Майбутнє вже настало. Милованов, Многолєтній, Журжій та Панасенко діляться своїми думками про успішні концепції в бізнесі та освіті.

Чи можливо, щоб бізнес розвивався та поширював свою діяльність на нові території в умовах повномасштабного конфлікту? Чи може українська компанія досягти мільярдної вартості — які шанси на це? Як залучити українців до інвестування? Які кроки потрібно вжити, щоб освіта в Україні відповідала актуальним викликам часу?

Під час заходу NV "Велика цифрова трансформація. Діалоги про майбутнє" обговорювалися ці та інші важливі теми.

У панельній дискусії "Майбутнє вже тут" взяли участь: Володимир Многолєтній, генеральний директор Genesis; Тимофій Милованов, президент Київської школи економіки (KSE); Андрій Журжій, засновник та CEO Inzhur; Тарас Панасенко, керівник Аврора.

Модерував дискусію керівник проєкту NV Віталій Сич.

Володимир Многолєтній, генеральний директор компанії Genesis

З якими найбільшими викликами довелося зіткнутися під час війни?

Насправді лише невелика кількість країн у світі може похвалитися потужним IT-сектором. В Україні цей сектор займає друге місце за розміром внеску в валовий внутрішній продукт, поступаючись лише аграрному. Це джерело валютних надходжень, яке галузь приносить для країни. Компанія Genesis демонструє хороші результати з початку повномасштабної війни, і я щиро пишаюсь нашою командою, оскільки це спільний успіх. Не дуже люблю повертатися до того, з чого все почалося: тиск, стрес, евакуація... Я вже не раз про це розповідав. Але справжнім досягненням є те, що в перший місяць після початку війни ми не зазнали жодних втрат у жодному з продуктів. І вже після першого місяця стало зрозуміло, що компанія здатна працювати під тиском у воєнних умовах. Це був для мене важливий висновок.

"В Україні наші доходи практично відсутні — вони становлять менше одного відсотка. Більше того, ми вирішили зробити більшість наших продуктів безкоштовними для українців. Основні джерела наших прибутків знаходяться в Сполучених Штатах, Європі та Латинській Америці. Наприклад, наша велика група Health and Fitness стала основою для створення багатьох успішних компаній у США та Європі."

Чи існують в Україні підприємства, оцінювані в один мільярд доларів?

"Що таке компанія, яка коштує один мільярд доларів? На мій погляд, це означає, що є інвестор, який готовий заплатити один мільярд доларів. Насправді зараз йде війна. Я реалістично розумію, що Gеnesis ніколи не отримує мультиплікатор як європейська компанія. Наприклад, є monobank, чудово побудована компанія. Якби вона працювала у будь-якій країні Європи, дійсно коштувала би більше, ніж мільярд доларів. Але чи є інвестори, готові платити за будь-яку компанію мільярд доларів зараз в Україні? Я вважаю, що таких немає".

Тимофій Милованов, президент KSE

Як відновити рівень освіти в України?

"Проблема з освітою серйозна. З IT-освітою, з математикою, з інженерією. І не тільки. Її треба вирішувати, бо не буде України як нації. Це означає серйозну роботу з культурою освіти перш за все в школах, навіть не у університетах. Викладачам треба платити гроші. Може, треба, щоб їх було менше. Треба визнати, що ми мало платимо всім, тому що немає грошей. І в результаті отримуємо багато освіти низької якості. А треба менше освіти, але більш високої якості. І освіта у нас соціалістична така. Кожен має право на освіту, це в Конституції написано. І кожна людина отримує якусь освіту. Але "якась" освіта не дозволить людині бути освіченою чи успішною. Сьогодні в Україні гарантоване право на погану освіту".

Мова йде не про те, чи є школа приватною чи державною, а про сам підхід до освіти. Людям важливіше, щоб навчальний заклад був близько, ніж те, щоб їхні діти навчалися у висококваліфікованих викладачів. В інших країнах люди готові переїжджати, змінювати місце проживання, аби здобути якісну освіту, а у нас акцент роблять на доступності школи, вважаючи, що це їхнє право. Це справжня проблема, яка може мати негативні наслідки для нашого майбутнього.

"Люди з реального сектора хочуть викладати насправді. Їх досить легко залучити, якщо є бажання. Я розмовляв з компанією, яка друкує 3D-двигуни для нашої оборонки. Вони намагаються свої лаби ставити в інженерні університети, але менеджмент або адміністрація університетів ставиться до них так, ніби вони їм ще щось винні. Тобто це ментальність, невміння працювати, бажання пишатися, воно відштовхує нормальну людину".

На жаль, Genesis є винятком серед інших. Вони змогли реалізувати інтегрований курс продуктового IT у декількох університетах. Хоча їм було б достатньо просто залучити найкращих фахівців з ринку. Проте в їхніх діях проглядається певний суспільний інтерес і прагнення допомогти. Я спостерігаю, як компанії всередині намагаються створювати власні корпоративні університети, і це стає необхідністю. У той же час, ми забезпечуємо "на мінімальних умовах" Академію наук та безліч університетів.

"Шкодую, що ми не почали створювати інженерну школу в KSE в перший день війни. Два роки відкладали, тому що сподівалися на університети. А зараз ми готуємо і математиків, і математичну фізику, і інженерію, і лазерні лаби ставимо, і CNC-машини (машини з комп'ютерним числовим контролем -- ред.). Чому? Тому що інші не ставлять. Проблема не в тому, що цього не можна зробити, а в тому, що люди не хочуть це зробити. Такі люди під час війни мають бути всі звільнені. А ми їх захищаємо через якісь соціалістичні причини. Ми маємо зрозуміти, що, якщо хочемо вижити, ми маємо перестати бути соціалістами. В освіті перш за все. Ми маємо цей соціалізм визнати, що більшість людей непридатні і ніхто їм нічого не винен, в тому числі державне чи приватне фінансування. Гроші й ресурси мають іти тільки до тих, хто спроможний. Має бути релігія спроможності".

Чи можна вважати проблеми української освіти особливими?

В Сполучених Штатах спостерігається кризова ситуація в освіті, подібна до нашої. Система навчання стає застарілою та консервативною, особливо коли немає зовнішнього тиску на її зміни. Нещодавно вийшла стаття в The Economist, яка зазначає, що 30% випускників престижних університетів, таких як Стенфорд, не можуть знайти роботу протягом трьох місяців після отримання диплома. Це явище безпрецедентне. Проблема не в тому, що ці випускники не потрібні, а в тому, що ринок праці став значно більш конкурентним, а університети не встигають адаптуватися до його вимог. Отже, питання оновлення та адаптації вищої освіти постає дуже гостро. Це справжня проблема. Дональда Трампа це, зокрема, дуже дратує. І мене це також не залишає байдужим, я розумію його позицію. Хоча я не згоден з його підходами, в ідентифікації проблеми ми маємо спільну точку зору. Я впевнений, що або його фокус-групи, або він сам чітко усвідомлюють ці виклики. Вони відгукуються на потреби суспільства, завдяки чому змогли здобути підтримку.

Андрій Журжій, засновник та CEO Inzhur

Чому українці не перетворились на націю інвесторів?

"За три роки повномасштабної війни в нас 19 тисяч інвесторів, 3,2 мільярда гривень активів, 400 мільйонів виплачених дивідендів. 98% наших клієнтів не мають із нами жодного контакту, всі угоди укладаються дистанційно. Ми багато чуємо про те, що в Україні все круто, але давайте скажемо відверто: це нуль, це нічого -- 19 тисяч інвесторів на 30 мільйонів людей. У нас немає фінансового сектору, в нас немає ринку капіталу. Найбільший прорив, напевно, це державні ОВДП, які за рахунок Дії, спрощення процедури ідентифікації і просування державою змогли залучити на сьогоднішній день приблизно 96 мільярдів гривень. Але знову ж таки, якщо я не помиляюсь, тільки близько 100 тисяч людей сумарно проінвестувало. Тобто в нас низька фінансова грамотність. Люди не знають, що таке відсотки, не знають, що таке дивіденди, не знають, що гроші не ростуть на деревах, на жаль. Через це є багато різного роду скам-проєктів або просто складних, ризикованих проєктів, де власники не готові інвестувати свої кошти і намагаються залучити роздрібний капітал".

"Ми маємо велику мрію -- за наступні три роки навчити один мільйон українців інвестувати, в першу чергу в продукти Inzhur. Для нас не є важливим розмір залученої інвестиції. Ми зараз разом із регулятором робимо певні кроки для того, щоб був максимально простий продукт з максимально низьким чеком. Тобто питання не в тому, скільки людина проінвестувала, а в тому, який досвід вона отримала. І ми бачимо динаміку по наших інвесторах, що це перетворюється потім у спроможність".

Нещодавно ми мали розмову з [експертом з довгострокових стратегій Євгеном] Глібовицьким, і він висловив цікаву думку: кожен з нас може стати інструментом для деколонізації та переоснащення країни. У світі нерухомості переважно домінують великі корпорації або олігархи. Але ми маємо на увазі інше: українці мають свою агентність, що можна порівняти з виборчим процесом. Люди часто вважають, що їхні голоси нічого не змінюють, але коли вони приходять на вибори, результати свідчать про протилежне. Аналогічно, якщо громадяни об'єднаються в спільноту, малий капітал може трансформуватися у великий, даючи нам можливість викупити будь-які активи. Головне — продемонструвати цю агентність і навчити людей, як її використовувати.

Один із проектів, який ми прагнемо реалізувати цього року, - це створення платформи, що дозволить людям не лише здійснювати покупки, а й торгувати між собою, подібно до традиційних бірж. Ми помічаємо великий інтерес до цього з боку нашої спільноти, а також серед тих, хто вже активно пробує торгувати.

Який стан ринку нерухомості фоні війни?

Сектор нерухомості в Україні характеризується значними ризиками через воєнні дії в країні. Ті учасники ринку, які не готові з цим ризиком миритися, зазвичай не ведуть свою діяльність. Якщо говорити про житлову нерухомість, то елітний сегмент, напевно, перебуває у застої. Хоча іноді там можуть відбуватися угоди, їх обсяги, ймовірно, пов'язані з тіньовими фінансами. Що стосується масового сегмента, зокрема економ-класу та комфорт-класу, то тут триває будівництво та продаж житла, а рівень продажів коливається в межах 60-70%, а іноді й до 80% від показників до війни. Важливо зазначити, що ринок зазнав змін, і споживачі також стали іншими. Сьогодні багато людей купують нерухомість для власних потреб. На ринку помітно, що один інвестор активно скуповує чималі площі в Києві. У мене виникає питання: звідки беруться ці кошти? Напевно, державі слід звернути увагу на джерела цих грошей.

Ми інвестуємо в об'єкти, які демонструють стабільність та успішність. Це стосується комерційної нерухомості, роздрібної торгівлі та мереж швидкого харчування. Люди продовжують купувати їжу та необхідні продукти. Основні активи компанії Inzhur, як свідчить фінансова звітність з другої половини 2022 року, включають ресторани McDonald's, супермаркети Сільпо, Фора та ряд інших торгових мереж. Спостерігається яскраво виражена тенденція зростання прибутковості та збільшення кількості покупок. Більшість об'єктів зосереджені в Києві та його околицях. Водночас, сегмент офісної нерухомості має певні труднощі.

Тарас Панасенко, генеральний директор компанії Аврора

Якими шляхами розвивається бізнес і скільки він може коштувати?

Ми змінили наш попередній формат Dollar Store і тепер працюємо під новою назвою – Аврора Мультимаркет. Це стало можливим завдяки змінам у нашій концепції. На сьогоднішній день 47% нашого асортименту складають товари вітчизняного виробництва. У нас є близько 700 партнерів, для яких ми створюємо платформу та активно підтримуємо розвиток українських виробників.

В Україні у нас є 1720 маркетів, а в Румунії – 49. Плануємо, що до кінця року в Румунії буде понад сто. Якщо все складеться, ми також створимо прототип для болгарського ринку до кінця року. Коли я відвідав Болгарію, зрозумів, що там точно потрібен наш бренд. Вихід на міжнародний ринок не є надто складним, але процес займає багато часу. Наприклад, відкриття банківського рахунку в Румунії може тривати до півроку, адже до бізнесу з України ставляться з обережністю, особливо до таких секторів, як роздрібна торгівля. Звісно, існує безліч регуляцій, а перший імпорт підлягає ретельному контролю. Рекомендую не намагатися все зробити самостійно, а скористатися досвідом інших, звертатися до компетентних експертів і консультантів. Це значно зменшить витрати часу та ресурсів, хоч спочатку може здатися дорогим.

"Я не можу точно оцінити вартість нашого бізнесу, оскільки нинішня ситуація є цілком непередбачуваною. Проте ми маємо великі сподівання щодо нашого IPO і активно працюємо над цим проектом. Лондон і Нью-Йорк пропонують відмінні можливості для IPO, оскільки вони добре розуміють наш ринковий сегмент. У нас є партнери, які підтримують нас на цьому важливому етапі."

За цифровізацією майбутнє?

Forbes та KPMG визнали нашу компанію лідером у сфері цифровізації бізнесу серед усіх учасників ринку. Щиро кажучи, я був приємно здивований цим досягненням. У нашій команді налічується близько 300 спеціалістів у сфері ІТ, які працюють у двох основних напрямках: зовнішньому та внутрішньому. Зовнішній ІТ охоплює те, що бачать наші клієнти, тоді як внутрішній – це наші внутрішні процеси. Наприклад, в Україні ми маємо мережу з 8 тисяч терміналів самообслуговування, що забезпечують 80% безготівкових платежів – цей показник не має аналогів серед рітейлерів країни. Також у нас є близько 50 тисяч прес-чекерів, які активно використовуються в нашій мережі. У найближчому майбутньому ми плануємо вдосконалити офлайн-досвід наших клієнтів за рахунок впровадження штучного інтелекту у системи обслуговування на касах та прес-чекерах. Що стосується внутрішніх процесів, то ми вже практично завершили цифровізацію всіх аспектів – від бухгалтерії до логістики та управління складами. Це є нашим головним пріоритетом для інвестицій на даний момент.