Один медіа-професіонал з Америки, який мав можливість відвідати безліч країн, поділився зі мною своїми не надто приємними спогадами про Україну середини 90-х років. Він прибув до Сімферополя з діловою метою і його розмістили в одному з найпрестижніших готелів міста. Але, на жаль, в цей холодний період року в готелі не було ані опалення, ані гарячої води. Після безуспішних спроб зв'язатися з адміністрацією з номера, він вирішив вийти на вулицю. У заплутаності навіть забув, як називається це місто, і запитав у перехожого:
Яке ім'я у вашого міста?
Отаке враження про пострадянський період, до якого тоді належала Україна, і залишилося в американця на все життя. І досі багато в чому ми з Америкою, та й з усім західним світом загалом, залишаємося на різних, деколи цілком протилежних позиціях. Різні традиції, різна ментальність, різне світосприйняття, навіть різний гумор.
Цей випадок, що ілюструє несумісність нашого та їхнього почуття гумору, згадувався ще в радянські чи пострадянські часи. Суть полягала в тому, що один представник радянського світу спробував розсмішити американського професора, розповідаючи про туалет, який або в радянському готелі, або в державній установі, не мав можливості зачинитися зсередини. Натомість, його можна було зачинити ззовні за допомогою засувки. Це вже викликає усмішку, адже уявіть, що ви не можете замкнутися, і будь-хто може раптово відкрити двері, застаньте вас у найнезручніший момент. Але це ще не все. Уявіть, що хтось може просто закрити двері ззовні, і вам доведеться сидіти там невідомо скільки часу або намагатися вибратися, якщо вистачить сил.
Проте, коли оповідач ділився цією історією, він не помітив жодної усмішки на обличчі американського професора. Зрозумівши, що той не зрозумів нашого жарту, він вирішив детально пояснити, у чому полягає суть гумору. Але знову ж таки не отримав жодної реакції. Врешті-решт, професор холодно відповів, що не бачить у цьому епізоді нічого смішного, а скоріше щось трагічне.
Різні світи, різні світобачення. Ще один цікавий епізод уже нещодавніх часів. Один німецький інженер встановлював якесь круте обладнання для української агрофірми. Після робочого дня керівники агрофірми запросили німця прогулятися і насолодитися чудовими українськими краєвидами. Довго йшли краєчком лісу і широченного поля. Раптом німець захотів до туалету і питає: "Де тут у вас є туалет?" Його супутники показали рукою на ліс. Німець пішов до лісу, немає його п'ять хвилин, немає десять, нарешті виходить з лісу і каже: "Там немає туалету".
Звичайно, якщо ми прагнемо інтегруватися в Європу та західну цивілізацію, необхідно поступово адаптуватися до їхніх стандартів життя і світогляду. Інакше кажучи, нам потрібно переходити з "совкової" колії шириною 1520 міліметрів на європейську, що має ширину 1435 міліметрів. До речі, така колія незабаром буде підведена до Львова. Львів, хоч і має 614-річний досвід перебування в європейському економічному, культурному та духовному просторі, що трохи ставить його попереду інших міст України, все ж має разом із усіма українцями крокувати до бажаної Європи.
Ця праця є досить складною і вимагає значних зусиль і часу. Наприклад, зоозахисники доступно пояснюють, чому годування диких качок на водоймах Львова, особливо хлібом, є вкрай шкідливим. Вони навіть розміщують оголошення від імені самих качок: "Будь ласка, не годуйте нас хлібом!" та інформаційні таблиці, які пояснюють причини, чому це робити не можна. Проте, незважаючи на це, залишається чимало львів'ян, які ігнорують ці поради. Українці, напевно, вважають німців дивакуватими, коли ті залишають частину ягід на кущах у лісах на зиму для підгодовування диких тварин і птахів. Однак німці добре знають, як правильно ставитися до природи, і не кидають хліб диким качкам.
Тема розбіжностей та адаптації українців до європейських і євроатлантичних цінностей є надзвичайно широкою та складною. Можемо зазначити, що ми не є бідними меншовартісними родичами, яких Європа та весь західний світ готові прийняти лише з жалощами. Україна насправді демонструє лідерство у багатьох сферах життя, і європейські та американські країни можуть багато чому навчитися у нас. Це стосується не лише інновацій у військовій сфері, таких як дрони та інші сучасні технології.
Слухаючи розповіді друзів та родичів, які з різних причин оселилися в США — від тих, хто отримав зелені карти тридцять років тому, до біженців, які втекли від російсько-української війни, ми іноді ловимо себе на думці, наскільки ж Україна могла б бути кращою за Америку. Якби не ця жахлива війна, розв'язана божевільною імперією, то, безсумнівно, Україна була б набагато більш комфортним місцем для життя, ніж Америка, до якої українці прагнули виїхати з кінця XIX століття і до сьогодні.
У цьому контексті сучасний етап американської історії, який сміливо можна охарактеризувати як еру божевільного трампізму, не додає чарівності цій «фортеці» світової демократії. На фоні деспотії, безглуздя та очевидної неадекватності Трампа навіть такі відомі диктатори, як Саддам Хусейн, Муаммар Каддафі чи Кім Чен Ин здаються набагато більш поважними постатями, ніж теперішній президент США. Його можна порівняти хіба що з політичними авантюристами Африки минулого століття: президентом Зімбабве Робертом Мугабе, президентом Уганди Іді Аміною чи президентом Центральноафриканської Республіки Жаном Бокасою.
Така ще нещодавно бажана для українців Америка нині такою явно не є. Не беручи до уваги заяложеного стереотипу про те, що овочі й фрукти в Америці не мають такого чарівливого аромату, як в Україні, а точніше взагалі не пахнуть, окрім того, що українські продукти переважають американські у тому, що стосується здорового екологічно чистого харчування, є доволі багато інших позицій, за якими ми безумовно в Америки виграємо.
Сполучені Штати Америки вважаються країною з найвищим рівнем злочинності у світі та найбільшою кількістю ув'язнених. Щоденні інциденти зі стрільбою в Чикаго, регулярні звіти поліції про жертви насильства, бездомні, які живуть у наметах у Сан-Франциско і Лос-Анджелесі, а також небезпечні райони в майже кожному місті, де гуляти в будь-який час доби є вкрай ризикованим, створюють тривожну картину. В цих місцях близько сімдесяти відсотків дітей не відвідують школу. Для порівняння, поняття кримінальних районів, які, наприклад, колись існували у Львові, залишилося в минулому вже близько 40-50 років тому.
А в США тисячі нападів на вулицях, десятки вбивств на ґрунті расової, національної, гендерної ненависті, жахливе вбивство українки Ірини Заруцької сколихнуло не лише Україну, але й самих американців. Вандалізм, напади на кафе, бізнеси, пограбування супермаркетів, згадати хоча би бунт Джорджа Флойда. Рекет, про який ми в Україні вже майже забули, екстремізм, ліворадикалізм, праворадикалізм...
Раніше я вважав, що фраза: "Техаський ковбой завжди зустрічає незнайомця попереджувальним пострілом у голову" більше стосується жарту, аніж реальності. Але нещодавно в Індіані, у місті Вайтстаун, 62-річного Курта Андерсена звинуватили в ненавмисному вбивстві прибиральниці, яка випадково зайшла не в той будинок. Чоловік випустив кілька куль через двері, не намагаючись з’ясувати, що відбувається, адже "боявся", що жінка має намір увірватися в його помешкання. А в Пенсильванії 11-річний хлопець, діставши револьвер зі сховку, вбив свого батька за те, що той відняв у нього гаджет.
Чогось такого уявити в Україні, та й напевно ще десь у світі, вочевидь неможливо, це чисто американські "приколи", бо найвище щастя для американця, як співають класики, це "тепла рушниця" ("Happiness is a warm gun"), "коли відчуваєш свій палець на спусковому гачку". Культ стрілецької зброї, фетишизм усіляких "Кольтів", "Сміт енд Вессонів", "Вінчестерів", "Пісмейкерів" і т. п. червоною ниткою проходить через усю культуру, пісні, поезію, літературу, кіно, драматургію американського "Дикого Заходу" і не тільки. Давній принцип "Мій дім - моя фортеця" набув у США не лише правового, але й звичаєвого статусу. На 348 мільйонів населення США припадає від 400 до 500 мільйонів одиниць стрілецької зброї, тобто в середньому майже 1,5 одиниці на кожного американця, включно з немовлятами. США були "законодавцями моди" і впевнено тримають світове лідерство за кількістю збройних нападів і масових жертв у коледжах, університетах та інших громадських місцях. Чесно кажучи, в такій країні жити не вельми безпечно, тим більше з огляду на те, що там впевнено зростає кількість неадекватів...
Навіть у найскладніші воєнні часи Україна демонструє численні переваги порівняно з Америкою. Наприклад, у нас будь-які банківські транзакції виконуються миттєво, тоді як у США це може займати кілька днів. Українські журналісти підтвердили, що наш інтернет працює більш ефективно та надійно, ніж американський, тож вони завжди віддають перевагу українським сервісам. Щодо цифрової трансформації державних інститутів і суспільства, Україна безперечно випереджає США.
Навіть у повсякденних справах Америка може виглядати досить незграбно. Наприклад, те, що для нас є звичним і буденним, як пральна машина вдома, для багатьох американців — це справжня розкіш. У більшості багатоквартирних будинків там немає можливості встановити пралку, оскільки інфраструктура, зокрема каналізація та трубопроводи, не сприяє цьому. Лише у дорогих районах Нью-Йорка, Чикаго чи Лос-Анджелеса деякі жителі можуть дозволити собі мати власну пральну машину, але навіть там це не завжди є стандартом.
Більшість людей користуються загальними пральнями - laundry room - що нагадує радянські комуналки, де мешканці збиралися на спільних кухнях, тоді як американці відвідують спільні пральні. Уявімо, що хтось у Лос-Анджелесі вирішив таємно встановити пральну машину у своєму помешканні з допомогою фахівців. Сусіди, помітивши, що вони зовсім не користуються laundry room, почали цікавитися, що ж тут відбувається. Щасливі власники пралки придумали історію про те, що возять білизну прати до своїх дітей.
Є багато аспектів, про які можна говорити в цій темі, проте підсумуємо: Україні не залишається іншого шляху, окрім як стати частиною західного світу. Вона поступово інтегруватиметься в цю спільноту, приймаючи її закони та принципи, але увійде до неї не з пустими руками. Захищаючи демократичні цінності, Україна заплатила високу ціну через героїзм своїх людей, і тепер вона має повне право на те, щоб стати частиною вільного світу. Ми сподіваємося, що в майбутньому вона стане його передовим фронтом.
#Європа #Ліс #Львів #Україна #Інженер #Дональд Трамп #Західний світ #Біженець #Хліб #Історія #Німеччина #Українці #Нью-Йорк #готель #Американці #Туалет #Африка #Чагарник #Ягода (ботаніка) #Лос-Анджелес #Гумор #Чикаго #Сан-Франциско #Саддам Хусейн #Муаммар Каддафі #Птах #Сімферополь #Стрілецька зброя #Уганда #Зімбабве #Президент (урядова посада) #Сполучені Штати Америки #Америка #Індіана #Менталітет #Міліметр #Брати #Анас #Крижень #Коли все #Роберт Мугабе #Центральноафриканська Республіка
