Московія утримує в рабстві сотні мільйонів завдяки систематичному знищенню просвітницьких ідей. Її громадяни — це не лише жертви пропаганди, але й жертви браку політичної культури. Людина, що ніколи не навчалася контролювати владу і не має уявлення про основи відповідальності, завжди буде готова підкоритися.
Просвітництво — це не просто шкільні оцінки. Це не лише додатковий курс для тих, хто захоплюється політикою. Це основа, на якій будується будь-яка республіка. Адже республіка — це не лише президент і парламент; це спільнота громадян, які усвідомлюють свою силу та здатні використовувати її в повсякденному житті.
Жоден авторитарний режим не може допустити, щоб народ отримував політичну освіту. Адже знання сприяє звільненню від підпорядкування. Московія усвідомлювала це з моменту свого виникнення.
Московія -- це лабораторія темряви. Вона довела: якщо у народу забрати знання, ресурси й мову спілкування, то мільйони людей перетворюються на масу без голосу. Це -- головне пояснення того, чому московські піддані можуть роками воювати за чужі імперські амбіції.
Українці завжди обирали свій власний шлях. У нас в душі закладене прагнення до автономії та освіти, що є її фундаментом.
Братські школи XVI-XVII століть виконували роль не лише освітнього закладу, а й політичної лабораторії. В цих навчальних закладах навчали не лише основам читання та письма, а й навичкам захисту своїх прав, формування громади та вибору керівництва. Це була справжня "школа активного громадянина".
Острозька академія, заснована в 1576 році, стала справжнім явищем: це був університет, який виник у князівстві, що розглядало себе як активного учасника політичного процесу, а не як пасивний об'єкт. Острог не готував просто чиновників, а формував мислителів, здатних висловлювати думки та інтереси своєї громади.
Кирило-Мефодіївське товариство у ХІХ столітті мислило категоріями республіки. Вони мріяли не про монархію, а про союз рівних слов'янських народів. Їхня зброя була проста: просвіта народу. Вони знали, що без знань селянин залишиться рабом.
"Просвіта" (1868) стала масовим рухом, який у буквальному сенсі перетворював темних селян на свідомих українців. Читальні, бібліотеки, театри, хори -- це була не культура "для розваги", а культура для формування нації. "Просвіта" робила те, що не могла зробити жодна партія: вона створювала громадян.
Якби не "Просвіта", Українська Народна Республіка ніколи б не виникла. Адже армію можна створити шляхом указів, але справжню республіку можна сформувати лише через освіту і знання.
1991 рік приніс Україні незалежність, але не забезпечив культурної автономії. Ми здобули державу, але не досягли справжньої республіки.
Політична освіта не отримала статусу пріоритету. Освітня система залишилася в межах радянських традицій: вона надає знання, необхідні для кар'єри, але не сприяє формуванню свідомих громадян. Політична грамотність випала з навчальних програм, і жодна влада не виявила інтересу до того, щоб люди мали можливість контролювати своїх лідерів. Адже освічене суспільство є потенційно небезпечним для тих, хто прагне зберегти владу.
В результаті, ми маємо покоління, яке володіє дипломами, але позбавлене політичної культури. Це особи, які досягли успіхів у своїх професіях, проте не знають, як працює парламент або місцеве фінансування. Це люди, які продовжують сприймати державу як щось "чужинське" і "віддалене".
Це — основа нашої вразливості. Ми двічі виходили на Майдан, скинули диктаторів, але після кожної перемоги знову дозволяли старій системі відродитися. Ми не змогли створити належні інституції та не сформували культури постійного нагляду. Без цього будь-яка перемога народу стає лише затишшям перед новим підкоренням.
Республіка не з'являється просто завдяки юридичним документам або підписам під Основним законом. Вона виникає в тих суспільствах, де люди здатні не лише ознайомитися з цим законом, а й осмислити його, ставлячи запитання тим, хто його створює. Без активних і критично мислячих громадян Конституція залишається лише бездушним текстом.
У ХХІ столітті сила держави вимірюється не числом танків і не ВВП, а якістю політичної культури. Там, де освіта виховує лише "користувача державних послуг", народ лишається об'єктом маніпуляцій. Там, де освіта формує громадянина -- виникає республіка.
Отже, для України важливо не лише реалізувати нові програми або реформи. Головним завданням є відновлення просвітництва як ключової мети державного існування. Країна, що не навчає свій народ, рано чи пізно перетворюється на колонію. Натомість, держава, яка формує свідомих громадян, стає республікою.
Сучасні українці стоять перед важливим вибором, який визначить майбутнє нашої країни на багато років уперед. У нас є можливість залишитися просто масою людей — зручною для маніпуляцій, пасивною у покорі, задоволеною рабством. А можемо стати активними громадянами — суб'єктами, які здійснюють контроль над владою та беруть на себе відповідальність за спільне майбутнє.
Цей вибір визначається не лише на передовій. Він формується в навчальних закладах, університетах, бібліотеках, під час суспільних дискусій і в медіа. Він залежить від того, чи готові ми виховувати дітей не тільки як спеціалістів, але й як відповідальних громадян.
Московія лякається не лише наших ракет, а й нашого інтелектуального розвитку. Освічена людина з України стає незворотною до стану підлеглого. Той, хто мислить, є загрозою для імперії.
Витоки.
#Бібліотека #Президент (державна посада) #Українці #Знання #Парламент #Зброя #Театр #Епоха Просвітництва #Нація #Конституція #Просвіта #Хор #Українська Народна Республіка #Авторитаризм #Феномен #Острог #Республіка #Рабство. #Монархія #Слов'яни #Московія (регіон) #Братство святих Кирила і Мефодія
