Експертка в галузі вивчення пропаганди Інга Траутіг зазначила: "Інформаційна війна є тривалою грою, що вимагає розробки стратегій на тривалий період".

Зображення: cdn.sanity.io Аналітикиня з вивчення пропаганди Інга Траутіг

Як відрізняється пропаганда під час війни? Яким чином, на вашу думку, Росія реалізує свої пропагандистські кампанії? Чи вважаєте ви, що тут можна помітити участь Китаю або інших авторитарних режимів?

Я вважаю, що варто пам'ятати про ключовий аспект: інформаційна війна та маніпуляції через інформацію — це процес, що розгортається на тривалій дистанції і має стратегічний характер. Які зміни відбуваються в умовах війни? Вмикаються специфічні тригери, які були сплановані заздалегідь.

Наприклад, Росія дуже ефективно поширює пропаганду через застосунки для обміну повідомленнями, такі як Telegram. У США це невелика і невпливова платформа для обміну повідомленнями (а не джерело інформації. -- LB.ua). Тому створювати інфраструктуру, яку можна активувати, коли йде війна або наближається велика подія, дуже важливо. Адже для поширення пропаганди потрібні канали: і справжні, і фейкові, новинні канали, групи. Те саме відбувається з контентом і наративами.

Наративи закладають упродовж тривалого часу, щоб потім, наприклад, у воєнний час, використати їх у нових контекстах. Вони циркулюють роками, і коли люди натрапляють на них, вони не здаються чимось підозрілим. Тому можуть не викликати тривоги й тоді, коли їх використовують з іншою метою під час війни.

На мою думку, ці дві стратегії – розбудова інфраструктури та поширення наративів (LB.ua) – є найважливішими в умовах війни.

Снимок: EPA/UPG

Росія, безсумнівно, вжила таких заходів, активно залучаючи та використовуючи для розповсюдження інформації месенджери, зокрема Viber. Цей додаток раніше не відігравав значної ролі в цьому аспекті, але з часом його активність стала помітно агресивнішою.

Хто повинен відповідати в першу чергу за подолання такого роду ризиків, за боротьбу з такою пропагандою під час війни? Чи вважаєте ви, що достатньо протидіяти таким викликам на рівні медіа? Тому що в Україні, а також у Республіці Молдова це роблять спеціально створені центри (протидії дезінформації. -- LB.ua). Чи вважаєте ви, що цього достатньо?

Мені дуже подобається, як ви сформулювали питання, тому що я завжди починаю з того, що медіа є невіддільною частиною, і самі журналісти є невіддільною частиною цього процесу, тому що, врешті-решт, ця інформаційна війна відбувається в інформаційному середовищі, чи не так? Тому потрібно мати якісне інформаційне середовище, щоб мати альтернативу пропаганді та дезінформації. Однак важливо те, що медіа та журналісти не можуть зробити це самотужки, тому що це ставить їх у ситуацію, до якої вони не готові, і перед викликами, які вони ніколи не зможуть подолати самостійно.

Тож необхідна міжсекторальна співпраця. І я думаю, що багато чого має бути зроблено з боку політиків й уряду, про що ми вже говорили на цій конференції (під час Безпекового форуму в Кишиневі. -- LB.ua). Наприклад, важливо, щоб дипломати в Європейському Союзі, в окремих країнах і в НАТО регулярно збиралися й обмінювалися досвідом, наприклад, уроками з нещодавніх виборів у Молдові й російського інформаційного втручання, а також саботажних дій.

Снимок: EPA/UPG

Я сподіваюсь, що коли я знову відвідуватиму подібну конференцію за два роки, у мене вже буде чітке уявлення про висновки, які були зроблені, і не доведеться слухати від представника влади: "О, ми навіть не уявляли, що таке може трапитися!".

Існує ще один, третій аспект, який, на мою думку, спричиняє певну суперечність: інформаційне втручання не обмежується мережею, створеною, наприклад, Росією, а відбувається у глобальному інтернет-просторі, де панують великі корпорації. Це стосується таких соціальних платформ, як Facebook, що належить Meta, або Telegram, який зробив свого засновника надзвичайно заможним, але при цьому завдав значної шкоди на міжнародному рівні.

Тож це також спосіб, коли політики можуть взяти на себе більшу роль у створенні не лише правил, а й у забезпеченні підзвітності та міжнародної співпраці, щоб багатьом людям, які отримують вигоду і заробляють багато грошей на інформації в онлайн-просторі, було важче це робити в майбутньому.

Коли ми намагаємося дослідити глибину цієї історії, часто опиняємося в контексті наративів. Наприклад, терміни "Велика Росія" чи "Велика Вітчизняна війна" належать до іншої категорії, ніж політичні звинувачення або агресивна риторика у повсякденному житті. Це свідчить про існування різних рівнів наративів. Стратегічні наративи, як правило, поширюються через офіційні дипломатичні канали Російської Федерації. У таких випадках виникає складність перевірки фактів, оскільки наративи транслюються особами, які мають відповідні повноваження, і їх часто цитують медіа, незважаючи на те, що вони можуть бути рупорами конфлікту. Які методи ви могли б порадити для протидії інформаційним маніпуляціям такого масштабу?

Я думаю, що ви зробили дуже важливе зауваження, тому що з великою кількістю пропаганди й дезінформації чи інформації як такої важко перевірити факти. Наприклад, щось на кшталт теорій змови або наративу, який більше апелює до емоцій. Ніби там є зерно правди. А потім воно загорнуте в багато речей, які не є правильними, але не факт, що ви можете це заперечити. І особливо, коли це виходить від високопосадовців, журналісти опиняються у складному становищі, тому що, з одного боку, вони мають висвітлювати те, що відбувається, і те, що говорять ці високопосадовці, а з іншого боку, просто повідомляючи про це, ви вже поширюєте частину цієї інформації.

Зображення: Анна Стешенко. Представники ЗМІ під час прес-конференції прем'єр-міністра.

Тому я вважаю, що необхідно надавати контекст та пояснення до і після подій, щоб зрозуміти, чому це висловлює саме та особа, яка має інтерес у цій ситуації. Коли я формую свою заяву, важливо, щоб ви розглядали її в контексті та з відповідними поясненнями. Однак, як я добре усвідомлюю, проблема соціальних мереж та оперативних новин полягає в їхньому стисненні. Ви можете провести детальний аналіз, але те, що в результаті потрапляє в соцмережі чи інші платформи, часто є лише уривком вашого повідомлення.

Отже, я вважаю, що найефективніше, що ви можете зробити, це якомога швидше озвучити: "Ось що було висловлено, ось чому це викликає занепокоєння, і ось особа, яка це сказала, має такі-то мотиви". Це також приваблює людей, адже вони відчувають себе поінформованими і зацікавленими дізнатися більше. Вони прагнуть глибше зрозуміти ситуацію.

Продовжуючи розгляд стратегічних наративів, хотів би звернути увагу на виступ Тімоті Снайдера під час засідання Ради Безпеки ООН, де він детально проаналізував заяви російських представників про так звану русофобію. Снайдер зазначив, що ця концепція використовується як інструмент для легітимації насильства проти українців. Я вважаю, що співпраця з науковцями може суттєво посилити наші зусилля в протидії цим стратегічним наративам. Адже спотворене сприйняття Росії та недостатнє розуміння процесів у Східній Європі є поширеним явищем на міжнародній арені, що створює загрози інформаційного характеру.

Тімоті Снайдер у розмові з Сергієм Жаданом: Програна війна імперії абсолютно потрібна. І росіяни мають це в майбутньому

Цілком вірно, що ідея академічної синергії та більшої співпраці є дійсно перспективною. Я усвідомлюю, що журналісти часто стикаються з обмеженнями у часі, тоді як науковці зазвичай мають можливість глибше досліджувати різноманітні теми. Проте існують кілька чинників, які можуть заважати цьому процесу, зокрема мовний бар'єр та недостатня міжнародна співпраця. Ми, перебуваючи в США, звичайно, акцентуємо увагу на американському контексті.

Зображення: скріншот з відео з ukrainianjewishencounter.org. Промова Тімоті Снайдера під час засідання Ради Безпеки ООН, яке було ініційоване Російською Федерацією для розгляду теми "русофобії", відбулася 4 березня 2023 року.

Наприклад, питання російського втручання стало важливою темою в США, але багато дослідників зосереджуються на можливих аспектах цього втручання саме в американському контексті. Проте я вважаю, що варто звернути увагу на загальну картину. Часто наративи та шаблони, які використовує російська пропаганда, виявляються схожими в різних країнах. Отже, можна стверджувати, що ми отримали чимало уроків з війни в Україні.

Дослідники, які аналізують російське втручання в США, могли б обмінятися думками зі своїми колегами зі Східної Європи. Власне, я переконаний, що існує чимало локального досвіду, який не завжди представлений в університетах (хоча в деяких регіональних вишах Грузії, України та інших країнах, можливо, цей досвід є). Однак, в основному, специфічні знання зосереджені в аналітичних центрах і серед представників медіа.

У 2016 році, коли Росія намагалася втрутитися у вибори в США, в країні панувало відчуття чогось незвичного. Це викликає подив у тих, хто досліджує подібні ситуації в глобальному контексті, адже було очевидно, що такі спроби мали місце у Франції та Східній Європі вже протягом тривалого часу, чи не так?

Тож я думаю, що це дуже важливо. І для того, щоб трохи структурувати свою відповідь, тут міг би бути на інституціях, щось на кшталт цього, де, можливо, грант, орієнтований на освіту, або на практику, і може включати журналістів, наприклад. Це було б дійсно важливо.

В Україні ми стикаємося з обстрілами критичної інфраструктури, зокрема, енергетичної, й це супроводжується кампаніями, націленими на процес ухвалення рішень. Як би ви могли описати цей феномен?

Так, саме так. Це альтернативний підхід, що є складовою відомої стратегії. Вважаю, що це частина плану, спрямованого на підрив демократичних систем загалом, чи не так? Ви підриваєте основи демократії, викликаючи у людей негативне ставлення до інституцій та влади. Основними елементами цієї стратегії виступають ідеологія, ідентичність та емоційний фон. Наприклад, якщо я відчуваю, що демократія, в якій я живу, не враховує мої інтереси, а натомість надає перевагу іншим групам, і я почуваюся в меншості, яка постійно зазнає утисків, то це свідчить про використання наративних тактик, які мають довгостроковий ефект і базуються на ідентичності та емоціях, які можуть активно просуватися росіянами.

Фото: utexas.edu Інга Траутіг

Проте існує й інша стратегія, яка входить до тієї ж схеми підриву демократичних інститутів. На практичному рівні вона полягає в тому, щоб громадяни, які живуть у цій демократичній системі, відчували безвихідь і вважали, що необхідна зміна влади. В ідеалі, це має бути щось на кшталт авторитарного режиму, подібного до Росії, де панує сильне керівництво, чи не так?

Те, що ви згадуєте, відноситься до другої тактики — це дійсно ефективна форма дезінформації, коли ви здатні розповсюджувати такі повідомлення, які плутають людей і викликають у них відчуття, ніби вони існують у державі, яка насправді не працює.

Наприклад, у Сполучених Штатах ми стали свідками подібних дій з боку російських агентів, які були орієнтовані на вибори та відповідні процедури. Тому стверджувати, що громадяни можуть голосувати лише з паспортом, що їхні посвідчення особи більше не приймаються, або що вони вже не можуть голосувати в певних локаціях, є неприпустимо.

Які поради ви могли б запропонувати для нашого громадянського суспільства, спеціальних служб та підприємництва?

Отже, я поділюся кількома порадами та висловлю свої думки, але спершу хочу підкреслити, що важливо вірити у свою країну, незважаючи на те, що говорять інші. Незважаючи на постійні заяви про те, що ми находимося у важкий період історії, я вважаю, що однією з найважливіших уроків, які ми можемо винести з війни, стане усвідомлення власної сили та потенціалу.

Коли виникають негативні ситуації, я сподіваюся, що спецслужби зможуть надати інформацію громадськості, а журналісти об’єднаються для спільної роботи. Співпраця у таких випадках є надзвичайно важливою. Однак слід усвідомлювати, що немає часу на роздуми чи пошуки кращих стратегій. Тому я сподіваюсь, що в найближчі місяці, поки триває війна, ми зможемо ефективно співпрацювати, а різні урядові органи, спецслужби та журналісти чесно підтримуватимуть один одного та продовжуватимуть виконувати свою важливу роботу.

Я вірю, що після підписання мирної угоди, яка забезпечить Україні статус неокупованої держави, ви знайдете можливість на національному рівні зібратися разом і проаналізувати уроки, які ми отримали.