Криза в Ормузькій протоці найменше вплинула на цю країну.
Енергетичний шок, спричинений війною на Близькому Сході, застав зненацька Китай, але Пекін готувався до подібної кризи роками. Він накопичував дедалі більші запаси нафти та так активно прагне використовувати відновлювані джерела енергії, що попит на рафіновану нафту, дизельне паливо та бензин всередині країни падає. Крім того, він використовує технології, щоб зменшити свою залежність від сировини іноземного походження, яка використовується для виробництва величезної кількості його заводів, пише The New York Times.
Китайська правляча партія вже тривалий час вважає свою промисловість ключовим елементом національної безпеки. З моменту першого терміну президентства Трампа цей підхід було посилено. У той період Китай значно активізував свою політику підтримки місцевого виробництва, що, в свою чергу, зміцнило його глобальні позиції в контролі над ресурсами та ланцюгами постачання.
Якщо десять років тому Китай був найбільшим у світі ринком автомобілів із двигунами внутрішнього згоряння, то сьогодні це провідний ринок електромобілів. Раніше Китай був найбільшим покупцем нафтохімічної продукції іноземного походження. Зараз він використовує переважно вітчизняне вугілля для виробництва певних хімічних речовин, таких як метанол та синтетичний аміак. Державне планування та інвестиції були вирішальними для цього прогресу.
Оскільки Ормузька протока, яка є головним шляхом для більшості нафти, що постачається в Азію, залишається в значній мірі заблокованою, Китай наразі виявився більш витривалим у цій кризовій ситуації, ніж багато інших країн.
В'єтнам і Філіппіни, які стикаються з серйозною проблемою нестачі нафти та інших енергетичних ресурсів, нещодавно звернулися до Китаю за підтримкою. У Пекіні підтвердили свою готовність надати допомогу.
Пекін вже давно приділяє увагу питанням, пов'язаним із залежністю від іноземних джерел енергії та сировини. На початку 2000-х років китайських урядовців також турбувала ще одна стратегічна артерія, яка забезпечувала постачання нафти до Китаю – Малаккська протока, що розділяє Індонезію та Малайзію від Сінгапуру. У 2004 році Китай ініціював створення резервів нафти для вирішення цих викликів. Нещодавно країна активно поповнює свої запаси.
Китай продовжує залишатися найбільшим у світі споживачем нафти та газу, при цьому три чверті його нафтових потреб задовольняються за рахунок імпорту. Хоча Пекін не надає подробиць про обсяги своїх запасів, імпорт сирої нафти у 2025 році зріс на 4,4% у порівнянні з попереднім роком, тоді як споживання зросло на 3,6%. Незважаючи на це, значні інвестиції у розмірі мільярдів доларів у субсидії виробникам електромобілів та сотні мільярдів у відновлювальну енергетику починають приносити свої плоди.
Водночас споживання нафти в Китаї зростає в нафтохімічній промисловості, оскільки країна ще більше захищає свої ланцюги поставок. Уряд роками робив значні інвестиції, надавав дешеві кредити та заохочував університети спеціалізуватися на хімічній інженерії.
"Усі дії Трампа лише підсилюють незалежність Китаю," - зазначив Вутке, партнер консалтингової компанії DGA-Albright Stonebridge Group.
Протягом свого першого терміну Дональд Трамп протистояв Китаю з економічних та бізнес-питань, що спровокувало торговельну війну та технологічне протистояння.
У 2019 році, під керівництвом прем'єр-міністра Лі Кецяна, Китай отримав заклик використовувати вугілля для генерації електрики та виробництва хімічних товарів, що стало частиною стратегії зниження залежності від імпортованої нафти. Це рішення стало відступом від раніше заявленого плану країни про повну відмову від вугілля.
До кінця 2020 року Китай опублікував офіційну дорожню карту щодо того, як подолати період турбулентності. Промисловців закликали розробляти технології швидше, ніж конкуренти за кордоном, щоб досягти самозабезпечення та захистити Китай від перебоїв у ланцюжку поставок.
"Трамп 1.0 явився значним зрушенням, що кардинально змінив геополітичні стратегії Китаю та поновив давні тривоги. Це, в свою чергу, сприяло зростанню буму в нафтохімічній галузі", - зазначила Лаурі Міллівірта, співзасновниця Центру досліджень енергетики та чистого повітря.
Сигнали з вищих інстанцій спонукали галузь до розширення та створення нових виробництв, що використовують вугілля замість нафти для виготовлення нафтохімічних товарів.
Починаючи з 2020 року, Китай істотно наростив споживання вугілля для виробництва хімічних продуктів, і до 2025 року його загальне використання вугілля перевищило 230 мільйонів тонн, що перевищило обсяги споживання вугілля в Сполучених Штатах.
Китайські чиновники заявили, що використання вугілля є тимчасовим заходом для більшої залежності від відновлюваних джерел енергії, і вони також інвестували в технології, які використовують електроенергію для виробництва нафтохімічної продукції. Але використання вугілля як альтернативи нафті наразі окупається, оскільки дефіцит нафти та газу призвів до різкого зростання цін.
Наприклад, на сьогоднішній день Китай відповідає за виробництво близько однієї третини всіх світових поставок азотних добрив, при цьому 80% з них виготовляються з вугілля, а не з нафти. Від початку конфлікту на Близькому Сході ціни на сечовину, яка є ключовим компонентом у виробництві добрив, зросли більш ніж на 40%. У той же час, внутрішні ціни на аналогічний продукт, вироблений у Китаї, залишаються значно нижчими за світові.
Ще до того, як американські та ізраїльські військові почали війну з Іраном, Китай мав домінуюче становище на світовому ринку.
#Дональд Трамп #Інвестиції #В'єтнам #Дизельне паливо #Електрична енергія #Китай (регіон) #Ізраїль #Пекін #Сінгапур #Індонезія #Нафта #Близький Схід #Хімічна промисловість #Іран #Малайзія #Імпорт #Хімічна речовина #Аміак #Філіппіни #Вугілля #Двигун внутрішнього згоряння #Америка #Енергетика #Справа #Гормузька протока #Президент (державна посада) #Бензин #Тому #Електромобіль #Малаккська протока #Відновлювані джерела енергії #Нафтохімія #Метанол #Лі Кецян
