Приємна новина полягає в тому, що така реакція не свідчить про погане виховання чи впертість "на зло". Це нормальний етап розвитку. Як зазначає журнал Psychology Today, здатність слідувати інструкціям є навичкою, яка розвивається поступово, і шлях до її освоєння рідко є прямим.
Діти не відразу засвоюють навички самоконтролю, управління своїми емоціями та поведінкою. Щоб навчитися чути власні потреби, приймати їх і лише потім реагувати, необхідні час, зрілість нервової системи і життєвий досвід. У молодшому віці дитина здатна одночасно:
Цей парадокс має давнє коріння. Психологи описують його терміном "так, але...", що означає: "Я готовий це зробити, але тільки з певними запереченнями".
Уявімо собі таку сцену: вихователька звертається до дівчинки з проханням прибрати іграшкову вантажівку перед тим, як почати перекушувати. Натомість дитина ховає іграшку за спину і з обуренням говорить: "Я не хочу!". Як реагує доросла людина в цій ситуації? Вона не підвищує голос і не чинить тиску, а замість цього:
Врешті-решт, дівчинка тихо промовляє: "Я не хочу це робити", але, незважаючи на свої слова, виконує поставлене завдання. Доросла людина щиро висловлює їй вдячність – не за бездоганну поведінку, а за саму готовність співпрацювати. Як наслідок:
З віком форма протесту змінюється, але суть лишається тією самою. Школяр, який відмовляється працювати на уроці, може бути перевтомленим, тривожитися, мати труднощі з предметом або просто відчувати нестачу контролю над ситуацією. Одна з ефективних стратегій -- дати час і можливість "зберегти обличчя". Наприклад:
Навіть якщо дитина весь цей час повторює, що "це дурниця", вона може паралельно почати працювати.
Психологи називають цей підхід -- протестувати, але рухатися далі. Його суть у тому, щоб дозволити дитині висловити своє невдоволення, не знецінювати емоції та водночас м'яко тримати межу: справу все ж потрібно зробити. Цей метод, до речі, працює не лише з дітьми. Дорослі теж часто бурмочуть "я не хочу", але встають із ліжка чи беруться за рутину, це допомагає знизити напругу.
Уміння робити те, що потрібно, навіть коли не хочеться, -- одна з найважливіших життєвих навичок, але шлях до неї не завжди акуратний та тихий. У ньому є бурчання, сльози, зітхання та фраза "я не хочу", сказана не один раз. І це нормально. Іноді, щоб дитина змогла піти вперед, їй потрібно зовсім небагато -- трохи терпіння, часу та право сказати "ні", навіть коли відповідь усе одно буде "так".
#Емоції #Психолог. #Школа #Вихователь #Дитинко. #Нервова система #Зло. #Іграшка #Уміння
