Сучасний український героїзм - це спроможність залишатися людиною при будь-яких обставинах, коли що з тобою не відбувається, ти все одно залишаєшся людиною. Це такий верхній модус мужності. Так вважає Денис Блощинський, дослідник публічного управління і співзасновник благодійного фонду "З країни в Україну", який реалізує масштабні культурно-просвітницькі проєкти по всій Україні.
В рамках Діалогової платформи Українського дому журналіст Олексій Ананов провів бесіду, під час якої запитав про досягнення української культури за чотири роки з моменту початку масштабного вторгнення. Він також дізнавався про актуальні завдання, які стоять перед нею, а також про можливості її внеску у світову культурну палітру.
"Чому Україні важливо бути на міжнародній арені - це надзвичайно актуальне питання, і я радий, що воно почало обговорюватися на конференціях, у бізнес-школах та університетах. Ця тема отримує все більше уваги. Унікальна роль, яку нині відіграє Україна, полягає в тому, що вона представляє простір людяності. Сьогодні ми можемо запропонувати Європі та Західній цивілізації можливість повернутися до тих основ, на яких вона була збудована", - зазначив Денис Блощинський.
На його думку, прекрасна і дивовижна Європа усвідомила цю основу та можливості, інтегрувала їх у свої політики, документи, конституції та інші важливі нормативні акти. Таким чином, вона в певному сенсі позбавила цю сутність особистісного контролю. Вони настільки дбають про людей, що останнім вже не потрібно боротися ані з собою, ані з обставинами, звільняти себе з полону долі.
"Коли Конституція ухвалена, політичні структури встановлені, а інституції функціонують, все виглядає ідеально. Ти відчуваєш захист від можливих гострих ситуацій, від незручних слів або нав’язливих поглядів. Але ми часто забуваємо, що справжній розвиток людини відбувається через дискомфорт, який пов’язаний з ускладненням її особистості. Коли особистість реагує на запитання світу — а чого ж тобі насправді потрібно? — виникає напруга, криза в пошуку відповідей. Це веде до появи складних запитів, які спонукають нас знаходити сили для змін і ставати кращими, ніж ми були вчора. У цьому контексті Україна перебуває в абсолютно винятковій ситуації. Ми заплатили величезну ціну за наш досвід, і продовжуємо це робити, отримуючи практики, які ще не досягли наших інституцій або не були усвідомлені на вербальному рівні."
Денис вважає, що культуру не можна повністю зрозуміти, якщо дивитися на неї ззовні.
"Ти можеш досягти певної цілісності лише тоді, коли здійсниш цей танець, переходячи ззовні всередину і назад. Необхідно зануритися у внутрішній світ і вловити ті невербальні, неочевидні зв’язки між поняттями, які не завжди легко визначити. Лише через власний досвід ми можемо усвідомити ці речі, коли занурюємося у них і живемо цим. Це феноменологія переживання. Наш досвід неможливо передати іншому; його слід прожити самостійно. Саме тому важливо, щоб європейці стали співтворцями в українському контексті. Нам необхідно залучати італійців, французів, або ж возити своїх митців за кордон, щоб разом створювати щось нове з чистого аркуша. Це можливо лише тут і зараз, за участі українських художників, продюсерів, менеджерів, підприємців та представників західної цивілізації, яка повинна відкрити свої очі і на мить усвідомити, що відбувається у нас. Я вважаю, що такі проекти зараз дуже актуальні", - зазначив співзасновник благодійного фонду "З країни в Україну".
#Західна Європа #Університет #Європа #Журналіст #Україна #Західний світ #Дослідження #Особистість #Українська культура #Італійці #Конституція #Цивілізація #Герой #Український дім #Управління #французи #Танець #Феноменологія (філософія)
