На початковому етапі енергетична система змогла витримати виклики завдяки успадкованій радянській моделі централізованого управління, що дозволило уникнути її розпаду навіть після втрати частини генераційних потужностей. Однак така структура, що включала великі вузли передачі, виявилася вразливою до цілеспрямованих атак і позбавленою гнучкості, що зробило концентрацію енергії одночасно джерелом ресурсів і мішенню. Це стало стимулом для розвитку розподіленої генерації на ринку, хоча на сьогоднішній день практичні ініціативи в цій сфері реалізуються лише частково, тоді як державні інвестиції все ще переважно орієнтовані на традиційні джерела енергії та їх реставрацію.
Ключовим елементом стало впровадження інтеграції з європейським ринком, яке розпочалося з тестового ізольованого режиму в день початку повномасштабного вторгнення. У березні 2022 року ця інтеграція перейшла в екстрений режим, що призвело до повної синхронізації енергосистеми України з ENTSO-E. Це стратегічне рішення сприяло стабілізації роботи електромережі в умовах війни, забезпечило можливість імпорту електроенергії та знизило ризики системних збоїв під час критичних моментів. Наразі триває тривалий процес регуляторного об'єднання, який має на меті завершення синхронізації комерційних сегментів, що дозволить споживачам отримувати електроенергію за нижчими цінами.
У цьому контексті варто зазначити, що Україна зобов'язалася підвищити частку відновлюваних джерел енергії до 27% у загальному фінальному енергоспоживанні до 2030 року. Незважаючи на війну та існуючі обмеження, розробка нових проектів у сфері ВДЕ продовжується, і формується портфель об'єктів, готових до будівництва. Це створює основу для стабільнішої роботи енергосистеми в майбутньому.
Подальша стійкість залежить від здатності узгоджено працювати з кількома напрямками одночасно: побудовою та відновленням генерації, розвитком мереж, ринковими механізмами, захистом об'єктів, людським капіталом і довгостроковими інвестиційними сигналами. Без системної узгодженості між цими складовими енергетика й надалі триматиметься радше на запасі міцності, ніж на свідомо вибудуваній стратегії.
Одним з найскладніших питань для нас було -- що робити з вітростанцією "Дністровська", будівництво другої черги якої ми розпочали ще до повномасштабного вторгнення. Ми вирішили не зупиняти процес, а адаптувати до воєнних умов і довести вітропарк до запуску. При цьому треба було повністю переглянути модель будівництва: перезібрати підрядників, змінити вимоги до безпеки на майданчику, взяти на себе більше ризиків та понести екстра витрати. У 2023 році ми завершили другу чергу ВЕС на 60 МВт, збільшивши її загальну встановлену потужність до 100 МВт. І продовжили девелопмент нових проєктів ще на сотні МВт.
Також суттєва трансформація стосувалася способу продажу електроенергії. Після років роботи в системі "зеленого" тарифу, яка похитнулася в стабільності з початком повномасштабного вторгнення, стало зрозуміло, що потрібен план Б, тож ми почали тестувати інші ринкові механізми. Для вітрової генерації компанія перейшла на комерційну модель роботи на відкритому ринку, реалізувала пілотні контракти з фіксацією ціни на електроенергію (фінансовий cPPA / CfD). Це і перехід до механізму з довшим горизонтом планування, і рух в контексті євроінтеграційних процесів. Зі зняттям регуляторних барʼєрів, зокрема паритетних компенсацій обмежень відпуску електроенергії електростанцій на "зеленій" премії, ми не виключаємо переведення всього портфелю на ринкові продажі.
Втрати впродовж цих років були різноманітними, і не всі вони можуть бути виміряні в пошкоджених мегаватах. Значна частина активів зазнала атак, одна з електростанцій опинилася в окупації, проте продовжувала постачати електричну енергію в українські мережі. Співпраця з виробниками та сервісними командами залишалася ускладненою і затягнутою, що стримувало повне використання потенціалу генерації. Одночасно доводилося діяти в умовах обмежених виплат за надану електроенергію, диспетчерських обмежень та тимчасових регуляторних рішень, ухвалених під час воєнного стану.
Проте найважливішим фактором стала втрата передбачуваності. Умови, які раніше вважалися основоположними для інвестицій та планування, більше не є гарантованими: доступ до інфраструктури, терміни реалізації проектів, горизонти продажу електричної енергії. Це змусило переглянути підходи до управління ризиками та змінити саму логіку бізнес-розвитку у сфері енергетики.
Інвестування в відновлювальні джерела енергії (ВДЕ) завжди передбачає тривалу перспективу, а під час війни – ще й додаткову невизначеність. Наприклад, у сфері вітрової енергетики термін окупності проектів може досягати десяти років. Це ставить перед нами питання про те, як буде еволюціонувати наша енергетична система. І відповіді на ці запитання часто змінюються внаслідок обстрілів, динаміки євроінтеграційних процесів, стану енергетичних мереж та інших чинників.
У цій концепції відновлювана енергетика виступає основою для відновлення як для нас, так і для більшості учасників ринку. Ми впевнені у потенціалі цієї галузі та технологій. На державному рівні майбутнє залежить від того, наскільки оперативно система переходить до європейської моделі енергетичної стабільності.
З початку повномасштабного вторгнення ми інвестували близько 20 мільйонів євро у завершення будівництва Дністровської ВЕС, яка генерує електроенергію для близько 93 тисяч домогосподарств. Наприкінці 2024 року придбали проєкт вітропарку "Західний" потужністю 200 МВт із загальним обсягом інвестицій понад 300 мільйонів євро, девелопмент якого триватиме і цього року. Паралельно ми інвестували у розвиток інших вітрових проєктів, формуючи портфель, готовий до переходу в стадію будівництва. Зокрема йдеться про проєкт "Дунай" на півдні Одеської області з вітропарками сумарною потужністю 57,6 МВт, запуск яких запланований до кінця 2026 року.
У 2025 році наші електростанції генерації виробили 834,3 ГВт·год екологічно чистої енергії. Це дозволило уникнути викидів понад 640 тисяч тонн CO₂. Важливо усвідомлювати цей позитивний вплив, адже разом із безпековими викликами, кліматичні ризики продовжують накопичуватися. Коли ми говоримо про інвестиції в майбутнє, ми маємо на увазі енергетичні рішення, які зменшують вуглецевий слід нашої країни, знижуючи залежність від імпорту та викопних видів пального.
Окремим напрямком трансформації стали системи накопичення енергії -- як відповідь на воєнні ризики, обмежену пропускну спроможність мережі та досвід швидкого зростання ВДЕ без достатньої гнучкості. Ми обрали модель, у якій система накопичення працює разом із власною генерацією, вирішуючи практичні завдання: перенесення енергії в часі, роботу з небалансами та мережевими обмеженнями. У 2026 році плануємо запуск системи потужністю 10 МВт і ємністю 20 МВт·год.
Ще один важливий напрямок для інвестицій — це людський капітал. Війна значно посилила нестачу кадрів у технічних сферах, а обмежений доступ іноземних підрядників і спеціалістів через безпекові ризики ускладнює ситуацію. Внаслідок цього компаніям доводиться орієнтуватися на створення власного кадрового резерву. Ми співпрацюємо з університетами, впроваджуємо систематичні стажування та менторські програми для студентів. Це інвестиція в майбутніх фахівців, які зможуть глибоко зрозуміти галузь і активно долучитися до відновлення енергетичної інфраструктури.
Ключовим аспектом є вдосконалення комерційного сегмента, який адаптує інфраструктуру для функціонування без державних субсидій, формує власну базу клієнтів на вільному ринку та відповідає стратегії компанії на тривалу перспективу.
Досвід останніх років продемонстрував, що війна лише посилила виявлення проблем, які накопичувалися в енергетичному секторі протягом багатьох років. Централізовані системи, непрозорі правила, постійні борги, обмежені ринкові горизонти, слабкі інституційні структури та брак відповідальності за екологічний перехід існували задовго до 2022 року. Конфлікт зробив ці питання нагальними, водночас відкривши нові можливості для перегляду стратегії розвитку енергетичної системи. Сьогодні питання стійкості енергетики є питанням системних рішень: яким чином формуються ринки, хто визначає правила, як розподіляються ризики та чи може держава виступати надійним партнером. Від цих аспектів залежить, чи зможе енергетичний сектор забезпечити стабільну модель для відновлення економіки на тривалий термін.
#Студент #Модель #Інвестиції #Капітал (економіка) #Євро #Одеська область #Електрична енергія #Стратегія #Фортеця #Електростанція #Імпорт #Дунай #Вітряна електростанція #Робити #Механізм (інженерія) #Енергетика #Логічно #Енергетична галузь #Структурна міцність #Розвиток нерухомості #Відновлювана енергія
