Хто забрав життя Тупака Шакура: як справа була розкрита через три десятиліття, - Фокус.

13 вересня виповнюється 30 років від дня смерті Тупака Шакура. Одне з найгучніших убивств в історії музики десятиліттями залишалося без покарання, доки слідству не допоміг сам учасник нападу -- роками він давав інтерв'ю, писав про ту ніч у книзі й фактично збирав докази проти себе.

Коли 13 вересня 1996 року Тупак Шакур помер у лікарні Лас-Вегаса від поранень, отриманих за шість днів до того, йому було лише 25 років. Убивство одного з найвідоміших реперів світу майже одразу обросло десятками версій -- від війни між музичними лейблами та вуличними угрупованнями до змов за участю конкурентів і навіть самої поліції. Проте роки минали, підозрювані помирали, свідки мовчали, а перед судом так ніхто й не постав.

Це тривало протягом трьох десятиліть.

Лише в серпні 2026 року присяжні в Лас-Вегасі вперше ухвалили обвинувальний вирок у справі про загибель Тупака. Винним у вбивстві першого ступеня визнали Дуейна Девіса, колишнього главу банди South Side Compton Crips, який більше відомий під псевдонімом Keffe D. Слідство стверджувало, що саме він став ініціатором нападу, передавши зброю та разом з кількома іншими чоловіками вирушив на пошуки Тупака тієї ночі. При цьому Девіс не натискав на спусковий гачок, а прокуратура досі не змогла визначити особу стрільця.

Проте найбільш дивним у цій розповіді є не стільки те, що на перше рішення пішло цілих 30 років, скільки особа, яка врешті-решт сприяла тому, щоб слідство нарешті зрушило з місця.

Це був сам Keffe D.

Протягом років Девіс розповідав про ніч убивства слідчим, авторам документальних фільмів, журналістам і ведучим подкастів. У 2019 році він ще й випустив мемуари Compton Street Legend, де знову описав події у Лас-Вегасі. Під час суду саме його власні інтерв'ю, записи розмов та уривки з книжки стали однією з головних частин доказової бази обвинувачення.

Прокурор Біну Палал вже на початку судового процесу чітко окреслив парадокс даної справи: більшість осіб, які мали певну інформацію про вбивство Тупака, протягом багатьох років ухилялися від свідчень. Натомість Девіс виявився тим, хто, за словами прокурора, не міг зберігати мовчання. Саме від нього присяжні мали отримати інформацію про те, як, згідно з версією обвинувачення, було сплановано напад.

Захист наполягав на протилежному: Девіс роками перебільшував власну роль, прикрашав історію заради грошей і популярності, а частина його розповідей узагалі була вигадкою. Проте присяжним знадобилося близько трьох годин, щоб одностайно визнати його винним.

Після оголошення вироку прокурор округу Кларк Стів Вулфсон визнав, що основна сила справи полягала в особистості Девіса — а саме в тому, що він протягом багатьох років не зупинявся у своїх висловлюваннях.

Таким чином, одна з найзагадковіших історій у світі хіп-хопу почала розкриватися не завдяки випадковим відкриттям ДНК, новітнім технологіям або таємничому свідку, який вирішив з'явитися через роки. У справу втрутився чоловік, котрий сам перебував у Cadillac, з якого тієї ночі була здійснена стрільба по BMW Тупака, і який протягом багатьох років ділиться цими спогадами з усіма, хто готовий його вислухати.

Щоб усвідомити, чому цих слів було недостатньо ще в 1990-х роках, і чому поліції знадобилося майже три десятиліття, варто повернутися до вечора 7 вересня 1996 року. Це був момент боксерського поєдинку Майка Тайсона, сутички в MGM Grand і білого Cadillac, який згодом опинився поруч із автомобілем Тупака.

Одна ніч у Лас-Вегасі: сутичка, Cadillac і миттєва перестрілка.

Увечері 7 вересня 1996 року Тупак Шакур разом із засновником Death Row Records Шугом Найтом прийшов у MGM Grand на бій Майка Тайсона проти Брюса Селдона. Після поєдинку в холі казино їхня компанія зустріла Орландо Андерсона -- члена South Side Compton Crips і племінника Keffe D. Камери спостереження зафіксували, як Тупак та люди з його оточення збивають Андерсона з ніг і б'ють його.

Саме ця бійка, як через роки доводитиме прокуратура, стала приводом для помсти. Після MGM Grand Тупак сів у чорний BMW Найта. Компанія прямувала до клубу 662, коли близько 23:15 машина зупинилася на червоне світло неподалік Лас-Вегас-Стріп. Поруч під'їхав білий Cadillac.

Далі все тривало лише кілька секунд. Із Cadillac відкрили вогонь по BMW. За даними поліції, пролунало близько десятка пострілів. Тупак отримав чотири кульові поранення, Найт був легко поранений, а Cadillac зник.

Репера доставили до University Medical Center, де лікарі, зокрема, видалили йому праву легеню. Шість днів він залишався в лікарні. 13 вересня Тупак помер.

На перший погляд, злочин стався майже на очах у численних свідків: поряд проїжджала колона автомобілів, туристи заполонили територію, а всього лише кілька годин до стрілянини камери казино зафіксували конфлікт, який міг пролити світло на можливі мотиви. Однак саме тут і виникає головний парадокс справи Тупака: слідство швидко отримало вказівки на осіб, які могли бути причетні до нападу, але не змогло перетворити ці дані на вагомі докази.

Всі були в курсі, але ніхто не наважувався висловити це вголос.

Розслідування могло б виявити сліди вбивць Тупака набагато раніше. Вже незабаром після стрілянини поліція Комптона отримала дані, що South Side Compton Crips та Орландо Андерсон можуть бути залучені до цього злочину. Каліфорнійські правоохоронці навіть повідомили своїм колегам із Лас-Вегаса, що інцидент із побиттям Андерсона в MGM Grand міг стати причиною для помсти. Проте на початковому етапі детективи у Вегасі не розглядали цю бійку як важливу для розслідування.

У жовтні 1996 року ситуація виглядала ще перспективнішою: під час великої поліцейської операції в Комптоні затримали Андерсона та інших членів банди. Двоє детективів із Лас-Вегаса приїхали на місце, але самого Андерсона допитували лише близько 20 хвилин, а інших затриманих, які потенційно могли знати про напад, фактично не використали як джерело інформації. Пізніше каліфорнійські слідчі називали це втраченою можливістю.

Була й інша проблема -- свідки. Люди з оточення Тупака не поспішали співпрацювати з поліцією. Частково через недовіру: одразу після стрілянини правоохоронці зупинили машини Death Row і наказали людям вийти під прицілом, фактично спочатку поводячись із ними як із можливими підозрюваними.

А потім слідство почало втрачати людей, які могли дати відповіді. Один із ключових очевидців, репер Yafeu "Kadafi" Fula, який їхав у машині позаду BMW Тупака і міг упізнати водія Cadillac, був убитий у листопаді 1996 року. Орландо Андерсона застрелили у Комптоні у травні 1998-го -- в іншому конфлікті.

Таким чином, справа поступово перетворилася на класичний "холодний випадок": у правоохоронців була мотивація, підозрювані та безліч непрямих натяків, але бракувало головного — доказів, які дозволили б впевнено виступити в суді.

Можливо, саме тут могла б завершитися ця історія назавжди. Проте один із чоловіків, що їхав у білому Cadillac, через роки почав все детальніше ділитися спогадами про те, що трапилося тієї ночі.

Він почав говорити сам

Перелом настав лише через роки. У 2008 році Дуейн Девіс дав слідчим детальну розповідь про вбивство Тупака в межах так званої proffer agreement -- угоди, яка обмежувала можливість використати його слова проти нього. Девіс визнав, що перебував у білому Cadillac, і розповів про обставини нападу. Саме тому після цих свідчень його одразу не заарештували.

Але згодом Девіс зробив те, чого від нього навряд чи очікували слідчі: почав повторювати цю історію вже публічно. У 2018 році він з'явився в документальному серіалі BET Death Row Chronicles і заявив, що сидів у Cadillac, з якого стріляли в Тупака. Ім'я стрільця він тоді назвати відмовився, пославшись на "кодекс вулиць".

Через рік після подій з'явилася його книга під назвою "Compton Street Legend". У цьому творі Девіс детально розкривав обставини тієї ночі і свою участь у них. Пізніше відбулися нові інтерв'ю та епізоди подкастів. Таким чином, особа, яку протягом багатьох років не могли притягнути до відповідальності, сама знову і знову виводила на поверхню нерозкрите вбивство, роблячи його предметом громадської уваги.

У 2018 році поліція Лас-Вегаса підтвердила, що після нових заяв Девіса знову переглядає справу Тупака. Те, що колись було захищено домовленістю зі слідством, тепер він добровільно розповідав на камеру й друкував у книзі.

І саме ці слова згодом обернулися проти нього.

Чому Keffe D роками говорив про вбивство -- і залишався на волі

Після серії інтерв'ю, документальних стрічок та публікації мемуарів здавалося, що арешт Дуейна Девіса є справою одного-двох днів. Проте між його публічними зізнаннями та доказами, які могли б бути використані в суді, існувала значна прірва.

Частина ранніх свідчень Девіса була дана ще у 2008 році в межах спеціальної угоди з федеральними слідчими, яка захищала його від прямого використання цих слів проти нього. До того ж поліції доводилося перевіряти розповіді людини, яка роками змінювала окремі деталі, а більшість інших учасників на той момент уже померли.

У липні 2023 року правоохоронці провели обшук у будинку дружини Девіса в передмісті Лас-Вегаса. А 29 вересня велике журі висунуло йому обвинувачення у вбивстві Тупака -- через 27 років після стрілянини. Девіс став першою і єдиною людиною, якій офіційно пред'явили обвинувачення у цій справі.

До суду справа дійшла лише у серпні 2026 року. І стратегія захисту була майже парадоксальною: адвокат переконував присяжних не вірити самому Девісу. За його словами, той роками перебільшував свою роль, вигадував подробиці та робив із нерозкритого вбивства частину власного образу, щоб продавати книги й привертати увагу.

Прокуратура, навпаки, неодноразово зверталася до слів обвинуваченого, повертуючи присяжних до його власних висловлювань. У ході судового процесу пролунали записи його розмов з правоохоронцями, уривки з інтерв'ю та фрагменти з його мемуарів. Обвинувачення не стверджувало, що Девіс сам особисто стріляв у Тупака; за їхньою версією, він був організатором помсти після побиття свого племінника, дістав зброю і став одним із чотирьох чоловіків у автомобілі Cadillac. За законами штату Невада цього було достатньо, щоб накласти на нього відповідальність за вбивство.

31 серпня 2026 року присяжні ухвалили одностайний вердикт менш ніж за три години, визнавши Девіса винним у вбивстві першого ступеня з використанням вогнепальної зброї. Чоловік оголосив про намір оскаржити це рішення. Йому загрожує пожиттєве ув'язнення.

Практично через три десятиліття після загибелі Тупака справа нарешті отримала вирок, і це сталося не завдяки новим аналізам ДНК чи таємничому свідку. Ключовим доказом стали свідчення особи, яка протягом багатьох років самостійно описувала події того фатального вечора.

Тупак залишився більшим за власну смерть

Через три десятиліття після загибелі Тупака Шакура він вже давно не є лише репером, якого вбили в Лас-Вегасі. Його ім'я закарбувалося в історії хіп-хоп культури, а його творчість — пісні, інтерв'ю, вірші і образ особистості, що постійно коливалася між вразливістю та агресивністю — продовжує жити незалежно від обставин його смерті.

Парадокс у тому, що одне з найгучніших убивств у музичній історії десятиліттями затьмарювало людину, яку вбили. Про Тупака сперечалися через версії, змови, банди й прізвища підозрюваних, хоча сам він за своє коротке життя встиг сказати значно більше, ніж залишила по собі кримінальна справа.

Тепер, коли нарешті прийнято рішення щодо обвинувального вироку, ця історія вперше за тривалий період може вийти за межі таємниці про те, хто ж знаходився у білому Cadillac.

Тупак покинув цей світ у віці 25 років, проте навіть через тридцять років після його смерті його творчість продовжує надихати, цитувати та досліджувати. Напевно, це є найзначнішим свідченням на питання, яке залишилося без відповіді після його загибелі: вбивці забрали його життя, але не змогли заглушити його голос.

Раніше Фокус писав про авіакатастрофу у Венесуелі 6 вересня. Приватний літак, що летів із Канайми до Сьюдад-Болівара, упав під час заходу на посадку та частково загорівся. На борту перебували семеро людей, зокрема українська модель Софія Комар. Усі вижили, однак отримали травми.