Останні дослідження ретельно дослідили причини дитячого плачу і виявили, що він не лише відображає емоційний стан, а й є унікальною генетичною характеристикою, з якою кожна дитина з'являється на світ, немов із вбудованими "фабричними налаштуваннями", повідомляє Уппсальський університет.
У Фокус.Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найцікавіші новини зі світу науки!
У дослідженні, яке здійснили вчені з Уппсальського університету та Каролінського інституту, і яке було опубліковано в JCPP Advances, були проаналізовані дані поведінки майже тисячі малюків-близнюків зі Швеції. Основна увага у дослідженні зосереджувалася на тривалості їхнього плачу, режимі сну та часі, необхідному для заспокоєння, коли дітям було 2 і 5 місяців. Для вивчення впливу генетичних і екологічних факторів однояйцеві близнюки були порівняні з різнояйцевими.
Класичне дослідження близнюків показало доволі незвичні результати невдовзі після їхнього народження і в міру проходження місяців. У двомісячному віці генетичні чинники становили близько половини різниці в тривалості щоденного плачу немовлят. До п'яти місяців цей вплив зріс приблизно до 70%. Решта залежала від "унікального середовища" кожної дитини -- тих особистих, неподільних з іншими досвідів, які важко відобразити в анкетах.
"Для батьків може бути втішно знати, що плач їхньої дитини значною мірою пояснюється генетикою, а не їхніми помилками", -- прокоментувала Шарлотта Вікторссон, провідний автор дослідження.
Окрім криків, дослідження також виявило захоплюючі закономірності в поведінці немовлят під час сну. На частоту нічних прокидань впливали переважно загальні фактори середовища, такі як домашній ритм і умови для сну, а не спадковість. Проте швидкість, з якою діти засинали, змінювалася: у віці двох місяців вона залежала від навколишніх умов, тоді як у п'ять місяців почала підпадати під вплив генетичних факторів.
Дослідження цих характеристик виявило, що навколишнє середовище має найзначніший вплив на часті нічні пробудження, пояснюючи до 90% їх варіацій. У той же час, тривалість плачу та здатність до самозаспокоєння показали помірний або сильний рівень спадковості, особливо в процесі дорослішання малюків.
Науковці також проаналізували взаємозв'язок між полігенними індикаторами ризику розвитку аутизму та поведінкою малюків. Вони виявили помірний кореляційний зв'язок: підвищений полігенний ризик аутизму асоціювався з більшою частотою плачу у вечірній час у двомісячному віці.
Загалом немовлята у віці двох місяців плакали в середньому близько 72 хвилин на день, до п'яти місяців цей час скорочувався до 47 хвилин, а нічні пробудження коливалися близько 2 разів на ніч протягом усього періоду.
Це дослідження є першим у своєму роді, яке спільно аналізує когнітивну та поведінкову регуляцію в критично важливий період – перші шість місяців життя людини. Хоча плач дітей у значній мірі визначається генетичними факторами, оточення, в якому з’являються на світ немовлята, а також режим, встановлений їхніми батьками або опікунами, можуть мати істотний вплив на їхню поведінку, пов’язану зі сном, особливо в початкові місяці життя, зазначають автори дослідження.
Раніше Фокус повідомляв, що зростає число випадків, коли сифіліс передається новонародженим. У випадку спадкової передачі ця відома і лікувальна недуга стає небезпечним ворогом, здатним забрати життя дитини ще до її народження або незабаром після.
Фокус також розглянув, чому брати й сестри не є просто копіями одне одного, незважаючи на поширені уявлення. Експертка детально дослідила захоплюючий світ генетики та непередбачуваність ДНК, яка об'єднує нас із нашими братами та сестрами, спростовуючи укорінені міфи.
#Емоції #Генетика #Швеція #Близнюк #Природне середовище #Спати. #Міф. #Помірний клімат #Аутизм #ДНК #Упсальський університет #Немовля. #Спадковість #Сифіліс
