Нові дослідження від Penn State University у співпраці з NASA показують, що найпотужніші радіосигнали, які ми надсилаємо у космос, призначені для зв'язку зі своїми космічними апаратами (насамперед із тими, що обслуговують Марс), насправді вислизають у міжзоряний простір у вигляді непрорахованої втрати сигналу. Марс не екранує всі сигнали, тож вони рухаються вздовж вирівняних траєкторій Земля-Марс - а це створює прогнозовані шляхи, за якими такий сигнал можна простежити.
Дослідники провели ретельний аналіз архівів NASA Deep Space Network (DSN) за двадцятирічний період, зосередившись на системах супутникового зв'язку, розташованих у Каліфорнії, Іспанії та Австралії. Вони виявили, що якщо зовнішній спостерігач намагатиметься вловити сигнал у момент, коли Земля і Марс знаходяться в одній лінії, ймовірність успішного прийому складає близько 77%. Ці сигнали можуть бути зафіксовані на відстані до 23 світлових років, а їхній маршрут зазвичай проходить вздовж площини орбіти Землі, що свідчить про те, що вони спрямовані в межах нашої Сонячної системи.
Дослідникам вдалося розробити карту, що ілюструє, в яких місцях і в який час наші сигнали стають найбільш помітними для зовнішніх спостерігачів. Це відкриває нові можливості для стратегій в рамках пошуку позаземного розуму (SETI): замість широкого та випадкового обстеження небесного простору, доцільно зосередитися на періодах, коли планети вирівнюються в потенційно цікавих системах. Такий підхід підвищує шанси на виявлення техносигналів з інших світів.
Це дослідження пропонує нову методику для пошуку інопланетного життя - замість хаотичного сканування космосу, вчені можуть цілеспрямовано відстежувати конкретні зоряні системи саме в моменти, коли такі планети, як Марс, вирівнюються з Землею. Такий концентрований підхід значно підвищує шанси виявити техносигнатури - потенційні докази існування високотехнологічних цивілізацій.
Окрім цього, усвідомлення направленості вихідних сигналів сприяє розробці нових стратегій комунікації та космічних експедицій. Наприклад, якщо в майбутньому ми зосередимо сигнал на конкретній області Галактики для оцінки реакції, це забезпечить більшу ефективність і безпеку порівняно з випадковою відправкою сигналів.
Це дослідження також поглиблює наше сприйняття техносигнатур, розглядаючи їх не лише як навмисно надіслані сигнали, але й як неусвідомлені "сліди" нашого існування. Такий підхід узгоджується з сучасною еволюцією терміна "техносигнатура" в астрономії, включаючи не тільки штучні лазерні імпульси, а й звичайне радіовипромінювання, що випадково виникає внаслідок технічних активностей цивілізацій.
Бажаєте дізнатися, звідки беруться міжзоряні об'єкти у нашій Сонячній системі? Існує ймовірність, що один із них може виявитися не звичайною кометою, а справжнім космічним апаратом інопланетян. Запрошуємо вас ознайомитися з матеріалом "Міжзоряні об'єкти: природні явища чи космічні судна з інших світів?". У статті ми розглядаємо, як хвиля сенсаційних новин підвищує інтерес до комети 3I/ATLAS, та пропонуємо детальний аналіз її походження, враховуючи можливість як природного утворення, так і штучного виробу.
#Космічний простір #Каліфорнія #Земля #Сонячна система #Астрономія #Цивілізація #Австралія #Планета #Лазер #Супутниковий зв'язок #Космічний корабель #Радіохвиля #Чумацький Шлях #Світловий рік #Орбіта #Траєкторія #Міжзоряне середовище #Пошук позаземного розуму #Університет штату Пенсильванія #Комета #Зоряна система
