Через російську агресію та негативні наслідки війни населення України швидко зменшується: лише у 2025 році країну покинули 100 тисяч громадян. Втрата працездатного населення є критично важливим викликом, який державі потрібно вирішувати вже зараз, впроваджуючи різноманітні механізми та спеціалізовані програми.
У 2025 році Україна продовжує стикатися з негативними наслідками, пов'язаними з виїздом працездатного населення за межі країни. Згідно з дослідженнями Інституту поведінкових досліджень American University Kyiv, українці адаптувалися до існуючих умов, і навіть тривалі вимкнення електрики чи загострення конфлікту не стали вирішальними для багатьох, хто думає про виїзд. Проте нова хвиля еміграції не зумовлена лише питаннями безпеки. Результати опитувань показують, що багато людей ухвалюють рішення покинути країну через загрозу життю, пов’язану з війною, необхідність евакуювати родину чи бажання возз'єднатися з близькими, які вже покинули Україну. Однак на вибір громадян впливають і інші фактори, переважно економічного характеру.
Серед ключових факторів, що сприяють новій хвилі міграції, можна виділити брак соціальної підтримки з боку уряду та відсутність можливостей для особистісного зростання. Це вже не лише спроба втекти від конфліктів, а й прагнення знайти стабільність, гідність і перспективи на майбутнє.
На жаль, Україна дедалі більше опиняється у демографічній кризі. З початку 2025 року країну залишили понад 100 тисяч людей. Основною причиною цього є, безумовно, питання безпеки, але не менш значущим фактором є й економічна ситуація. Внутрішні переселенці стикаються з недостатньою підтримкою від держави. Якщо людина не в змозі сплачувати за оренду житла в більш спокійних регіонах, вона часто обирає виїзд за кордон, де соціальні гарантії забезпечують принаймні можливість отримання житла.
Ще один фактор, що впливає на міграційні процеси — це бажання батьків вивезти своїх синів, які ще не досягли повноліття. Прикордонники не збирають статистичні дані за статевою та віковою ознакою осіб, що залишають країну, проте в минулому році народна депутатка Ніна Южаніна зазначила, що приблизно 300 тисяч юнаків покинули Україну напередодні нового навчального року.
Зменшення чисельності населення в Україні стало очевидною реальністю, підтвердженою як офіційними статистичними даними, так і результатами досліджень. Наприклад, станом на 1 січня 2022 року, Інститут демографії та проблем якості життя НАН України оцінював чисельність населення на рівні 42 мільйонів осіб. Проте, за поточний рік вже прогнозують, що ця цифра впаде до 28-30 мільйонів. Більше того, за прогнозами, за наступні десять років кількість населення може скоротитися ще більше, до 25 мільйонів осіб.
Втрата працездатного населення є надзвичайно важливою проблемою, яку слід спробувати вирішити двома непростими шляхами. Перший з них, ймовірно, є обов'язком Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій — просувати Україну та підтримувати наших співгромадян у поверненні додому. Однак, якщо відкинути питання безпеки, залишаються суттєві проблеми з працевлаштуванням, адекватною оплатою праці, соціальними виплатами та житлом. Варто зазначити, що в регіонах з вищим рівнем безпеки, зазвичай, спостерігається підвищення цін на оренду та купівлю житла. Важливо підкреслити, що на сьогоднішній день у нас немає ефективної програми забезпечення житлом для внутрішньо переміщених осіб, а фінансова допомога, яка існує, фактично знецінюється через інфляцію та жорсткі умови її отримання.
Чи можливе вирішення питань робочих місць, гідної оплати та житлових програм винятково за рахунок донорської чи грантової допомоги? Навряд чи. Перед країною стоїть виклик: створити нову модель економічного розвитку зі зростанням продуктивності праці. І зрозуміло, що потрібно вже нині пропрацьовувати нову структуру економіки та шукати види діяльності, які б давали велику додану вартість. Що в перспективі має гарантувати доходи й рівень життя, плюс-мінус рівнозначні тим умовам, що їх українці мають, наприклад, у Польщі й Чехії.
Повернення громадян на батьківщину є складним процесом. Проте якщо вимушені переселенці побачать, що їхні знайомі мають подібний рівень життя за кордоном, але без мовних бар'єрів і культурних відмінностей, а також відчують, що держава активно займається вирішенням соціальних питань для ВПО (як-от пенсійні виплати, належні компенсації та забезпечення житлом), то багато хто може задуматися про повернення. Для цього всім державним установам необхідно вжити заходів: від оновлення законодавства до пошуку фінансових ресурсів.
Звичайно, одні лише фінансові програми або підтримка у вирішенні житлових проблем можуть не бути достатніми. Іншим важливим показником суттєвих змін, які можуть сприяти поверненню людей, я вважаю нульову толерантність до корупції, а також справді незалежну судову систему і правоохоронні органи, які не потребують захисту з боку бізнесу.
Для того, щоб зупинити масовий виїзд, державі варто не ухвалювати чергові заборони, а працювати в напрямку створення умов для гідного життя всіх українців. Зокрема, потрібні фінансові стимули й підтримка повернення тих, хто вже перебуває у вимушеній еміграції.
Введення грантів для започаткування бізнесу в Україні, спрямованих на внутрішньо переміщених осіб та репатріантів, є одним із способів залучення до активного життя як осіб, які переїхали в інші регіони країни, так і тих, хто виїхав за межі України. Додатково, важливим кроком з боку уряду можуть стати податкові пільги для репатріантів. Безумовно, необхідно також створити реальні програми співфінансування житла або компенсації витрат на оренду. Адже ті ініціативи, які вже намагалися втілити в життя, на жаль, не приносять бажаних результатів.
Для стимулювання повернення громадян необхідно звернути увагу на освітні та професійні перспективи. Це включає реалізацію програм перекваліфікації для тих, хто повертається, за рахунок державного фінансування, а також надання пільгових умов для вступу до університетів країни дітям вимушених переселенців і репатріантів. Вважаю корисною ініціативу державних програм онлайн-освіти з українськими дипломами для наших співвітчизників за кордоном. Не менш важливими є різноманітні програми культурного обміну, волонтерства та стажувань в українських компаніях для молоді, яка наразі живе за межами країни.
Особливо слід акцентувати увагу на значенні гарантій правового захисту для осіб, які повертаються, а також на забезпеченні юридичної допомоги та консультацій адвокатів за рахунок держави. Крім того, важливою складовою підтримки громадян є створення реінтеграційних центрів, які будуть пропонувати психологічну підтримку.
Важливо, щоб у прагненні повернути тих, хто виїхав, не втратити ще більше громадян. Адже впровадження спеціальних "покращених" програм повернення може спонукати деяких виїжджати з метою згодом повернутися в Україну на вигідніших умовах. Це буде, принаймні, несправедливо по відношенню до тих, хто залишався в країні. Крім того, можливі додаткові "бонуси" для біженців можуть значно збільшити навантаження на державний бюджет.
Тому державні програми щодо повернення, з одного боку, мають передбачати однакові гарантії і для біженців, які перебували за кордоном, і для внутрішньо переміщених осіб. А з іншого боку -- державна допомога повинна бути співставною європейським програмам. Варто пам'ятати: обидві категорії наших громадян, як ВПО, так і мігранти, постраждали через військову агресію рф, і держава має гарантувати українцям усі права, зокрема й право гідно жити та працювати в Україні.
У червні Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та загалом як закон проєкт Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення реалізації права на набуття та збереження громадянства України (реєстр. № 11469). Документом вводиться поняття "множинне громадянство (підданство)", що означає одночасну належність особи до громадянства двох або більше держав. Зокрема, у разі набуття громадянином України громадянства (підданства) держав, що належать до переліку держав, громадяни (піддані) яких набувають громадянство України у спрощеному порядку.
Список країн, громадяни яких можуть отримати громадянство України в спрощеному порядку, визначається законодавством. Наявність множинного громадянства не допускається під час оформлення громадянства України, прийняття до нього чи відновлення для осіб, які є громадянами держав, визнаних Верховною Радою України як агресори або окупанти. Це також стосується країн, які не визнають територіальну цілісність і суверенітет України або ж не визнають неправомірність посягань на ці принципи, зокрема тих, що голосували проти Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Про територіальну цілісність України" від 27 березня 2014 року № 68/262.
Закон про множинне громадянство є важливим стратегічним кроком, що дозволяє зберігати зв'язки з мільйонами українців, які живуть за межами країни. Це своєрідний символ, що говорить: "Ви залишаєтеся частиною нашої спільноти, навіть якщо живете далеко". Водночас, цей закон легалізує статус українців, які отримали інше громадянство, позбавляючи їх страху втратити своє українське.
Також вбачаю в новому законі шлях та механізм або й навіть "міст" для повернення, адже люди зможуть повертатися, не втрачаючи прав у країні проживання. До того ж множинне громадянство є також способом залучення інвестицій і знань: закордонна діаспора зможе легше інвестувати, працювати, викладати в Україні.
Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування - 16 січня 2026 року, крім пункту 8 "Прикінцевих та перехідних положень", який вже набрав чинності 17 липня 2025 року. Цей пункт стосується роботи Кабміну, який якраз до моменту набрання чинності усього закону має ухвалити нормативно-правові акти, необхідні для його реалізації, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом та забезпечити приведення міністерствами та іншими органами центральної виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із законом.
Масштабне завдання, реалізація якого залежить не тільки від уряду, це приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом, а також підготовка та подання на розгляд Верховної Ради законопроєктів щодо врегулювання питань, пов'язаних із особливостями зайняття деяких посад в органах державної влади, інших державних органах та органах місцевого самоврядування громадянами України, які також мають громадянство іноземної держави, зокрема держави-агресора або держави-окупанта, з урахуванням загроз національній безпеці України.
Якщо обмеження щодо громадянства країни-агресора чи країни-окупанта можна вважати розумними з точки зору національної безпеки, то щодо обмежень зайняття державних посад, роботи в правоохоронних органах для осіб із множинним громадянством, то це суперечить Конституції, яка гарантує рівність усіх громадян у своїх правах (ст. 24).
У світлі поточних змін в уряді та чергової реформи Міністерства національної єдності, яке, ймовірно, буде інтегровано з іншим міністерством, важко визначити, яке саме з відомств братиме участь у цій діяльності. В умовах організаційної невизначеності та подальшої інтеграції, можна з упевненістю стверджувати, що процес розробки підзаконних актів і внесення нових законодавчих ініціатив до Верховної Ради навряд чи буде швидким або легким.
Новий закон, ймовірно, не матиме значного впливу на міграцію етнічних українців до України, особливо в умовах тривалих бойових дій. Проте цей документ стане корисним для українців, які отримують громадянство інших держав (за винятком Росії), оскільки дозволить їм зберегти українське громадянство. Це важливо для тих, хто наразі має тимчасовий захист у країнах Європи. У найближчі роки у них може з’явитися можливість змінювати свій статус, що дозволить отримати громадянство в новій країні.
Завдяки нещодавно ухваленому закону, що регулює множинне громадянство, люди отримали можливість зберегти своє українське громадянство, а також отримати нове в країні, де вони проживають. Це означає, що акцент робиться на формальному збереженні числа українців у світі, а не лише в межах України.
#Європа #Чеська Республіка #Україна #Уряд України #Бойові дії #Біженець #Українці #Нормативно-правовий акт #Органи державної влади #Суверенітет #Верховна Рада #Держава (політичний устрій) #Бізнес #Національна академія наук України #Друга Польська Республіка #Правоохоронний орган #Міграція населення #Демографія #Внутрішньо переміщені особи #Громадянство #Українське громадянство #Територіальна цілісність #Репатріація #Соціальне забезпечення #Рівень життя #Мислення
