Марс на нашій планеті: бесіда з Сергієм Якимовим

Запитання формулював Олександр Бурлака, який є кандидатом технічних наук.

Сергій Якимов -- український інженер, свого часу він був відібраний для участі у фінальній частині проєкту Mars One. Метою цієї ініціативи було організувати перший приватний політ на Марс. Ще 2017 року він перебрався до США і працював там на підприємстві, що постачає матеріали для авіакосмічної промисловості.

З листопада 2023 року займає посаду керівника Марсіанської дослідницької станції у пустелі Сан-Рафаель, де в земних умовах перевіряється, чи зможуть люди жити на Червоній планеті. Ми поспілкувалися з ним про його роботу та дізналися, як він оцінює можливість того, що астронавти невдовзі зможуть дістатися Марса.

Ви очолюєте експериментальну станцію на Марсі, розташовану в пустелі Сан-Рафаель. Поділіться подробицями цього унікального проєкту та розкажіть, яку роль ви виконуєте в його реалізації.

Проєкт був ініційований Марсіанською спільнотою США (The Mars Society) на початку 2000-х років. Спочатку на острові Девон у Канадській Арктиці була зведена станція, а пізніше була побудована моя станція, відома як The Mars Desert Research Station (MDRS), у пустельній місцевості штату Юта. Протягом років MDRS перетворилася з однієї будівлі на цілий комплекс. Ця станція виконує функції процедурного (операційного) та геологічного аналога. Тут відбуваються аналогові космічні симуляції, що максимально наближають до умов життя на поверхні Марса. Ми надаємо вченим з різних куточків світу можливість проводити дослідження в таких умовах.

Моя робота -- це забезпечення і проведення цих досліджень. Я займаюсь відбором та інструктажем кандидатів, а також підготовкою і забезпеченням їхніх досліджень. Відповідаю за тренінги, періодично сам їх проводжу. Відповідаю за безпеку станції, і щоб вона була оснащена всім необхідним. Планую, і якщо треба, здійснюю діагностику і ремонт обладнання. В таких умовах треба вміти робити багато речей.

Які наукові відкриття були зроблені на Марсіанській дослідницькій станції протягом її існування? Що захоплюючого сталося в цей період?

Важкувато відповісти на це запитання. Ми здійснили близько 300 симуляцій на даний момент, це тисячі експериментів. Деякі з них іще тривають. Дуже багато досліджень було з динаміки груп, психології поведінки у замкнутому просторі. Щороку тут відбуваються міжнародні змагання марсіанських роверів між університетами (University Rover Challenge).

Чи має NASA намір включити учасників, які в даний момент проходять підготовку на Марсіанській дослідницькій станції, до реальних космічних місій на Марс?

Річ у тім, що ми не тренуємо астронавтів. Наша станція дає можливість проводити дослідження в умовах, наближених до життя на поверхні Марса, наскільки це можливо для нашого типу симуляцій. І критерії відбору у нас набагато нижчі від аерокосмічної адміністрації, адже ми не відбираємо астронавтів. Чи буде NASA їх залучати, не знаю, дуже сподіваюсь, що так.

Як ви стали учасником цієї програми, і чи є можливість для інших українців долучитися до неї?

Я приєднався до цієї програми ще до того, як почав працювати тут. У 2022 році я подав заявку на участь у симуляції і успішно пройшов відбір. Через кілька місяців дізнався, що станція шукає нових працівників, надіслав своє резюме і отримав пропозицію про роботу. Ця програма відкрита для всіх бажаючих. Українці, як і інші, можуть подати заявку на участь. Варто лише пам’ятати, що витрати на візу, логістику, збори та інші супутні витрати покриває сам учасник.

Ви не раз згадували, що ваша найбільша мрія – це подорож на Марс. Поділіться, будь ласка, як виникла ця ідея.

Моя заповітна мрія -- стати астронавтом та працювати в космосі. Політ на Марс -- це лише один з етапів її реалізації. Чесно, я тепер уже й не згадаю, коли саме ідея Марса з'явилася, можливо, з усвідомлення, що такий проєкт призведе до позитивного поштовху людського прогресу і у нас буде більше шансів на світле майбутнє.

Якої ви думки щодо концепцій освоєння Червоної планети, які висловлює Роберт Зубрін?

Якщо ви про The Case for Mars, то на цю тему він написав цілу книгу, тож переказувати її я не буду. Скажу тільки, що з того часу багато чого змінилося, і було б непогано переглянути цю концепцію.

Які труднощі в організації життя на Марсі вам видаються найбільш складними?

Адаптація людей до життя та роботи на Марсі буде вкрай складною. Психологічний стан, ресурси і умови життя на цій пустельній планеті в замкнутому просторі можуть стати справжнім випробуванням, особливо на початковому етапі. Важливим фактором стане й відстань до Землі: спілкування з близькими не зможе відбуватись у реальному часі, а допомога при необхідності може досягати місця призначення лише через роки. Чекати на евакуацію також доведеться досить тривалий період.

Як гадаєте, у кого більше шансів доправити людей на Марс: у NASA, Ілона Маска або в іншої приватної американської компанії, чи взагалі у якогось міжнародного проєкту?

Спершу давайте розберемося у ролях учасників. Ілон Маск займається виключно створенням транспортної системи, і це факт. Без клієнтів, готових скористатися цією послугою і оплатити подорож, його проект не зможе реалізуватися. Крім того, на Марсі необхідно звести інфраструктуру, щоб його транспортні засоби могли приземлятися, заправлятися та повертатися назад, а також забезпечити людям місця для проживання та роботи. Наразі у Маска є лише один потенційний клієнт — NASA. Саме аерокосмічна агенція має намір готуватися до місії на Марс, має людей, готових вирушити в подорож, та фінансові ресурси для оплати транспорту. Окрім цього, потрібно знайти підрядників для будівництва житлової інфраструктури на цій віддаленій планеті. Міжнародний проект може виникнути навколо цієї ініціативи, що суттєво прискорить реалізацію цих амбітних планів.

Чи розгорнеться масштабна гонка між США та Китаєм за те, хто першим досягне Марса?

Так, щоб конкретно між США та КНР, то в чистому вигляді навряд чи. Не думаю, що кожна з цих країн зможе сама фінансово забезпечити такий проєкт, оскільки просто вкладатися в одну експедицію для польоту на Марс, щоб обігнати конкурента, ніхто не буде. Йдеться про довгострокові проєкти, які повинні перерости в колонізацію планети. А тут уже потрібна велика кооперація на державних рівнях із залученням значної частки приватного бізнесу. Тож, якщо перегони й будуть, то між коопераціями країн. І краще б вони були масштабні, щоб отримати результат. Такий результат, щоб жоден з учасників не хотів зупинятися на досягнутому.

Ви брали участь у проекті Mars One, який мав на меті реалізацію приватної експедиції на Марс. Яка нині ситуація з цим ініціативою?

Проєкт зазнав банкрутства та припинив своє існування кілька років тому. Наскільки мені відомо, його засновник Бас Лансдорп наразі працює над створенням документального фільму про цей проєкт і розглядає можливість його відновлення. Проте, на даний момент у мене немає жодної конкретної інформації з цього приводу.

З одного боку, подорож на Марс може сприйматися як спроба уникнути тих викликів, з якими стикається людство на нашій планеті. З іншого боку, це може стати важливим етапом у розвитку цивілізації, свідченням нашого прагнення досліджувати нові світи. Яке ваше ставлення до цієї місії? Чи вважаєте ви її втечею від реальності, чи навпаки — новим викликом для людства?