Сьогодні термін "штучний інтелект" став невід'ємною частиною нашого життя: від наукових симпозіумів до повсякденних бесід. Ми активно використовуємо голосових помічників, взаємодіємо з чат-ботами, читаємо тексти, створені комп'ютерними алгоритмами, і навіть покладаємося на ШІ для аналізу фінансових та медичних даних. Водночас виникає цікаве філософське питання: якщо ми вважаємо це "інтелектом", то наскільки він насправді є "штучним" і в якій мірі є продовженням людського розуму.
Коли я говорю про продовження людського розуму, я маю на увазі, чи справді він відображає об'єктивну реальність, або ж є лише відображенням думок, які цей штучний інтелект зібрав від інших людей. Вже існують дослідження, які підтверджують, що ШІ адаптує людські моделі поведінки. Це свідчить про те, що штучний інтелект, зокрема великі мовні моделі (LLM), відтворює когнітивні упередження, логічні помилки, стереотипи та неточності, властиві людям.
Дослідження, проведене в University College London під назвою "Bias in AI amplifies human biases", виявило, що взаємодія з упередженими системами штучного інтелекту може посилити вже існуючі людські упередження. У рамках одного з експериментів учасники, які отримували рекомендації від упередженого ШІ, в подальшому почали оцінювати людей на основі статі та інших характеристик, причому це відбувалося без участі самого ШІ.
Таким чином, виникає цікаве філософське питання: чи можна вважати штучний інтелект справжнім, якщо він не здатний до самостійного навчання та неупереджених висновків? Насправді, він є відображенням вже наявного людського інтелекту, який, у свою чергу, не є штучним. Штучний інтелект дедалі більше перетворюється на продовження нашого інтелекту. Ми передаємо йому частину своїх когнітивних здібностей, і саме тому він перестає бути лише "штучним об'єктом" і стає активним учасником нашої інтелектуальної діяльності.
Основи штучного інтелекту складаються з математики, логіки, статистики й ймовірнісних моделей. Проте ці принципи не є вигаданими конструкціями, а відображають закони природи. У цьому контексті штучний інтелект не є цілковито "штучним", а радше представляє собою специфічну інтерпретацію природних закономірностей. Існує давня теорія, відома як "Логічне числення ідей, які виникають під час нервової діяльності", що вважається однією з перших, де модель нервової системи розглядається як мережа "нейронів", що функціонують на основі логічних або математичних принципів. Ця теорія демонструє, що основні елементи розуміння, такі як логіка та математика, можуть слугувати моделями природного функціонування.
Ці висновки можуть навести на думку, що людина і машина є майже однаковими, проте важливо усвідомити, що ми створили щось, що нагадує нас самих — щось, що ми можемо легко сприймати. Цей так званий симбіоз є природним етапом розвитку цієї технології.
Але варто зазначити, що сучасні системи ШІ імітують поведінку людини, але не відчувають емоцій і не мають самосвідомості. Це означає, що їхній "інтелект" радше функціональний, а не внутрішній чи екзистенційний.
Крім того, виникає етичне питання: якщо штучний інтелект відображає людські упередження та стереотипи, то чи несе він відповідальність за свої вчинки, чи цю відповідальність слід покладати на тих, хто його створює та навчає? У цьому контексті термін "штучний" стає не лише технічним, а й соціально-філософським поняттям. Ми не можемо ізолювати алгоритми від середовища, в якому вони були розроблені, або від суспільства, яке вони відображають. Це ще раз підкреслює, що штучний інтелект є продовженням людського досвіду та цінностей, а не окремою, автономною формою інтелекту.
Але велика проблема в тому, що ми не можемо остаточно сказати, хто відповідальний за рішення, які видає ШІ, як ми можемо це вирішити при конфлікті з реальною людиною. Тобто, ШІ може назбирати небезпечних думок, а ми своєю чергою навіть не будемо знати, хто за ними стоїть і хто несе відповідальність. Тому тут варто ще раз наголосити на тому, що ШІ не знає абсолютної істини, і за потреби краще звертатися до реальних спеціалістів, які можуть допомогти по конкретним вузьким питанням.
При цьому важливо враховувати й майбутні тенденції. Прогрес у сфері штучного інтелекту може сприяти появі систем, які з часом будуть здатні перевершити базову імітацію людських здібностей.
З часом ми, можливо, досягнемо розвитку моделей, які зможуть генерувати нові знання та логічні структури, що не будуть просто відображенням людського мислення. У такому випадку питання "чи є штучний інтелект справді штучним" набуде зовсім іншого сенсу. Ми зможемо обговорювати не лише реплікацію людського інтелекту, а й виникнення абсолютно нових, раніше невідомих форм інтелекту.
#Реальність #Суспільство #Модель #Математика #Нейрон #Штучний інтелект #Алгоритм #Логіка #Стереотип (поліграфія) #Етика #Філософія #Еволюція #Нервова система #Університетський коледж Лондона #Розум #Пізнання #Розвідка #Самоусвідомлення #Правда. #Магістр права #Імітація
