20 січня минулого року Дональд Трамп вдруге розпочав виконання повноважень президента США.
Хоча до завершення його другого президентського терміну залишилося всього чотири роки, Трамп вже встиг суттєво підірвати міжнародну безпекову архітектуру, відштовхнути від себе союзників і, в результаті, втратити підтримку багатьох своїх прихильників.
Чи здатні низькі рейтинги підтримки, а разом із тим - проміжні вибори, що наближаються, змусити Трампа скорегувати свою політику? Чи можливий внутрішній опір цьому курсу з боку Республіканської партії? І чому залишаються пасивними демократи?
Всі ці запитання "ЄвроПравда" адресувала Володимиру Дубовику, директору Центру міжнародних досліджень та доценту кафедри міжнародних відносин Одеського національного університету імені Мечникова. Нижче наведено його відповідь.
На шляху до авторитаризму
Цього року стало очевидним, що США поступово переходять до м'якої форми авторитаризму.
У її минулому, напевно, не траплялося нічого подібного. Безумовно, були окремі випадки, такі як президентство Лінкольна під час громадянської війни або дії Рузвельта в часи Великої депресії та Другої світової війни, коли для формування політики застосовувалися менш демократичні методи. Проте теперішня ситуація виглядає справді неповторною.
На жаль, інституції не завжди здатні витримувати цей тягар. Вони були створені в умовах, коли президент та інші політичні актори дотримувалися певних правил гри.
Однак, якщо ти відкрито ігноруєш ці правила, ти зможеш обійти систему.
Останнім етапом опору є судова система. Це нагадує нашу правову реальність. Наприклад, існують дані, згідно з якими 92% суддів, призначених колишнім президентом Трампом, ухвалюють рішення на його користь. Також більше 60% суддів, яких призначили інші республіканські президенти, вирішують справи на його користь. Натомість лише 24% суддів, призначених демократичними президентами, схиляються до рішень на його користь.
Трамп проявляв значну активність у процесі судових призначень, перевершуючи демократів у цьому напрямку.
І в цьому контексті всі згадують одну дуже відому цитату Бенджаміна Франкліна. Після прийняття Конституції журналісти запитали його, яким буде американський устрій. Той відповів: "Republic, if you can keep it" ("Республіка, якщо ви можете її захистити").
Це питання набуло великої важливості, оскільки для багатьох стало несподіваним, як тепер діють усі, хто має певну залежність від державного бюджету: університети, громадські організації. Ніхто не міг передбачити, що президент зможе так кардинально трансформувати життя в країні.
Чого Трамп добився за рік?
Трампу не вдалося реалізувати жодне з тих завдань, які він сам визначив під час виборчої кампанії.
Безумовно, якщо говорити про контроль над нелегальною міграцією, можна відзначити певні досягнення – вдалося вивести з країни певну кількість нелегальних мігрантів, а також зменшити їхній потік з-за кордону. Для деяких американців це, напевно, є справжнім успіхом.
Проте, спочатку слід зазначити, що в порівнянні з мільйонами нелегальних іммігрантів у США, ці досягнення виглядають досить незначними. Крім того, це не вирішує основну проблему, адже як за Байдена, так і за Обами було вислано велику кількість людей. Цікаво, що за часів Обами висилали більше, ніж під час першого терміну президентства Трампа.
Тому просто депортаціями це питання вирішити неможливо, потрібні кроки для легалізації певної частини нелегальних мігрантів, щоб дати їм можливість та стимули стати нормальною частиною американського суспільства.
Однак адміністрація Трампа не має наміру вжити таких заходів. Вони вже починають висловлювати ідеї про "чистоту націй", стверджуючи, що іммігранти загрожують національній ідентичності, і тому їх слід просто депортувати.
Підтримка електоральної бази Трампа є вражаючою, і значна частина суспільства також позитивно реагує на це, особливо якщо порівнювати з іншими його ініціативами. Ці дії здобули найбільшу популярність серед громадськості.
Проте навіть у цій ситуації, коли суспільство усвідомлює, якими рисами наділені ці дії, а на вулицях Міннеаполіса фактично відбувається громадянський конфлікт, напруга відчувається також у інших містах, тому все це сприймається зовсім інакше.
Аналогічно, коли людей висилають без жодних причин, лише через те, що їх неправомірно віднесли до злочинців, і при цьому їхні права не враховуються... Після таких подій багато хто починає усвідомлювати ситуацію.
Таким чином, багато людей підтримують ідею вирішення проблеми нелегальної міграції і виступають за посилення політики в цій сфері, але не в такій мірі, як це робить Трамп у даний час.
Не варто забувати, що кожен літак, який транспортує певну кількість нелегальних мігрантів за кордон, має чималу вартість. Це, в свою чергу, суперечить обіцянкам Трампа про економію бюджетних коштів.
А в інших питаннях, я думаю, взагалі немає підстав говорити про хоч якісь досягнення.
Дональд Трамп не зміг контролювати інфляцію. Його перемога на виборах у 2024 році значною мірою зумовлена саме високими темпами інфляції. Я вважаю, що без цього підвищення цін у нього не було б жодних можливостей на успіх.
Але зараз інфляція не просто залишається стабільною - вона навіть прискорилася.
Хоча з іншого боку, варто визнати: нові тарифи Трампа поки не призвели до серйозного стрибка цін, як прогнозувалося. Але, тим не менше, така повзуча інфляція залишається і впливає на настрої виборців.
Ще однією важливою темою є зменшення фінансування медичних послуг, що стало серйозною проблемою для багатьох людей у США. Протягом цього року багато американців дізналися, що деякі медичні процедури, які раніше оплачувалися з державного бюджету, тепер потрібно оплачувати самостійно.
Ще одна актуальна тема - звільнення державних службовців. Хоча серед тих, хто був звільнений, немає прихильників Трампа, такі масові звільнення викликають неоднозначну реакцію в суспільстві. Коли людина багато років віддано виконувала свої обов'язки, а потім її позбавляють роботи без жодних пояснень, це викликає обурення.
Особливо варто зазначити, що звільнення стосувалися не лише представників міністерств, але й, наприклад, пожежників та лісників. Це вже викликає певний резонанс серед людей.
Тому я думаю, що записати Трампу у позитив щось у внутрішній політиці навряд чи вдасться.
Америка без союзників
Що стосується зовнішньої політики, то звісно, що Трамп вихваляється, що він дуже успішний, що він закінчив чимало війн, щоправда, постійно називаючи різну кількість.
Однак це, безумовно, абсолютна нісенітниця, адже жодного прогресу тут не спостерігається. Швидше за все, ми маємо справу з погіршенням і напруженням у відносинах з основними партнерами, в той час як відхід від реальних конфліктів з Китаєм та Росією лише підкреслює, що зовнішню політику навряд чи можна вважати успішною.
Спостерігається свідоме знищення основ, на яких ґрунтувалася зовнішня політика США, а також спроби перетворити світ на хаос, замість встановлення глобального порядку.
В результаті, американська сила та вплив на світовій арені, що формувалися протягом багатьох років через мережу альянсів, поступово знижуються.
Проте, у форматі "Америка наодинці" Сполучені Штати, ймовірно, не зможуть реалізувати ті цілі, які самі ж оголошують.
Незважаючи на те, що Стівен Міллер, головний ідеолог цього підходу та радник колишнього президента Трампа, стверджує інакше, запевняючи, що ми є хижаками та великими гравцями, готовими діяти за своїми бажаннями, вже очевидно, що в якийсь момент для цього просто не вистачить ресурсів.
Тож наразі вони надають перевагу менш сильним супротивникам, як-от Венесуела. У відносинах з Москвою та Пекіном, однак, відсутня будь-яка принципова позиція.
Європа, поступово йдучи на компроміси з Трампом, діяла з великою обережністю, що, в першу чергу, було зумовлено залежністю через війну з Росією. Головним завданням залишалося підтримання трансатлантичного співробітництва та намагання залучити США до єдиної позиції.
Проте Гренландія може стати важливим Turning Point.
Схоже, Трампу вклали в голову думку, що Данія не має права на Гренландію, не здатна її захистити, і всі лише на словах проти, що Гренландію анексують Сполучені Штати.
Отже, він не розраховує на підтримку з боку Європи, і це може виявитися для нього справжнім шоком.
А це - дуже некомфортна ситуація для Трампа. Бо він зіткнеться з доволі монолітним блоком протидії. Не кажучи про те, що більшість американців не підтримують агресивних намірів щодо Гренландії.
Трамп між Україною та Путіним
Щодо України позиція Трампа навряд чи вже зміниться.
Він точно не є на боці України, але тут головне, щоб він просто не був на боці Росії, не підігрував Росії. Бо зараз іноді виглядає так, що руками Трампа Росія тисне на Україну.
З іншого боку, рівень підтримки України серед звичайних американців залишається на високому рівні і навіть продовжує збільшуватися. Цікаво, що ця підтримка зростає також і серед республіканців.
Однак Трамп навряд чи змінить свою позицію лише через те, що, скажімо, 60% громадян США виступають за продовження допомоги Україні.
Також проміжні вибори навряд чи суттєво вплинуть на його зовнішньополітичний курс, особливо в контексті відносин з Росією та Україною.
Якщо до Конгресу потрапить значна кількість політиків, які виступають на підтримку України, це може стати певним сигналом для Трампа. Проте я не сподіваюся, що їх буде настільки багато, щоб це справило суттєвий вплив на його позицію.
Отже, успіх демократів, які мають всі можливості забезпечити собі більшість у Палаті представників, може позначитися на зовнішній політиці. Проте, значних змін, ймовірно, не станеться. Можливо, лише буде заблоковано найбільш суперечливі ініціативи Трампа.
У всіх інших аспектах ми в Сполучених Штатах більше покладаємося на виконавчу гілку влади, ніж на законодавчу.
Отже, демократична більшість матиме змогу ухвалити певний закон, включаючи питання підтримки України, проте його реалізація буде залежати від президента Трампа. І він вестиме цю справу відповідно до власного бачення.
Чи буде опір всередині Республіканської партії?
На даний момент Трамп має можливість вчиняти дії без обмежень, навіть якщо це може негативно вплинути на його популярність. Проте нинішнє зниження його рейтингів є тривожним сигналом. Він є амбіційною особистістю і навряд чи залишить це без уваги.
Схоже, що в оточенні президента США існує процес відбору інформації, при якому до нього надходять лише добрі новини, формуючи постійно комфортне середовище.
Тож він, можливо, не зовсім усвідомлює свої справжні рейтинги. Коли ж до нього доходять певні відомості, він розгнівається і навіть одного разу висловив ідею про подання позову проти соціологів.
Проте в кінцевому підсумку Трамп все-таки переживає через свої рейтинги.
Він усвідомлює, що наближаються проміжні вибори, які вже на підході. Нещодавно, під час зустрічі з республіканською групою в Конгресі, Трамп висловив думку, що після цих виборів демократи можуть негайно ініціювати процедуру імпічменту проти нього.
У цій ситуації республіканці проявляють різні реакції. На даний момент не спостерігається явних ознак готовності до відкритого "повстання" проти Трампа. Є деякі сенатори і конгресмени, які висловлюють незадоволення окремими його рішеннями, зокрема його позицією щодо України. Проте це, в основному, ті політики, які не мають наміру балотуватися на новий термін, тож їм не потрібна підтримка Трампа, і вони можуть дозволити собі таку критику.
З іншого боку, більшість республіканців, тим не менш, все ще виявляють повагу до Трампа. Проте існують й винятки, такі як Марджорі Тейлор Грін, яка мала тісні стосунки з ним і навіть очолювала неформальну "антиукраїнську фракцію" в Палаті представників, але залишила цю позицію після конфлікту з Трампом.
Ми поки що не можемо оцінити ступінь цього конфлікту, але помічаємо певні розбіжності в середовищі прихильників Трампа, особливо в контексті зовнішньої політики. Трамп запевняв, що більше не буде нових війн і що США не втручатимуться в інші міжнародні суперечки.
Замість цього ми спостерігаємо за ситуацією у Венесуелі, а також чуємо загрози, що стосуються Гренландії, Куби та Мексики. Це призводить до того, що багато колишніх прихильників Трампа відчувають зраду з його боку, вважаючи, що він грає на руку військово-промисловому комплексу, неоконсерваторам і глобалістам.
Проте значна кількість прихильників Трампа підтримує цю політику, оскільки вбачає в ній велич Америки. Їм імпонує рішучість президента, його здатність діяти енергійно, наприклад, вдаряти кулаком по столу чи направляти війська.
Щодо Республіканської партії в цілому, існує значне занепокоєння стосовно проміжних виборів. Виникає питання, чи зможе Трамп, залишаючись з низьким рейтингом і без помітних досягнень, не відштовхнути частину своєї бази. При цьому республіканці можуть не бути в змозі залучити нових виборців.
Таким чином, Трамп має можливість вести за собою свою політичну силу.
Отже, я б не очікував на жодне партійне "повстання" проти Трампа. Проте, з іншого боку, не слід відкидати можливість певного пасивного опору або дистанціювання деяких членів партії від нього.
Конфлікт з союзниками, який виник через наміри анексувати Гренландію, очевидно, не зустріне підтримки в партії.
Не так багато людей можуть відкрито заявити, що підтримують Трампа в цій ситуації, особливо якщо він вдасться до активних агресивних дій.
В такому випадку внутрішній опір можливий.
Демократи без спільної стратегії.
На цьому фоні Демократична партія скоріше слідує загальному напрямку. Вони ніяк не можуть визначитися з новою стратегією.
Вони усвідомлюють, що нормальний зв'язок з виборцями втрачено, і здається, що значна частина електорату, який колись підтримував як Обаму, так і Байдена, від них відвернулася.
Вони не мають уявлення, як повернути виборця, і не знають, де шукати нові голоси. Вже починають відчувати паніку, адже традиційні електоральні групи, такі як мешканці передмість великих міст, а також афроамериканці й латиноамериканці, більше не підтримують їх. І вже не йдеться про робітничий клас, "синіх комірців" та профспілки, які раніше відігравали важливу роль у підтримці демократів.
У Демократичній партії поки що немає чіткого плану дій та стратегії для подолання поточної кризи.
Невідомо, яким чином можна вирішити цю ідеологічну кризу і яку тактику обрати для висунення нових лідерів. Чи варто віддати перевагу прогресивним кандидатам, які можуть активніше протистояти Трампу, чи центристам, які, можливо, мають більше шансів на успіх? Або ж зосередитися на тих, хто має добрий зв'язок з людьми з невисокими доходами? Ситуація виглядає так, що політичні сили змінили свої ролі, і тепер республіканці позиціонують себе як опікуни "звичайних громадян".
На тлі цієї невпевненості ми бачимо Камалу Гарріс, яка наче хоче повернутися у велику політику, але це навряд чи перспективний шлях для партії.
У Демократичній партії не існує єдності в питаннях щодо стратегії стосовно Трампа. Деякі члени партії наполягають на необхідності рішуче протистояти йому, тоді як інші вважають, що варто бути обережнішими, оскільки Трамп залишається популярним серед певних верств населення. Вони вказують на те, що критика може призвести до конфлікту з його прихильниками. Крім того, зазначають, що навіть жорстке обговорення його дій не завадило йому повернутися в Білий дім.
На завершення, існує ще одна позиція, згідно з якою прихильники стверджують, що Трамп зрештою зруйнує свої шанси, вчинивши ряд помилок, які стануть очевидними для виборців. Таким чином, вони вважають, що не варто втручатися в процес. Відповідно до цього підходу, коли виборці усвідомлять, що Трамп не зміг поліпшити їхнє життя, вони самі прийдуть до висновку, що настав час для змін.
Третій термін Дональда Трампа
Дональд Трамп - це людина з великими амбіціями, і я сумніваюся, що коли-небудь настане час, коли він скаже: "Все, я досягнув всього, що хотів, тепер можна відпочити".
Це може статися лише в умовах значного погіршення здоров'я (а особа вже не молода), і лише за умови, що це буде очевидно для всіх, і приховати таку ситуацію буде неможливо.
Якщо він вирішить балотуватися ще раз, переконати Трампа відмовитися від цієї ідеї буде надзвичайно складно. Факт, що це може порушити конституцію або, принаймні, суперечити традиціям американської політики, навряд чи вплине на його рішення.
#Росія #Університет #Європа #Україна #Суспільство #Володимир Путін #Дональд Трамп #Бенджамін Франклін #Москва #Демократична партія (США) #Республіканська партія (США) #Нація #Барак Обама #Китай (регіон) #Конституція #Пекін #Міжнародні відносини #Депортація #Данія #Венесуела #Мексика #Палата представників Сполучених Штатів Америки #Зовнішня політика #Авторитаризм #Громадянська війна #Франклін Д. Рузвельт #Мігрант #Інфляція #Гренландія #Рис #Міннеаполіс #Електорат #Авраам Лінкольн #Президент (урядова посада) #Сполучені Штати Америки #Спробувати #Америка #Літак #Конгрес Сполучених Штатів #Міграція людей #Повстання #Велика депресія
