Опубліковані результати великомасштабного дослідження, яке вивчало думки українських дітей про їхнє онлайн-середовище – чи здатні дорослі забезпечити їм безпечний простір в Інтернеті?
Після виходу мінісеріалу "Юнацтво", який встановив нові рекорди переглядів і утримував позиції в рейтингах досить довго, у суспільстві знову активно почали обговорювати низку складних тем, що стосуються стосунків між батьками та дітьми. Серед них – гендерна дискримінація та глибока, іноді невидима прірва "цифрового" нерозуміння. Діти часто опиняються наодинці з навколишнім світом, який не завжди є до них доброзичливим.
В одній зі сцен серіалу головний герой Адам пояснює батькові, що звичайне емодзі 💯 - яке для більшості дорослих означає "згода", "сто відсотків" або просто ентузіазм - насправді використовується в середовищі "інцелів" (підліткова агресивна субкультрура, - ред.) як підтвердження однієї з базових тез цієї мізогінної субкультури. Йдеться про переконання, що 80% жінок приваблює лише 20% чоловіків, і що "інші" мають обманювати жінок, бо "інакше шансів немає". "Ви повинні їх, жінок, дурити, бо інакше не отримаєте їх нормальним шляхом", - каже Адам, ніби між іншим, але це твердження оголює щось куди більше за підлітковий виклик. Зрештою, подібні "невинні" тези перетворюються на вбивство однокласниці. І не лише у фільмі таке трапляється, на жаль.
Цей момент є відображенням сучасності: для багатьох батьків, навіть тих, хто дбає про своїх дітей, стало неочікуваним відкриттям, що за, здавалося б, безневинними символами можуть ховатися агресивні ідеології або виклики, які потребують дорослого втручання, перш ніж станеться трагедія. Цифровий простір підлітків — це не лише інша мова. Це зовсім інші цінності, інше сприйняття меж допустимого. У цій новій реальності дитина часто опиняється не під захистом, а на самоті з ускладненим, суперечливим і часом небезпечним оточенням. Що ж спостерігають у цьому цифровому світі молоді люди? Чи усвідомлюють дорослі ці проблеми? Які загрози можуть виникнути, і чи має наше суспільство та держава можливість захистити всіх від наслідків такого контенту?
СЕКСУАЛЬНІ ЗАХИСТИ В ІНТЕРНЕТІ? ЦЕ НЕ ЛИШЕ ПРО СЕКС.
Уже більше десяти років небайдужі українці з різних галузей намагаються виявляти виклики та шукати ефективні стратегії для їх подолання. Нещодавно відбулася презентація всеукраїнського дослідження, яке присвячене досвіду українських дітей в Інтернеті під час військових дій. Це дослідження було реалізовано громадською організацією Dignity Online у партнерстві з Державною службою якості освіти, дослідницьким центром Proinsight Lab та іншими державними установами. Основна тема дослідження стосується "агресивного" контенту, з яким, насамперед, стикаються діти та підлітки.
"Дев'ять років тому, коли ми розпочали нашу діяльність," - ділиться Анастасія Дякова, засновниця ГО Dignity Online (by #stop_sexтинг). "Наша мета полягала в тому, щоб захистити кожну дитину в онлайн-просторі від сексуального насильства та експлуатації." Проте, протягом років роботи ми зрозуміли, що загрози еволюціонували і тепер охоплюють не лише сексуальні злочини. Небезпечний контент зустрічає користувачів вже на перших етапах їхньої онлайн-активності. "До нас звертаються як діти, так і батьки, представники держави, громадських організацій, а також медіа як з України, так і з-за кордону з питаннями, що стосуються безпеки дітей в інтернеті."
Анастасія зазначає, що з моменту початку повномасштабного вторгнення вони сподівалися на зниження обсягу такого контенту, але цього не сталося. Загрози, які існують у країні, що переживає війну, продовжують наростати як у реальному житті, так і в онлайн-просторі, впливаючи на дітей та підлітків з усіх боків. Масштаб цих викликів вражає.
Сфокусувавшись на віртуальному середовищі, активісти вчинили значний перший крок — розпочали з опитувань дітей, щоб з'ясувати, які проблеми їх турбують, як вони реагують на агресивний контент і скільки часу проводять у онлайн-просторі. "Ми можемо змінити те, що знаємо, вивчаємо і вимірюємо", - зазначила Анастасія. На даний момент ми маємо результати єдиного дослідження в Україні, яке складається з двох етапів опитувань.
За словами представниці, українські діти опинилися в оточенні, сповненому небезпек. "На жаль, існуючі ризики все ще залишаються актуальними. Це включає перегляд небезпечного контенту, участь у небезпечних групах у соціальних мережах, сексуальне насильство, кібербулінг та безліч інших загроз". Особливу увагу становлять пропаганда та маніпуляції, які постійно впливають на свідомість молодих українців.
Докторка наук, соціологиня Ольга Овчар, директорка агенції Proinsight Lab., яка проводить вже другу хвилю дослідження дітей та підлітків говорить, що кожна дитина в інтернеті зустрічається щодня з так званим неприємним контентом. "Під цим словом розуміємо контент пов'язаний з руйнуваннями, військовими діями, з насильством і жорстокістю серед людей і над тваринами, - це окремий "насильницький" контент, також до такого шкідливого змісту ми зараховуємо інформацію про самоушкодження, окремо також досліджували контент сексуального змісту".
Швидкий розвиток цифрового світу, а також пов'язані з цим небезпеки, підтверджують численні дослідження. Наприклад, у 2020 році, під час першої хвилі замірів, питання про генерацію фейкових зображень за допомогою штучного інтелекту (так звані діпфейки) не ставилося в порядок денний. Тоді ця загроза ще не була визнана актуальною. Проте за останні п'ять років значна частина злочинів, а іноді й більшість із них, стала відбуватися з використанням фальшивих зображень, створених штучним інтелектом. І тепер дорослі змушені визнати цю проблему лише постфактум.
На жаль, сексуальне насильство, цькування, вимагання, порноконтент, агресія і знецінення - ці явища були відомі і у доцифрову епоху. Втім, методи боротьби у цифровому світі значно складніші і передовсім через... мовчання дітей.
Статистичні дані, які отримали дослідники, вражають своєю тривожністю. Лише 27% дітей, які стикнулися з погрозами або поширенням сексуального контенту, вирішили повідомити про це дорослим. Коли йдеться про реакцію на контент, що містить сексуальне насильство чи експлуатацію, 60% дітей зізналися, що не розкажуть про це нікому. Водночас 83% готові обговорити побачене з другом, але лише 33% з них готові звернутися до дорослих щодо випадків переслідування. Отже, чи існує справжня довіра та порозуміння між дітьми та дорослими?
Дослідження на тему "Сексуальне насильство та експлуатація дітей в Інтернет-просторі в Україні" складається з двох етапів опитування. Воно охоплює різні види насильства та "недоречний" контент, а також досліджує поведінкові стратегії дітей в онлайн-середовищі. У порівнянні з 2020 роком, тривалість часу, яку діти витрачають на перебування в Інтернеті, помітно зросла. "Завдяки великій кількості онлайн-навчання та через поточну безпекову ситуацію, діти більше часу проводять вдома, тому у них виникає потреба займатися чимось, і вони обирають Інтернет", — зазначає Ольга Овчар. Відповідно, три чверті дітей проводять в Інтернеті більше трьох годин на день, тоді як кількість тих, хто витрачає менше години щодня, зменшилася до 2,1%.
Куди ж звертаються українські діти? Виявляється, існує п’ять основних додатків, які користуються популярністю серед опитаних: YouTube — 87.7%, Telegram — 85%, TikTok — 83%, Viber — 81.7% і Instagram — 63.3%. А що ж їх привертає в цих платформах? Соціологиня зазначає: "Більш ніж 80% дітей вперше зіткнулися з насильницьким контентом саме в соціальних мережах". Дані опитування свідчать про те, що практично кожна дитина принаймні раз на тиждень натрапляє на насильство в Інтернеті. Більшість дітей — 69.9% — зіткнулися з таким контентом несподівано, що свідчить про їхню непідготовленість до цього, тоді як лише 5% респондентів активно шукали подібні матеріали.
Коли мова йдеться про емоційні реакції дітей на насильницький контент, ми помічаємо, що малеча відчуває тривогу (45.5%), страх (41.9%) і злість (40.1%), які не є найконструктивнішими емоціями. Також існують помітні відмінності між хлопчиками та дівчатками у контексті емоційної реакції на насильницькі матеріали. Хлопчики частіше демонструють цікавість, інтерес і збудження, тоді як дівчатка переважно реагують на подібний контент страхом, тривогою, роздратуванням і гнівом.
Згідно з опитуванням, 40% дітей зазначили, що регулярно стикаються із зображеннями або відео, які містять оголені частини тіла або зображують сексуальні дії. При цьому 13% опитаних також повідомили, що регулярно бачать сексуальний контент за участю людей, яких вони знають особисто. Кожна третя дитина хоча б раз переживала подібні ситуації у своєму житті, зокрема отримувала питання з сексуальним підтекстом, мала зустріч в реальному житті з незнайомцем з Інтернету, отримувала фото або відео оголеного тіла від інших або ж хтось просив надіслати свої оголені фотографії.
Одна з ситуацій, яка справила на мене значне враження, відбувається більш ніж удвічі частіше, ніж у 2020 році – це особисті зустрічі з онлайн-незнайомцями. Іншими словами, діти мають можливість зустрічатися з тими, з ким раніше лише спілкувалися через Інтернет.
Важливо також зазначити, що принаймні половина з тих, хто робив подібне по відношенню до дітей це є їхні знайомі поза Інтернетом. Тобто, знущання має обличчя реальних знайомих. "Близько половини з цих шантажистів - це однолітки. Підлітки, які шантажують і знущаються над іншими підлітками".
У опитуванні виявлено значно більше запитань про небезпеки в Інтернеті, ніж може охопити цей матеріал. Тому додаткову інформацію можна знайти за вказаним лінком. Проте, поряд із викликами та загрозами, найбільше турбує мовчання тих, хто став жертвою такого насильства.
Чи діляться діти тим, що бачать в Інтернет-просторі? Чи піднімають вони питання про можливі небезпеки? Мовчання — це саме те, на що орієнтуються злочинці та шахраї, які полюють на дітей у соціальних мережах та інших онлайн-платформах. На жаль, ця стратегія часто сприймається самими дітьми.
Близько 60% дітей, які брали участь у опитуванні, не діляться своїми переживаннями з кимось. Якщо ж і говорять про це, то зазвичай з друзями, а лише третина з тих, хто став свідком події, звернулася за підтримкою до дорослих.
Більшість дітей, які стикаються з погрозами чи небажаними пропозиціями, зазвичай блокують таку особу на своїй сторінці. Однак, приблизно третина (28%) не вживає жодних дій у такій ситуації. "Це свідчить про те, що вони або не знають, як діяти, або не вважають це серйозною проблемою, що потребує втручання," - коментує соціолог.
Крім даних, зібраних соціологами, правоохоронці також фіксують різке збільшення випадків насильства над дітьми в інтернеті. Про шляхи боротьби з цим явищем обговорювали представники державних структур, телекомунікаційного сектора, правоохоронних органів та фахівці з цифрової освіти.
Анастасія Антонець, фахівець з комунікацій у сфері кібербезпеки, підкреслює, що основну відповідальність за безпеку дітей несуть батьки, а не навчальні заклади чи державні установи. "Батькам важливо створити умови, за яких дитина охоче ділитиметься з ними своїм цифровим життям. Слід формувати довірливі стосунки, підтримуючи й супроводжуючи, а не контролюючи. У разі виникнення будь-яких загроз, першим кроком має стати звернення до мами чи тата".
На її думку, ситуацію можна змінити тільки шляхом трансформації підходу до виховання в родині, перетворивши традиційний патріархальний стиль на більш сучасний. Це передбачає зменшення критики, докорів та тиску на дітей, а також збільшення уваги, слухання та підтримки. У такій атмосфері діти не побоюватимуться звертатися за порадою в складних ситуаціях, таких як шантаж або переслідування. Особливо це важливо під час підліткового віку, коли молодь прагне до самостійності. Анастасія підкреслила важливий момент: "Ми ніколи не зможемо повністю захистити дітей, адже цифрові загрози розвиваються так само швидко, як і нові технології". Тому дорослим також необхідно навчатися, бути в курсі та цікавитися змінами у цифровому світі.
Василь Богдан, керівник ювенальної превенції Нацполіції, наголошує: стара модель лекцій і "сухих фактів" більше не діє. Потрібен інший підхід, який намагаються знайти у поліції, застосовуючи нові форми спілкування і розповіді про небезпеки цифрового світу. "Недостатньо просто прийти й розповісти дітям щось на лекції. Потрібен інтерактив, залучення, живий діалог". Втім, розуміння змін у підходах важливо, але важливіше діяти, а з цим проблеми. Він також звертає увагу на тривожну статистику: 28% дітей взагалі нікуди не звертаються у випадку небезпеки. І що важливо, - діти не довіряють ані батькам, ані правоохоронцям.
Чи доцільно закривати або забороняти доступ до Інтернету? У світі існують приклади таких дій, але вони є скоріше винятковими. Багато експертів вважають, що кожен онлайн-ресурс варто досліджувати та використовувати на благо. Ярослава Дьо, головна спеціалістка управління розвитку цифрових навичок та освіти Міністерства цифрової трансформації України, дотримується цієї думки. Вона зауважує, що ризики завжди присутні, але закриття або відмова від технологій, включаючи штучний інтелект, вже не є варіантом. Заборони на соціальні мережі не приносять результатів і зазвичай застосовуються в країнах з обмеженими свободами. Наша мета в Україні, як і в європейських країнах, полягає в навчанні дітей безпечному використанню цифрових ресурсів. "50% дітей вже користуються штучним інтелектом. Наше завдання - навчити їх робити це правильно. Заборона неефективна, потрібен баланс між безпекою та використанням".
Мінцифри разом з МОН розробили рекомендації щодо використання ШІ в освіті - саме з урахуванням безпеки дітей. Також є окремі курси для батьків, "Біла книга з регулювання ШІ в Україні".
Олеся Волошина, заступник керівника Департаменту захисту прав дітей та боротьби з домашнім насильством в Офісі Генерального прокурора, представила офіційні дані від Генпрокуратури, які свідчать про серйозність ситуації. "Кожен третій загальнокримінальний злочин стосовно дітей в Україні вчиняється з використанням інтернету. При цьому 89% з цих випадків пов'язані із сексуальною експлуатацією, що включає порнографічний контент", — зазначила вона.
Те, що ані діти, ані батьки не користуються захистом і підтримкою держави, підтверджує і статистика: лише в 10% випадків відкриття справ відбувається за заявами дорослих чи дітей, і 70% злочинів виявляють оперативники в ході моніторингу Інтернету. Ще одна тривожна тенденція - "омолодження" постраждалих: "За рік частка дітей до 14 років серед постраждалих зросла з 50% до 63%", - зазначила Олеся Волошина. Також вона наголосила, що в Україні відносно добре прописана юридична сторона відповідальності. Головне - не бути байдужим і повідомляти про такі випадки. Це має стати золотим правилом усіх користувачів інтернету. Не ігнорувати, а повідомляти.
Іван Юрійчук, заступник голови Держслужби якості освіти, підкреслює важливість наявності у навчальних закладів і знання вчителями базових інструментів для миттєвого реагування в кризових ситуаціях. "Це можуть бути готові рішення, такі як кілька слайдів, коротке повідомлення під час уроку або прості алгоритми, які учні можуть легко запам'ятати. Проте між тим, що повинно бути, і тим, що є насправді, існує значна прірва". Наразі школи ще не мають чітко визначених механізмів для реагування на інтернет-насильство.
Всі фахівці висловлюють єдину думку: просто заборонити Інтернет чи штучний інтелект - це не вирішення проблеми. Необхідно розробити комплексний підхід, що охоплює довіру батьків, розробку ефективних алгоритмів у навчальних закладах та аналітичну діяльність правоохоронних органів.
ЩО Ж НА ВИХОДІ?
Українська молодь активно використовує Інтернет, не маючи базових знань про його безпеку. Щодня вони зустрічаються з агресивним контентом, дезінформацією, маніпуляціями, замовчують випадки цькування та віддають довіру невідомим людям. Війна лише підвищила їхню вразливість у цифровому середовищі.
Це не лише виклик для батьків, педагогів чи державних структур. Це колективна відповідальність — забезпечити дітей необхідними орієнтирами та захистом. Нам потрібно впроваджувати системні рішення, налагоджувати міжсекторальну співпрацю та шукати нові підходи до навчання і виховання. Особливо в цей час, коли навіть найменше, так би мовити, крило метелика може стати поштовхом для глибокої розмови.
Так сталося з серіалом "Юнацтво" - після вражаючого перегляду багато батьків вперше знайшли час, щоб сісти поряд з дітьми та обговорити побачене. Можливо, цифрова епоха, незважаючи на всі свої ризики, спонукає нас до змін?
До тих змін, які можуть зробити дитинство в Україні, хоча б у віртуальному світі, більш безпечним, ніж жорстока реальність війни, що панує за межами.
#Насильство #Instagram #Емоції #Суспільство #Українці #Соціальна мережа #Організація громади #Злочин #Telegram (сервіс обміну повідомленнями) #Інтернет #Штучний інтелект #Стратегія #Соціологія #Прикладне програмне забезпечення #Тривога #Сексуальна активність людини #Контент (медіа) #Страх. #Сексуальне насильство #Ентузіазм #Viber #Довіра (соціальні науки)
