Сьогодні День української писемності та мови. Радіодиктант національної єдності написано, його проникливо прочитала Наталія Сумська. Диктант писало багато людей, але передовсім молоді, яка навчається у школах, коледжах, університетах.
Узагалі, численні опитування свідчать про те, що з українською мовою все в порядку, і спостерігаються позитивні тенденції. Проте є відчуття, що ситуація зовсім не така безхмарна. Основною причиною цього є реальність на вулицях. Прогулюючись Києвом, особливо в час, коли учні або студенти повертаються з навчання, можна часто почути два явища – російську мову та ненормативну лексику. Не завжди і не скрізь, але це трапляється досить регулярно.
З матом все зрозуміло: деякі відомі висловлювання про росію, її кораблі та лідера стали настільки розповсюдженими, що фактично надали ненормативній лексиці неофіційний статус. Проте, попри це, російське матюки ніколи не перетворяться на українські образи і залишаться тим, що об’єднує нас із москвичами, а не розділяє. Але це лише моя думка, ймовірно, я тут у меншості.
А от російська мова, що лунає скрізь, окрім уроків, це проблема складніша. Звісно, вона коріниться у першу чергу у мовних звичаях родини, у якій учень чи студент зростає, формується. І це питання складне, для свого вирішення воно потребує ефективної методики мʼякого впливу, освіти, просвіти, переконання та безкоштовних мовних курсів уже як завершення процесу.
Проте, крім сімейного оточення, де спілкуються російською, на дітей, підлітків та молодь впливає потужне джерело — світ цифрових розваг. Це, в першу чергу, стосується відео, ігор, музики та текстів. Хоча доступ до контенту російською мовою ускладнений через законодавчі обмеження та санкції, він все ж залишається. Цей контент має своє життя і користується популярністю серед молоді; якщо він "заходить", то автоматично знімаються всі обмеження, навіть ті, що стосуються його походження з країни-агресора.
Існує небагато методів для протидії цій ситуації. Заходи обмежувального характеру рано чи пізно втрачають свою ефективність. Тому важливо, щоб все, що створюється в Україні, стало "сродним" для молоді. Як цього досягти? Я чув, що наступного року уряд суттєво збільшить фінансування українськомовного аудіо- та відеоконтенту, кіно, літератури тощо. Це, безумовно, позитивний крок! Але необхідно чітко визначити цільову аудиторію — на мою думку, це молодь! Необхідно надати фінансову підтримку наймолодшим! Важливо виділити безповоротні кошти для створення музичних колективів, придбання інструментів, оренди репетиційних приміщень, підтримки гастролей і просування продукту в інтернеті, соціальних мережах, YouTube, TikTok та інших платформах. Умови конкурсів і звітності мають бути спрощені. Іншими словами, треба зробити все для тих, хто бажає стати лідером та кумиром у музиці, стендапі, танцях, відеоарті й інших креативних сферах, ставши прикладом для своїх ровесників, друзів і шанувальників. Проте з однією важливою умовою: весь створений контент має бути українською мовою, а також вся комунікація, публікації, жарти, емоційні моменти, брифінги та неформальні розмови з аудиторією - все це повинно відбуватися українською. І, до речі, молодь також зможе адаптувати українське лайливо до широких народних потреб.
Отже, основна ціль полягає в тому, щоб забезпечити всебічну підтримку та фінансування творчих ініціатив українською мовою в середовищі дітей, підлітків та молоді. Крім того, ми також відкриті до проектів англійською чи іншими мовами Європейського Союзу, оскільки це приносить користь і сприяє розвитку демократичних цінностей.
Цікаво, що активізація російської агресії проти української молоді у цифровому середовищі підтверджується результатами значного опитування, яке було проведено Державною службою якості освіти серед школярів, їхніх батьків та педагогів. Зокрема, 54% учнів визнали, що переважно або виключно споживають українськомовний контент в інтернеті; 38% зазначили, що використовують як українську, так і російську мови в рівній мірі, 6% – лише російською, а 2% – іншими мовами.
54% – це ж, по суті, більше половини. Проте варто звернути увагу на тенденцію! Протягом останніх двох років спостерігається вражаюче зниження споживання українськомовного контенту учнями: у 2023 році цей показник становив 71%, у 2024 році – 63%, а в 2025 році – вже 54%. Яка ж цифра чекає нас у 2026 році?
Водночас спостерігається зворотна залежність у використанні контенту українською та російською мовами: у 2023 році цей показник становить 20%, у 2024 році - 25%, а в 2025 році досягне 38%. Очевидно, що цей "однаковий рівень" зростає внаслідок зростання популярності російськомовного контенту в мережі.
Отже, найменші тенденції упередженості до української мови (у цьому ж опитуванні 20% школярів пояснили своє небажання спілкуватися українською мовою упередженим ставленням до неї своїх друзів), зменшення її популярності чи престижності серед молоді необхідно долати. І зробити це можуть самі учні або студенти, однак із цільовою допомогою держави та й то так, щоб участь цієї держави (чиновників, бюрократії) для молоді була непомітною.
Існує кілька тривожних тенденцій у мовних практиках, проте, вважаю, що для одного матеріалу, особливо в день святкування нашої мови, цього більш ніж достатньо. Чому ж я вирішив це написати? Тому що вважаю, що зараз, на четвертому році повномасштабного вторгнення Росії, більшість людей усвідомлює, що питання державної мови є не лише мовним аспектом. Це, перш за все, питання національної безпеки.
Вітаю вас, дорогі друзі, зі святом Української писемності та мови!
#Росія #Університет #Київ #Українська мова #Українці #Російська мова #Законодавство #Коледж #Демократія #Танцюй. #Інформація #Європейський Союз #Росіяни #Інтернет #Музика #Державна мова #Звук #Національна безпека #Табу. #Музичний інструмент #День української писемності та мови #Радіодиктант національної єдності #Ненормативна лексика.
