Європейський оборонний прогрес: що таке EDIP та які можливості відкриваються для України?

Європа, здається, нарешті переводить "глибоку стурбованість" Росією та розмови про "стратегічну автономію" у практичну площину. І прокладає "міст" між оборонно-промисловим комплексом ЄС та українською "оборонкою"

Європа виходить з інерції оборонної фрагментації та крок за кроком рухається до кристалізації нової реальності у сфері безпеки. Нещодавня політична домовленість між Радою ЄС та Європарламентом щодо European Defence Industry Programme (EDIP) стала тим самим "клацанням перемикача", коли розмови про стратегічну автономію перекладаються на мову юридично оформленої, профінансованої індустріальної політики. Цим рішенням було погоджено основні параметри програми на 2025-2027 роки, і саме цей факт слід зафіксувати як рубіж: відтепер ЄС не просто закликає посилити оборонну промисловість - він створює для цього окремий інструмент з бюджетом, пріоритетами та механізмами реалізації.

У загальному контексті, EDIP позиціонується не як черговий "вітринний" проєкт, а як термінова реформа ключових елементів оборонно-технологічного механізму Європи. На початковому етапі програма отримає 1,5 мільярда євро на період 2025-2027 років, що дозволить запустити процеси індустріалізації, підтримати ланцюги постачання, активізувати спільні закупівлі та усунути проблемні ділянки в виробництві. Для України особливо важливо, що з цієї суми 300 мільйонів євро буде виділено через Ukraine Support Instrument для модернізації та інтеграції нашої оборонної промисловості в європейську екосистему. Це, по суті, стане першим системним "містом" між ЄС та українським оборонно-технологічним сектором, яке переводить співпрацю з рівня політичних декларацій у площину виробничих процесів, коопераційних угод і технічних стандартів.

Важливо розглядати EDIP у контексті Readiness Roadmap 2030 – стратегічного плану, представленного Єврокомісією 16 жовтня. Ця дорожня карта визначає ключові етапи та пріоритетні напрямки, зокрема: Європейську ініціативу протидії дронам, Eastern Flank Watch, Європейський Повітряний щит та Європейський Космічний щит. У свою чергу, EDIP забезпечує індустріальну основу для реалізації цих масштабних проєктів. Іншими словами, дорожня карта відповідає на запитання "що і чому до 2030 року", тоді як EDIP роз'яснює "як і за які ресурси". Враховуючи ситуацію на східному фланзі та "дронову революцію" у сучасних конфліктах, така взаємозв'язок є не лише логічним, а й необхідним для стримування агресивної політики Росії та збереження європейської цивілізації.

Для України програма EDIP відкриває одразу кілька стратегічних можливостей. По-перше, в сфері промисловості. У рамках програми та супутніх ініціатив підкреслюється необхідність створення більш стійкої, швидкої та взаємодоповнюючої європейської оборонної промисловості. Українські виробники, які вже продемонстрували свою здатність розробляти та серійно виготовляти платформи, елементи та боєприпаси, перевірені в умовах сучасних бойових дій, можуть зайняти важливі ніші в ЄС, включаючи безпілотники різних класів, рішення в сфері радіоелектронної боротьби, а також засоби масового виробництва боєприпасів і комплектуючих.

Друге - це технологічний аспект. Наші команди вже активно працюють у режимі творчого циклу "швидкий дизайн - польові випробування - ітерація", тоді як у Європі багато конструкторських бюро лише починають підлаштовуватися під темпи "тижні, а не роки".

Бойова машина піхоти "Puma" на виробничому майданчику з озброєння компанії Rheinmetall у Німеччині, зображення: gettyimages.

Третій аспект - нормативний: залучення українських підприємств до спільних закупівель у Європі та виробничих консорціумах сприяє поступовій уніфікації стандартів, сертифікаційних процесів та вимог безпеки, що, у свою чергу, сприяє швидшій інтеграції з НАТО.

Скептики зауважать: 1,5 млрд євро - це замало для великого оборонного переламу. І вони праві, якщо сприймати EDIP як фінансовий "пакет". Але EDIP - це передусім регуляторна архітектура й довгостроковий сигнал. Після місяців тертя між "купуй європейське" і прагматичною відкритістю до союзників європейські законодавці знайшли політичну формулу, яка дозволяє рухатися вперед уже зараз, не чекаючи "ідеального бюджету. Є ознаки, що програма стане прологом до масштабнішого фінансування і жорсткішої координації на рівні ЄС у наступних етапах реалізації EDIP. У цьому сенсі EDIP - не "фінал", а "пусковий код", який знімає політичне блокування і запускає практичну роботу над потужністю, що давно відставала від потреб війни.

У цьому відношенні, український досвід - це найцінніший практикум для Європи в епоху дешевих та масових засобів ураження та системних загроз, котрі швидко змінюються. Мова насамперед йде про перевірені на полі бою пакети рішень.

Перше - інтеграція безпілотних систем усіх класів у єдиний "ланцюг ураження" з коротким циклом від виявлення до знищення противника;

друге - це польова інженерія для радіоелектронної боротьби, дронів та засобів протидії безпілотникам, які вдосконалюються швидше, ніж ворог встигає пристосуватися.

Розвідувальні безпілотники DJI Matrice 300 проходять тестові польоти перед тим, як бути відправленими на фронт. Фото: gettyimages.

третє - організаційні моделі виробництва, де критичну роль відіграють гнучкі малі та середні підприємства і "кластерні" ланцюги контрагентів. ЄС закладає у Readiness 2030 саме ті флагманські напрями, де українська практика може стати прикладом для масштабування: від Європейської ініціативи протидії дронам до Східного вартового - з EDIP ці політичні візії отримують заводські адреси, графіки постачання та угоди з кооперації.

Окремий напрямок – безпеково-політичний. Ініціатива Ready 2030 ставить за мету збільшити частку спільних закупівель до 40% вже до кінця 2027 року, а також перевести проєкти з етапу планування в стадію реалізації до середини 2026 року. Для України це відкриває можливість не лише постачати компоненти, але й стати рівноправним учасником консорціумів у таких сферах, як виробництво дронів, боєприпасів, елементів систем протиповітряної та протиракетної оборони, а також засобів космічного спостереження, де наші технології і виробничі процеси вже показали свою надійність. Це також створює можливість спільно розвивати "вузли готовності" на східному фронті: від центрів тестування антидронових систем до спільних складів "інтелектуальних" боєприпасів, інтегрованих у європейську логістику.

Водночас існують аспекти, які не можна залишати без уваги. Дискусії щодо "бар'єрів" для участі нечленів ЄС вже змусили Брюссель шукати компроміс між промисловим протекціонізмом і стратегічними інтересами. Суворі вимоги до локалізації компонентів та дотримання "правил походження" можуть бути доцільними для розвитку власної виробничої бази, але вони можуть уповільнити процес відновлення військової спроможності, якщо їх не адаптувати до актуальних потреб. У цій системі Україна не є "третя країна" — вона виступає як фронт і ресурс одночасно: наші виробничі потужності, наукові лабораторії та полігони для випробувань є тим, що Європа не зможе придбати за жодні гроші, якщо втратить час. Тому належним чином прописані "вікна доступу" до європейських проектів для українських підприємств є питанням не тільки справедливості, але й ефективності європейської оборонної стратегії.

Інформаційна довідка. EDIP — це спеціалізована ініціатива Європейського Союзу, що реалізує Європейську оборонну індустріальну стратегію (EDIS) та надає фінансову й регуляторну підтримку для зміцнення Європейської оборонно-технологічної та промислової бази (EDTIB). Пропозицію було висунуто Єврокомісією 5 березня 2024 року; 16 жовтня 2025 року Рада ЄС і Європейський парламент досягли політичної угоди щодо основних аспектів програми. Загальний бюджет становитиме 1,5 мільярда євро на період з 2025 по 2027 роки, з яких 300 мільйонів євро буде виділено через Ukraine Support Instrument на модернізацію оборонної промисловості України та її інтеграцію в EDTIB. Мета програми полягає в прискоренні індустріалізації ключових оборонних продуктів, підвищенні стійкості ланцюгів постачання, підтримці малих і середніх підприємств, стимулюванні спільних закупівель і забезпеченні контрольованого доступу до критично важливих оборонних товарів. Очікувані результати включають збільшення виробничих можливостей Європи, скорочення термінів постачання, зменшення залежності від постачань з-за меж ЄС та підвищення оборонної готовності в контексті ініціативи Readiness 2030.

У сьогоднішніх умовах, коли війна спонукає до переосмислення основ самозахисту, Європа робить важливий крок уперед. Однак цього недостатньо, якщо не буде політичної волі швидко відкривати можливості для українських учасників — не лише як "постачальників матеріалів" чи субпідрядників, а як повноцінних співтворців рішень. Досвід свідчить: інновації виникають там, де немає часу на обходи — у полях, виробничих цехах і командних центрах, що щоденно проходять "випробування війною". Саме це потрібно Європі, якщо вона щиро прагне бути готовою до 2030 року. EDIP повинен стати інструментом, що не лише прискорює виробничі процеси, а й інтегрує український досвід у структуру європейської оборони — від стандартів до спільних виробничих ліній, від випробувальних полігонів до центрів інженерних розробок.

З цього виходять простій й практичні висновки.

Перше: закріпити в імплементаційних актах EDIP "рівне право доступу" українських компаній до всіх релевантних кластерів і конкурсів за умови дотримання стандартів ЄС і реальної локалізації ланцюгів всередині Союзу та України. Друге: створити в межах Readiness 2030 спільні українсько-європейські випробувальні коридори для антидронових рішень, ППО ближньої дії, засобів РЕБ і "розумних" боєприпасів - так ми переведемо бойовий досвід у серійні каталоги й довідники стандартів.

По-третє, необхідно активізувати процес створення консорціумів у ключових сферах з обов'язковою залученістю українських виробничих компаній, університетів і технопарків. Особливу увагу слід приділити безпілотним технологіям, системам протиповітряної і протиракетної оборони, а також розвитку космічних знань.

Український безпілотник Skyfall Hexacopter Vampire, що отримав також назву "Баба Яга", був представлений на виставці Space Autonomy, Drone X, AGV and UMV Expo, яка відбулася 30 вересня 2025 року в Лондоні, на ExCel. Фото: gettyimages.

Четверте: забезпечити інтеграцію інструментів EDIP з іншими програмами (EDF, SAFE, національні фонди держав-членів), щоб створити єдиний фінансово-виробничий ланцюг. П'яте: активно взаємодіяти з ринком, дотримуючись максимально оперативних темпів укладання угод, розробки графіків запуску та оптимальної швидкості ухвалення рішень. Таким чином, Європа отримає не лише нові виробничі потужності, а й нову впевненість у тому, що її оборона – це не просто "проект на папері", а дієва система, здатна досягати результатів.

В результаті EDIP представляє собою можливість відновлення європейської оборонної суб'єктності, а ініціатива Readiness 2030 слугує її планом дій. Україна ж виступає як каталізатор, без якого ця система не зможе функціонувати на повну потужність. Забезпечення рівних прав доступу для наших підприємств до реалізації програм ЄС має бути сприйнято не як акт добродійності, а як інвестиція в швидкість, ефективність та перемогу Європи над агресором.