Освітній ринок України переживає значні зміни внаслідок міграційних процесів та демографічної кризи, що призвело до суттєвого зростання вимог до приватних навчальних закладів. Батьки все більше орієнтуються не на емоційний аспект або естетичність, а на стабільність освітнього процесу та безпеку своїх дітей. Як у таких умовах виховувати нових лідерів, розвивати бізнес і чому КМДШ переходить до формування шкільної екосистеми — про це розповідає Володимир Козленко.
-- Чого сьогодні хочуть батьки від освіти? Як змінився запит за останні 2-3 роки?
Раніше вибір школи батьками базувався на емоційних факторах: їм подобалася атмосфера, естетика інтер'єру, а також різноманітні цікаві заходи. Нині ж акцент змістився: батьки прагнуть знайти не просто комфортне середовище, а надійну систему, яка забезпечить безпеку, стабільність та передбачуваність.
Що стало основоположним? Справжня інфраструктура безпеки та механізми реагування. Оперативність ухвалення управлінських рішень. Постійний процес навчання – незалежно від обставин. Психологічна стійкість дітей. А також різноманітність майбутнього – міжнародні шляхи та здатність до адаптації.
Існує також глобальний аспект. Світовий банк відзначає, що у 2022 році, протягом перших восьми місяців повномасштабного конфлікту, українські учні показали зниження успішності в навчанні. Це свідчить про те, що втрати в освітньому процесі накопичуються швидше, ніж можна було б очікувати. Тому забезпечення високої якості освіти в умовах війни є нашою метою та обов'язком.
Що відійшло? "Враження заради враження". Красива локація може зникнути за хвилини -- через вибухи або релокацію. А здатність школи без втрати якості перезапустити процес -- ось що визначає довіру.
Ви регулярно підкреслюєте, що освіта — це не просто послуга, а тривале співробітництво з родинами. Що саме мається на увазі під цим, і яким чином цей підхід впливає на процеси управління?
Легко знайти заміну послузі, але побудова партнерства вимагає років зусиль. Ми маємо на увазі спільну відповідальність за розвиток дитини, відкритий діалог, готовність до непростих бесід і вміння приймати непопулярні рішення, якщо вони сприяють майбутньому дитини.
У сфері управління це змінює наш підхід до мислення. Ми не обмежуємося поняттям "успішний навчальний рік". Наша увага зосереджена на тому, якою людиною стане ця дитина через 10-15 років. Це впливає на всі аспекти нашої діяльності — від кадрової стратегії до фінансових рішень. Ми не компрометуємо якість заради швидкого прибутку. Освіта — це не просто послуга з щомісячною оплатою. Це інвестиція в майбутнє дитини, і ми повинні діяти як надійний партнер у цій важливій справі.
Які основні труднощі чекають на приватну освіту в Україні в найближчому майбутньому?
Перший -- демографія. Народжуваність скорочується ще з довоєнних часів, а війна лише поглибила тенденцію. Освітній ринок об'єктивно звужується.
Другий аспект — це фінансова непередбачуваність. Бюджет на освіту планується заздалегідь на рік, але інфляція, зміни тарифів та енергетичні ризики ускладнюють будь-яке стратегічне планування.
Третій аспект – це міграція. Численні українські родини з дітьми покинули свою країну, і не всі з них планують повернутися.
Четвертий аспект — це нестача кадрів. Кількість вчителів зменшується через зниження числа абітурієнтів у педагогічні університети, а також через еміграцію молоді за кордон. Це створює тривалу загрозу, яка вже починає давати про себе знати.
Які заходи або стратегії з боку держави могли б сприяти зміцненню приватного освітнього сектору?
Необхідно забезпечити рівні умови для доступу до програм підтримки, встановити чітке регулювання, надати податкові пільги інвесторам, сприяти розвитку державно-приватного партнерства та спростити процедури отримання ліцензій. Лише в такому випадку можемо говорити про справжнє довгострокове партнерство.
Приватні інвестори в сфері освіти не є суперниками для держави. Вони виступають як партнери у відновленні країни, фінансуючи свою діяльність самостійно та функціонуючи в умовах, які часто порівнюють з іншими бізнес-секторами. Приватні навчальні заклади в значній мірі беруть на себе частину навантаження, зменшуючи тягар на державний бюджет.
Незважаючи на те, що освіта повинна бути доступною для кожного, фінансування її здійснюється за рахунок податків громадян. Отже, доцільно було б, щоб частина цих коштів — у вигляді фіксованої суми на кожну дитину — надходила безпосередньо батькам.
Кожна гривня, яку ми інвестуємо в освіту, є вкладом у майбутній розвиток економіки через десятиліття. Світовий банк вже вніс $235 мільйонів у програму LEARN, що сприяє реформам в освітній сфері України. Міжнародна спільнота розглядає нашу освіту як важливий стратегічний ресурс. Нам також слід сприймати її в такому ж світлі.
Ви характеризуєте КМДШ як освітню екосистему. Яка, на вашу думку, ключова відмінність між термінами "мережа шкіл" і "екосистема"?
Мережа являє собою комплекс закладів та позашкільних навчальних форматів, таких як гуртки, спортивні клуби, табори, міжнародні освітні поїздки та інші освітні проекти. Екосистема виникає, коли всі складові взаємодіють та підтримують одна одну.
У нашій концепції йдеться про безперервний розвиток дитини: з моменту раннього дитинства до завершення старшої школи. Важливим елементом є спільнота: батьки, учні, випускники та команда — всі вони активно беруть участь у цьому спільному процесі. Найголовніше — ми не обмежуємося лише навчанням. КМДШ спрямована на розвиток мислення, формування характеру та набуття необхідних навичок. Школа є невід'ємною частиною родини та суспільства, вона інтегрована в ширше середовище, що виховує нові покоління.
-- У період нестабільності та перевантаженого інформаційного простору КМДШ провела ребрендинг. Чому саме зараз? І що насправді стоїть за зміною айдентики: маркетинг чи зміна змісту?
Ребрендинг -- це логічне продовження нашого розвитку. Ми ростемо, змінюємось, і прийшов момент, коли вся мережа має виглядати і відчуватися як єдине ціле.
Окрім оновлення візуального оформлення, ми також змінюємо назви деяких наших закладів. Причина дуже проста: КМДШ — це не просто один навчальний заклад. Це ціла екосистема, що об'єднує спільні цінності та місію, в якій взаємодіють усі учасники — вчителі, директори та їхні заступники.
Для батьків процес ребрендингу асоціюється з довірою та стабільністю. Вони усвідомлюють, що їхня дитина проходить через ретельно спланований освітній шлях, а не просто змінює навчальні заклади.
Одночасно, мережа набуває більшої зрозумілості: легше усвідомлювати шість закладів КМДШ як цілісну структуру, аніж намагатися утримувати в пам'яті кілька окремих брендів.
Для команди це єдність і відчуття належності до чогось значущого, що виходить за межі звичайного робочого середовища.
Як організувати освітній бізнес в умовах війни: які фактори забезпечують стійкість лідерів та їхніх команд?
Стійкість тримається на трьох речах: сенс, команда, дисципліна. Водночас варто розуміти, що без довіри й підтримки на всіх рівнях жодна система не працюватиме ефективно.
Коли є чіткий сенс -- легше приймати складні рішення, навіть болючі. Коли є команда -- система не розвалюється, навіть якщо хтось іде. Коли є дисципліна -- ризики контролюються, а не накопичуються.
-- Чи є приватна школа масштабованим бізнесом сьогодні? Де проходить межа між освітою і бізнесом?
Масштабованою навчальна установа може стати лише в рамках системи, яка має чітко визначені процеси, академічні норми та ефективну управлінську структуру. Відсутність цих елементів може призвести до зниження якості при розширенні.
Граница между образованием и бизнесом определяется тем, где финансовая модель начинает негативно сказываться на качестве. Без доходности невозможно развитие — это непреложная истина. Однако без ценностей не может быть доверия — и это также очевидно.
У 2022 році ми не пішли на компроміс у якості освіти та її вартості в ім'я миттєвого успіху. Це було нелегке та непопулярне рішення. Ми обрали принципи чесності: підтримати команду, інвестувати в безпеку та не знижувати академічні стандарти. Хоча знижка на навчання може здаватися проявом турботи, зниження якості – це зрада довіри.
-- Які трансформації відбуваються в освітній сфері під час війни: що стало найбільш цінним ресурсом? --
Другий важливий аспект – це безпека. Генератори, укриття, логістичні процеси та резервні ланцюги постачання їжі. Концепція "безпечної школи" була актуальною ще до пандемії, але сьогодні вона має стратегічне значення і зазнає постійних змін. Ситуація не повернеться до попереднього стану, і це потрібно усвідомлювати та враховувати в нових моделях.
Я впевнений, що освіта може та повинна приносити прибуток, не жертвуючи при цьому якістю. У нашій концепції отримані кошти реінвестуються в розвиток — в інфраструктуру, команду та академічні стандарти.
"Червона межа" для мене - це скорочення витрат на викладачів, якість навчальних матеріалів або безпеку дітей. Це питання навіть не підлягає обговоренню.
Яке з ключових рішень ви прийняли на початку свого шляху як засновник? Яке значення для вас сьогодні має відповідальність у сфері освіти?
Відкритися та продовжувати працювати, не знижуючи якість. Моя мета – не просто бути привабливим сьогодні, а забезпечити стабільність системи на майбутнє.
Роздрібна торгівля має можливість закрити один магазин і відкрити інший у будь-який момент. У сфері освіти ж ти несеш відповідальність перед сім'ями та колегами не менше ніж на один навчальний рік, а насправді — на довгі роки.
Освітній бізнес -- це підприємництво з підвищеною соціальною відповідальністю. Це гра в довгу. Тому наша відповідальність значно більша, ніж просто фінансовий результат.
#Університет #Модель #Державний бюджет #Бюджет #Інвестиції #Бізнес #Бренд #Інвестор #Дизайн інтер'єру #Дефіцит #Демографія #Екосистема #Фасад #Швидкість #Сигнал #Світовий банк #Траєкторія #Рівень народжуваності #Міграція людей #Зробити
