"Глухове" – місто, яке здобуло статус столиці. Яке ж справжнє значення назви Глухова, що знаходиться на Сумщині?

Глухів на Сумщині - одне з тих українських міст, чия назва давно перетворилася на метафору. Кожна епоха додавала свої смисли до цього топоніма.

Сьогодні, коли Глухів розташований всього за кілька кілометрів від російського кордону і постійно піддається обстрілам, його ім'я набуло нового, сумного значення. "Телеграф" детальніше висвітлить цю ситуацію.

Найлегше зрозуміти походження назви через слово "глухий", що вказує на віддалене та важкодоступне село, загублене серед лісів і боліт. Проте археологічні дослідження спростовують цю романтичну версію: територія сучасного Глухова була активно заселена ще з неоліту, де знаходять свідчення про скіфські племена та укріплені поселення.

У часи Київської Русі Глухів вже виступав як важливе місто Чернігівського князівства, що знаходилося на ключовому торговому маршруті. У цей період первісне значення слова "глухий" як "віддалений" поступово трансформується в нове тлумачення – "глухий" як надійний, захищений від ворогів.

Цей образ укріплення набуває нового значення завдяки героїчній обороні січня 1664 року, коли місто витримало натиск польсько-татарської армії під командуванням короля Яна ІІ Казимира. Нападникам не вдалося захопити Глухів — ця подія чудово вписується в суть назви, що означає "незламну фортецю".

Після руйнування Батурина в 1708 році Петро I вирішує перенести столицю Лівобережної Гетьманщини до Глухова. Це рішення, яке спочатку виглядало як покарання та заслання до "глухого кута", зрештою стало каталізатором 56-річного політичного підйому.

У Глухові відбувається вибір трьох гетьманів: Івана Скоропадського, Данила Апостола та Кирила Розумовського. У цьому місті функціонує Генеральна військова канцелярія, яка займається підготовкою зведення законів під назвою "Права, за якими судиться малоросійський народ". Глухів стає не лише адміністративним центром, а й справжньою культурною столицею: тут активно працює аматорський театр, а також зводяться величні барокові церкви.

У XIX столітті Глухів переживає період значного зростання. Його стратегічне місцезнаходження на основному маршруті між Києвом і Москвою робить його важливим торговим хабом Лівобережної України. Місто відоме своїми масштабними ярмарками, які привертають тисячі торговців і споживачів, де активно обмінюють зерно, худобу та текстильні вироби.

Родина Терещенків, відомі українські меценати, фінансує розвиток Анастасіївської церкви, навчальних закладів і громадських споруд. Наприкінці століття до міста приходить залізниця, що остаточно інтегрує його в економічну систему регіону.

За радянських часів Глухів стає промисловим центром із машинобудівними, текстильними та харчовими підприємствами. Тут діє науковий інститут луб'яних культур, а Глухівський педагогічний інститут (нині національний університет імені Олександра Довженка) ще з 1874 року готує вчителів для всієї України.

У 1992 році місто офіційно святкує тисячолітній ювілей своєї історії, а у 1994 році тут засновують державний історико-культурний заповідник. Вже у 2009 році Глухів отримав звання міста з найчистішим повітрям в Україні – на кожного жителя тут припадало більше зелених насаджень, ніж передбачено міжнародними стандартами.

Повномасштабний конфлікт знову надав Глухову його історичну роль - укріплення на межі. У 2022 році місто стало жертвою оточення, з порушеними шляхами постачання, нестачею пального та харчів, а згодом - піддавалось постійним атакам.

У 2024 році через статус "обов'язкової евакуації" Глухів втратив понад третину населення, включно з більшістю дітей. Але місто продовжує жити: працюють університети, лікарні, ринки.

Сучасний Глухів — це місто, яке втілює свою назву. Від "глухого", що асоціюється з віддаленістю, до "неприступного" під час облог, і, зрештою, до "форпосту", який знаходиться всього в кількох кілометрах від ворожих кордонів.

Раніше "Телеграф" розповідав про давнє полкове місто на Полтавщині, де козаки творили історію. Сьогодні це відомий курорт.