Протягом року зарплата вчителів не змінювалась, зате додавалось викликів, для дітей та батьків також
2024 рік, який наближається до свого завершення, став викликом для української освіти. Як і в попередні два роки, навчальний процес відбувався під тиском постійних атак ворога та частих відключень електроенергії. Водночас у відповідному міністерстві намагалися впроваджувати нововведення та зміни, які не завжди знайшли підтримку серед педагогічної спільноти, учнів та їхніх батьків.
"Телеграф" нагадав про ключові події та новини, які впливали на освітній процес впродовж року.
Оплата праці педагогів стала однією з найобговорюваніших тем у сфері освіти цього року. Багато хто погоджувався з тим, що нинішні виплати давно не відповідають реаліям економіки. Однак питання суттєвого підвищення зарплат (з літа минулого року в медіа неодноразово згадувалася сума в 40 тисяч гривень) обговорювалося здебільшого в контексті майбутніх перемог. Тим часом, до реалізації цього обіцянки, освітяни побачили лише незначні зміни. Причиною є те, що мінімальна заробітна плата зросла лише двічі за рік (з 1 січня до 7 100 гривень, а з 1 квітня - до 8 000 гривень), в той час як посадовий оклад працівника I тарифного розряду, на якому базується зарплата бюджетників, залишився на рівні 3 195 гривень, таким чином, не зазнав змін порівняно з минулим роком.
Навіть в умовах, які склалися, представники Профспілки працівників освіти та науки України наголошують, що за дотримання Закону "Про освіту" педагоги могли б сподіватися на заробітну плату від 24 тисяч гривень. Відповідно до закону, "посадовий оклад для педагогічних працівників найнижчої кваліфікаційної категорії має бути встановлений на рівні трьох мінімальних заробітних плат". Проте, через ігнорування законодавчих норм та "обманну" систему розрахунків, молоді вчителі без досвіду часто отримують зарплату, що не досягає навіть мінімальної. Тим часом, досвідчені педагоги, які працювали в школі багато років і мають відповідну категорію, а також виконують обов'язки класних керівників, отримують незначно більше — в середньому 12-13 тисяч гривень на місяць. Ця сума варіюється залежно від регіону, але згідно з даними Мінфіна, середня зарплата в освітньому секторі протягом року залишалася найнижчою в Україні. Наприклад, за третій квартал 2024 року вона складала 14,2 тисячі гривень, у той час як у фінансовій та страховій сферах — 41,5 тисячі гривень, в авіації — 43,4 тисячі гривень, а в інформатиці та комунікаціях — цілих 52,5 тисячі гривень.
Коли прийшов час формувати та розглядати бюджет на 2025 рік, надії вчителів на справедливу оплату праці не виправдалися. Міністерство освіти і науки, яке підрахувало, що реалізація згаданого закону потребує додаткових 270 мільярдів гривень, не стало активно вимагати навіть частини цієї суми. В результаті бюджетні кошти були перенаправлені на підвищення зарплат прокурорам і суддям, тоді як вчителям нічого не дісталося. Єдине, що змогла запропонувати влада, це введення з 1 січня 2025 року додаткової "вчительської виплати" у розмірі 1000 гривень, а з 1 вересня - 2000 гривень. Таким чином, у річному підсумку це складе лише 18 тисяч гривень. Це виглядає як знущання, особливо на фоні того, що на цей самий період передбачено 2,28 мільйона гривень на утримання одного народного депутата, включаючи компенсацію витрат на проїзд по Україні, оренду житла або готельних номерів.
Якщо підвищення заробітної плати для вчителів виявилось не на часі, то витрати на реалізацію концепції "Школа офлайн", яка акцентувала увагу на поверненні учнів до навчання в класах, стали пріоритетними протягом року. Основні кошти були спрямовані на проектування та будівництво нових, а також реконструкцію існуючих укриттів у навчальних закладах, разом із створенням підземних шкіл. Наприклад, у Харкові освітній процес "в андеграунді" організовували, зокрема, на базі станцій метро, що дало можливість розпочати навчання ще у 2023 році. Натомість у Запоріжжі, яке знаходиться в прифронтовій зоні, все створювали з нуля, і перша підземна школа на 100 учнів була відкрита наприкінці 2024 року.
Згідно з даними Міністерства освіти, забезпечення можливості очного навчання стало надзвичайно витратним завданням. Уряд виділив 7,5 мільярдів гривень на створення освітніх умов "під землею" та підрахував, що укриття різного типу зможуть забезпечити безпечне навчання для 100 тисяч учнів. В даний час триває будівництво або ремонт 70 об’єктів, найбільше з них зосереджено в Харківській, Миколаївській та Запорізькій областях.
В МОН наполягають, що процес прозорий та позбавлений бюрократії. Натомість громадські активісти та медіа неодноразово порушували питання зловживань на таких будівництвах. Наприклад, журналісти "Телеграфу"повідомляли, що у Вишневій громаді під Києвом переможець тендеру на будівництво укриттів за рекордною в країні ціною (майже 300 млн. гривень за два об'єкти в місті Вишневому та селі Крюківщина) завищив ціни на будівельні матеріали в 1,5 раза, а до того вже відзначився у привласнення бюджетних коштів під час виконанні робіт на струмку Сирець у Києві. А Запорізький центр розслідувань доводив, що за зведення підземних шкіл в обласному центрі бюджет регулярно переплачує. До прикладу, такий об'єкт на території ліцею "Логос" через завищені ціни на будівельні матеріали та обладнання дав в плюсі 10,5 млн. гривень, а підземна школа при ліцеї №107 містить націнку в 9,5 млн. гривень тільки за кількома позиціями.
Слід також пам’ятати, що деякі заклади, навіть у столиці, використовують звичайні підвали шкіл як укриття, які по суті є найпростішими сховищами. Проте ці приміщення часто не в змозі вмістити всіх учнів, тому школи іноді змушені переходити на навчання в дві зміни або чергувати тижні очного навчання з онлайн-форматом. Крім того, питання щодо "Офлайн-навчання" почали виникати через проблеми з електропостачанням, адже виявилось, що в столиці генератори використовуються лише для забезпечення укриттів та пунктів незламності. У той же час, як зазначили в Департаменті освіти та науки КМДА у відповіді на запит "Телеграфу", освітній процес організований "в штатному режимі з максимальною ефективністю використання світлового дня та з залученням додаткових автономних джерел освітлення".
На третьому році повномасштабної війни чиновники від освіти нарешті вирішили "перезавантажити" дисципліну "Захист України". Ідея в МОН була в тому, щоб дати старшокласникам базові навички на кшталт надання домедичної підготовки, орієнтування на місцевості, основ поводження зі зброєю, керування безпілотниками, а також навчити поведінки в кризових умовах, протистоянню ворожому ІПСО та навіть спонукати міркувати над власною роллю в обороні України. Причому автори програми наполягали, що не варто при цьому проводити аналогію з Росією, яка на окупованих територіях активно залучає до мілітарних угрупувань молодь та фактично вчить воювати. Зокрема, у розмові з сайтом "НУШ" міністр освіти Оксен Лісовий наголошував на "формуванні в дітей оборонної свідомості", а депутатка ВР та співавторка програми Інна Совсун на "підготовці суспільства до спротиву зі сподіванням: якщо Росія знатиме про нашу готовність, то вдруге боятиметься на нас нападати".
На папері все виглядало не лише логічно, а й цікаво, хоча й не зовсім ідеально. Планувалося, що учні 10-11 класів присвятять один день на місяць "Захисту України". Теоретичні та практичні заняття повинні були проводитись у спеціально створених навчальних центрах. Однак, під час реалізації проєкту виявилося, що не все йде гладко. Зокрема, Київ несподівано вирішив не приєднуватися до цього новаторського освітнього проєкту, що стане обов'язковим лише в 2027 році. Внаслідок цього деякі старшокласники столиці, серед яких була й дочка телеведучої Марічки Падалко, змушені були займатися в спортзалі, переписуючи інструкції з розбирання автомата без жодних візуальних матеріалів, навіть без макету. Отже, навчання проходило за старою програмою.
У коментарях до первісного посту волонтерка Марія Берлінська підкреслила, що основна проблема полягала у реалізації, а саме в процесі навчання та закупівлі необхідного обладнання. Було недостатньо просто визначити, що і як потрібно викладати; також слід було знайти професіоналів для цього або підготувати наявних фахівців, забезпечивши їх усім необхідним, включно з тиром та навчальною зброєю. В результаті цього до навчання оборонним навичкам залучилися вчителі з таких предметів, як трудове навчання, історія, географія, фізкультура та біологія. Цей факт зафіксували на Полтавщині, згідно з інформацією "Суспільного". У Міністерстві освіти і науки, у свою чергу, акцентували на важливості залучення досвіду ветеранів та заохочення їх до викладання курсу "Захист України".
Варто зазначити, що уряд не шкодував ресурсів на цю статтю витрат, виділивши 100 мільйонів гривень на річний професійний розвиток вчителів та 1,64 мільярда гривень на придбання обладнання для шкіл, профтехучилищ і коледжів. Проте, на жаль, не вдалося забезпечити навчальні центри всіма необхідними матеріалами до початку навчального року, і процес закупівель ще триває. Наприклад, на платформі Prozorro можна знайти оголошення про проведення тендеру на закупівлю інтерактивних лазерних стрілецьких тренажерів (тири), які мають бути доставлені до кінця року. Також ситуація аналогічна щодо симуляторів для управління дронами та інших технологічних засобів. Таким чином, при однаковому змісті навчальної програми, якість предмета "Захист України" значною мірою залежатиме від того, наскільки ефективно вдалося залучити кваліфікованих фахівців для викладання та швидко забезпечити центри необхідним обладнанням.
Ще одним нововведенням 2024 року стало запровадження Служби освітньої безпеки (СОБ) - спільної розробки Міносвіти, Нацполіції та ДСНС. Першими офіцери/інспектори, що мали б забезпечити пропускний режим, особисто реагувати на правопорушення, а у разі потреби викликати екстрені служби, проводити профілактичні бесіди з учнями тощо, почали з'являтися в навчальних закладах поблизу кордону та у прифронтових містах та селах. На початку літа, за даними МВС, таких фахівців в пілотних школах було вже 402, а до листопада їхня кількість збільшилась більш ніж вдвічі.
Під час реалізації проекту виникли деякі нюанси, подібно до інших ініціатив. Один із них стосується фінансування: Міністерство внутрішніх справ взяло на себе лише витрати на заробітну плату, тоді як решту витрат, зокрема на меблі та оргтехніку, мали покривати навчальні заклади та їх засновники. Крім того, відповідно до Постанови Кабміну №1245, на навчальні заклади також покладається відповідальність за забезпечення інших заходів безпеки, таких як придбання металодетекторів (як стаціонарних, так і ручних), системи відеоспостереження, тривожних кнопок та встановлення огорожі заввишки два метри навколо території зі строго визначеними входами/виходами і шляхами під'їзду. Представники шкіл та батьківська спільнота в своїх зверненнях і через медіа ставлять важливі питання до чиновників, чи не варто було б передбачити державне фінансування для таких значних витрат.
На сьогоднішній день функціонал офіцерів безпеки в навчальних закладах залишається недостатньо визначеним, що призводить до виникнення конфліктів. Наприклад, в деяких школах офіцери безпеки не допускають батьків, які беруть участь в освітньому процесі. Це питання, на думку, має бути вирішене на засіданні педагогічної ради за участю директора, де мають бути затверджені правила перебування осіб на території та в приміщеннях навчального закладу. Відповідні норми прописані у законопроєкті №11543, який наразі пройшов лише перше читання. Учасники групи "Батьки SOS" висловлюють негативне ставлення до цього аспекту ініціативи, зауважуючи, що це може створити можливості для зловживань з боку адміністрації та вчителів, а також призвести до приховування випадків булінгу. Таким чином, нововведення від Міністерства освіти виглядає неповноцінним та неузгодженим, що лише ускладнює ситуацію в уже й так складному освітньому процесі.
Звісно, що в українській освіті відбувались й інші не менш важливі події й процеси. Наприклад, МОН запропонувало реформувати систему викладання історії. Одна з ключових змін - об'єднання історії України та всесвітньої таким чином, щоб навчити школярів бачити історичні процеси у глобальному масштабі. Поки все на рівні концепції та дорожньої карти без практичної реалізації у вигляді програм, методик й підручників. Але навколо можливих змін тривало досить бурхливе обговорення переважно в негативному ключі.
Окрім цього, затверджено Державний стандарт профільної середньої освіти, який сприятиме формуванню індивідуальних освітніх маршрутів. Це означає, що учні старших класів отримають можливість обирати свій навчальний профіль та поглиблено вивчати предмети в його рамках. У 2025 році розпочнеться розробка та апробація відповідних програм на основі 30 шкіл-амбасадорів, а повний перехід на новий стандарт має бути здійснений до 2027 року.
Як інформував "Телеграф", у рамках нової реформи з списку обов'язкових предметів виключать зарубіжну літературу, всесвітню історію, громадянську освіту, а також біологію/екологію, географію, фізику та хімію.
#Росія #Київ #Учитель #Україна #Уряд України #Школа #Харків #Сміливіше. #Берлін #Міністерство освіти і науки України #Бюрократія #Електричний генератор #Бюджет #Біологія #Ліцей #Телеграф #Інновації #Комунікація #Українська гривня #Швидкий транзит #Будівництво #Запоріжжя #Київська міська державна адміністрація #Міністерство внутрішніх справ (Україна) #Миколаївська область #Запорізька область #Полтавська область #Будівельний матеріал #Мінімальна заробітна плата #Вишневе, Київська область #Сирець #Крюківщина
