Вчитель та спеціаліст з поведінкової терапії представила інноваційний метод, що дозволяє педагогам зберігати енергію та мотивацію навіть у найважчих ситуаціях.
Протягом двох років війни 40 тисяч українських педагогів залишили свої посади, і ще стільки ж мають намір зробити це до 2030 року. Понад 30% вчителів відчувають емоційне виснаження, а 37% скаржаться на відсутність поваги до їхньої професії. Лише 21% українців вважають роботу вчителя престижною, у той час як у світі цей показник коливається від 53% до 64%. Молодь не бажає обирати педагогічну кар'єру через низькі заробітні плати та байдужість батьків учнів.
Надзвичайно гостро ця проблема стоїть для педагогів, які працюють з дітьми з особливими освітніми потребами. Тут вигорання настає швидше: стандартні програми не працюють, результати приходять повільно, а батьки часто не розуміють, як підтримувати дитину вдома. Але є вчителі, які знаходять способи залишатися в професії. Один з таких прикладів - Анастасія Гладиш, випускниця Київського університету імені Бориса Грінченка, яка працює директором з освіти дитячого садка в Брукліні та сертифікованим поведінковим терапевтом. Її шлях приховує в собі секрет професійного довголіття - повернення творчості в педагогіку.
Робота з дітьми з аутизмом, синдромом дефіциту уваги та сенсорними порушеннями вимагає постійного пошуку нових підходів. Типові методики тут можуть бути безсилі, а кожна дитина - окреме завдання без готового рішення. Саме в таких умовах педагоги відчувають безсилля і вигорають найшвидше, впевнена педагог, яка працює з особливими дітьми, Анастасія Гладиш.
"Не можна просто приймати це як неминучість, - вважає Анастасія. - Якщо традиційні підходи більше не приносять результатів, це не причина для відчаю, а, навпаки, сильний імпульс для дій. Це свідчить про те, що слід змінити не лише наші методи, але й спосіб мислення."
Для того щоб подолати проблему вигорання у роботі з дітьми, важливо відмовитися від пошуків єдиного універсального "посібника" і почати розробляти власні підходи, вважає Анастасія. У часи, коли багато педагогів залишають професію через відчуття безвиході, вона обрала інший шлях — використала свою творчу спадщину, яку опановувала ще до вступу в педагогічну сферу.
Музичне навчання стало для неї важливим етапом у розвитку ритмічного чуття та артистизму. Ці навички виявилися надзвичайно корисними, коли вона переїхала до США та здобула кваліфікацію як поведінковий терапевт (Registered Behavior Technician). Зіткнувшись з унікальним випадком під час роботи з новим учнем, вона зрозуміла, що традиційні методи не приносять бажаних результатів.
Тоді педагог інтегрувала особистий музичний досвід у поведінкову терапію, створивши авторську мультисенсорну методику. Анастасія почала використовувати музику не просто як фон, а як робочий інструмент. Наприклад, класичні твори Чайковського або Моцарта вона перетворювала на "сенсорний якір". Ритм допомагав дітям з аутизмом і СДУГ заспокоюватися і краще концентруватися на завданнях. До музики вона додала прості дихальні вправи. Контролюючи дихання, дитина вчилася самостійно переводити своє тіло в режим спокою, що дозволяло їй справлятися з емоційними сплесками і ставати більш сприйнятливою до навчання.
Результати перевершили очікування. Учні, з якими вона працювала, стали швидше освоювати навички саморегуляції, демонструвати вищу концентрацію і активніше взаємодіяти з однолітками.
Коли педагог отримує можливість експериментувати та спостерігати результати своїх ідей, він перестає бути простим виконавцем чужих вказівок. Натомість він стає творцем власних методик. Це суттєво змінює його ставлення до роботи, впевнена Анастасія. Те, що раніше викликало вигорання, тепер перетворилося на захоплююче дослідження. Рутинні завдання зникли, поступившись місцем професійному азарту та радості від пошуку індивідуальних підходів до кожної дитини.
"Праця набуває нових барв, перетворюючись на творчий процес із терапевтичними властивостями, - зазначає вона. - Музика, візуальні елементи, техніки дихання - це прості інструменти, але вони дають результати, якщо їх адаптувати до індивідуальних потреб кожної дитини."
Використання креативних методів не лише робить навчальний процес більш захоплюючим, але й має позитивний вплив на психічне та емоційне благополуччя учнів. Музика, ритм, живопис і театральні елементи безпосередньо взаємодіють з емоціями та сенсорними сприйняттями, часто долаючи мовні та когнітивні бар'єри, які можуть заважати традиційним методам навчання. Тому Анастасія підкреслює, що ці методи є не просто доповненням, а базою для ефективної освітньої діяльності.
"Будь-яке мистецтво -- це форма комунікації, і ми повинні цим користуватися, -- підкреслює вона. -- Наше завдання -- постійно експериментувати. Тільки так, через постійний творчий пошук, ми знайдемо те, що допоможе кожній дитині розкрити свій потенціал і навчитися регулювати свій стан".
Досвід Анастасії свідчить про те, що творчий підхід не потребує специфічних умов, дорогого обладнання чи значних фінансових витрат. Музику, візуальні елементи та сенсорні методи можна застосовувати в найрізноманітніших обставинах. Найважливіше — надати вчителю можливість експериментувати, втілювати свої ідеї в життя і не боятися відступати від традиційних програм.
Корекція станів у дітей з аутизмом, СДУГ та іншими особливими потребами є динамічною сферою, що постійно вдосконалюється. Методи, які вчора виглядали як новаторські, сьогодні можуть бути поліпшені або замінені на більш ефективні. Нові наукові дослідження в області функціонування мозку, сенсорної інтеграції та поведінкової терапії постійно з'являються. Саме тому Анастасія Гладиш активно прагне до професійного розвитку. Вона наразі навчається в Touro University за програмою, присвяченою роботі з дітьми з особливими потребами, та створює власні методики, об’єднуючи музику з поведінковою терапією. Усі свої підходи вона перевіряє на практиці, уважно спостерігаючи за реакціями дітей.
Ідеї Анастасії вже давно вийшли за межі її особистої практики. Її методи активно використовують колеги в США та Україні, хоча сама Анастасія наразі займається збором матеріалів для створення посібника. Вона регулярно спілкується з українськими педагогами, обмінюється ідеями та дізнається, як її техніки працюють у різних умовах. У 2021 році вона брала участь у виставці Arsenal Book Fair і опублікувала свою роботу в електронній бібліотеці Київського університету імені Бориса Грінченка.
"Розумієш, що не дарма залишаєшся в професії, коли бачиш результат - не тільки у своїх дітей, але й в інших, - вважає вона. - Колеги починають пробувати музичні паузи, батьки повторюють вправи вдома. Значить, те, що ти робиш, дійсно працює і допомагає".
Анастасія вважає, що проблема масового відтоку вчителів не може бути вирішена лише шляхом підвищення зарплат. Коли педагог відчуває свою роль як творця, а не просто виконавця, і бачить плоди своїх експериментів, ймовірність вигоряння знижується. Творчий підхід у навчанні може стати важливим засобом для професійного збереження вчителів.
#Українці #Бюджет #Живопис #Терапія #Дитячий садок #Комунікація #Педагогіка #Експеримент #Пізнання #Молодь #Дихання #Ритм #Сигнал #Петро Ілліч Чайковський #Аутизм #Терапевт #Вчитель #Емоція #Синдром порушення активності та уваги #Синдром #Вольфганг Амадей Моцарт #Футбольний клуб «Арсенал»
