, а хто не в змозі був подолати таку відстань, купували місця в інших людей вже в Олешках. Таким чином, ми дотягнули до моменту евакуації", - ділиться Олег.
Пригадуючи про доставку гуманітарної допомоги за допомогою українських дронів, він зазначає, що весною, коли безпілотники скинули продукти в призначені місця, люди не встигли їх забрати — "все забрали російські військові".
У вересні, під час спеціальної операції Збройних Сил України, гуманітарну допомогу скидували безпосередньо у двори, після ретельного розвідки, щоб знати, де проживають цивільні. Це розповідає Олег.
Щодо росіян, то, як твердить він, у 2024 і частково у 2025 році окупаційна влада надавала допомогу, але тільки тим, хто мав пенсійне посвідчення, видане Росією.
На запит щодо того, чому російські війська завадили людям потрапляти вглиб окупованих територій, зокрема в напрямку Скадовська та інших міст, де багато мешканців Олешок мають родичів і можливість придбати продукти, Олег зазначає: Олешки є стратегічно важливим пунктом для захоплення Херсона, оскільки територія навколо замінована, що унеможливлює висадку українських військових у цьому регіоні.
"Нас не випускали, лише інколи розміновували маршрути. Мабуть, це пов'язано з тим, що ми виконували роль живого щита, вони потребували саме живого захисту", - вважає він.
Олег наразі проходить курс реабілітації в Києві і зазначає, що деякі з тих, хто залишився в Олешках, вже телефонують і питають про те, як відбулася евакуація.
"Тепер вони усвідомили, що це дійсно працює, що "зелений коридор" функціонує, тому запитують, коли ж буде відкрито наступний. Ви повинні розуміти, вони були налякані, тому не наважувалися їхати," - підкреслює він.
#
