Причини, чому професійна освіта в Україні відстає, полягають не в її якості, а у способі комунікації.

Костянтин Соловйов — спеціаліст у сфері комунікацій, засновник Soloviov Marketing Agency, викладач в SET University, ментор у 1991 Accelerator, консультант у Дія.Бізнес та радник Українського Фонду Стартапів.

Як це відображається на виборі студентів і які конкретні дії можуть змінити ситуацію вже зараз?

В Україні часто намагаються аналізувати проблеми в освіті, вказуючи на "глибокі причини": застарілі програми, недостатня матеріальна база, низький престиж. Частково це правда. Але, якщо бути відвертими, у 2026 році основна причина, чому професійна освіта зазнає невдач, полягає в її здатності пояснити себе. Річ не в тому, що вона не вміє писати пости. Справа в тому, що вона не може чітко відповісти на ключове питання ринку: хто ви, для кого ви призначені, і чому варто звернути на вас увагу?

Професійна освіта сьогодні реально потрібна економіці. Дефіцит кадрів -- не міф. Бізнес хоче людей "з руками". Громади хочуть робочі місця. Донори хочуть масштабований ефект. Держава хоче реформу. А ззовні система часто виглядає так, ніби вона живе в режимі: "ми щось робимо, але не питайте що саме і навіщо -- просто повірте". Спойлер: у 2026 ніхто не вірить "на слово".

Цей текст не є просто теоретичним аналізом або зовнішнім поглядом. Він ґрунтується на узагальненому досвіді роботи з професійною освітою в Україні: з освітніми установами, управлінськими командами, громадами, бізнесом та донорами. Я спостерігав за системою професійно-технічної освіти в різних варіантах — як успішних, так і менш ефективних, у великих містах і невеликих населених пунктах, з фінансуванням і без нього. І в більшості випадків проблема залишається незмінною: роботи вистачає, зусиль не бракує, але система не викликає бажання з нею співпрацювати. Тому я пишу цей текст без ілюзій — про реальність керованості, довіри та прийняття рішень, а не про "ідеальні сценарії".

Звична комунікація для багатьох установ:

Організували подію, отримали нове обладнання, зустрілися з партнерами, підписали угоду та зробили фотографію поруч із банером.

На перший погляд, все виглядає вірно. Однак, коли стороння особа намагається прочитати текст, вона не вловлює головних моментів: яку саме проблему ви прагнете вирішити? Чому можна покластися на вас? Які переваги отримаю, ставши вашим партнером, вступником чи роботодавцем?

Коли комунікація не дає відповідей на ці запитання, професійна освіта втрачає боротьбу з "університетською ілюзією", адже виші вже давно пропонують не лише освітню програму, а й певний соціальний статус та стиль життя. Водночас, професійно-технічні навчальні заклади часто зосереджуються на "освітньому процесі". Проте людям важливий кінцевий результат.

Ще одна класична помилка -- робити комунікацію "для всіх". Насправді професійна освіта -- це multi-stakeholder система, де різні аудиторії хочуть різного:

Абітурієнт міркує: в якій сфері я знайду роботу і який у мене буде дохід? Батьки замислюються: чи буде це безпечно? Чи забезпечить це майбутнє? Бізнес розмірковує: чи отримаю я кваліфікованих працівників, чи лише "стажерів"? Спільнота ставить питання: чи залишаться люди в нашому місті, чи вирушать у пошуках кращих можливостей? Донори та партнери запитують: чи це можна ефективно управляти, розширити та оцінити?

Якщо ви спілкуєтеся з усіма однаково, ви рано чи пізно впадете в шаблони і загальні висловлювання ("якісна освіта", "сучасні майстерні", "професійний розвиток"). Такі фрази не приносять жодної користі. Вони не спонукають нікого до дій.

Багато установ мають певну присутність: публікації, відеоролики, новини, а іноді навіть вражаючі репортажі. Проте, за цим ховається відсутність змісту.

Індивід проявляє інтерес і запитує (часто без слів): "Гаразд. Які мої наступні кроки?"

куди прийти? з ким поговорити? як спробувати? як записатися? де подати заявку? коли день відкритих дверей? як потрапити на екскурсію на підприємство?

Якщо ви не отримуєте відповідей, ваш контент виконує роль плакату. Він може бути привабливим, але безрезультатним.

Якщо дуже спростити, професійна освіта сьогодні конкурує не за "перегляди", а за:

довіру, партнерства, рішення, репутацію як системного гравця.

Отже, комунікація є важливою складовою управління, а не просто "дівчиною, що веде Instagram". І приємно знати, що для внесення змін не потрібні якісь "ідеальні умови". Достатньо чіткої структури.

Не 14. Не "всім". Оберіть тих, хто справді демонструє результати у 2026 році:

абітурієнти + батьки, працедавці, місцева громада/влада, партнери/фінансуючі організації (якщо це актуально для вас)

Це не стосується "ігнорування інших". Це питання здатності до управління.

Це найлегший шлях відмовитися від написання "звітів" і перейти до створення ефективної комунікації, яка приносить результати.

Знати: що повинна усвідомити людина? Відчувати: які емоції (довіра, безпечність, впевненість) вона має пережити? Діяти: які кроки слід здійснити далі?

Приклад для працедавця (прямо, але відверто): Знайте: "ми навчаємо фахівців відповідно до ваших потреб, а не 'в загальному'." Відчуття: "з нами все зрозуміло, ми виконуємо обіцянки." Дії: "30-хвилинна зустріч + тестова співпраця."

Люди не інвестують у "освітній процес". Вони обирають готовий сценарій:

робота стабільність дохід розвиток відчуття, що життя не зламається

Отже, основна концепція ПТО формулюється наступним чином: швидший шлях до фінансової незалежності. Це не просто гасло, а справжня структура.

Якщо ви існуєте тільки у власному Facebook -- вас майже не існує. Репутація зʼявляється там, де про вас говорять інші.

Мінімальний портфель:

власні канали (де ви є ключовою фігурою) партнерські канали (бізнесові структури, громади, медіа) цільове підкріплення (коли потрібно завершити набір або програму)

Кожен допис, відео чи новина повинні давати відповідь на запитання: які наступні кроки?

Зв'язок. Форма для звернення. Телефонний дзвінок. День, коли відкриваємо двері. Ознайомлювальна екскурсія. Консультаційна зустріч. Без "наступного кроку" – немає жодної комунікації. Лише плутанина звуків.

Меморандум не является партнерством. Снимок с директором завода также не подразумевает партнерство.

Партнерство -- це коли є регулярність і взаємна вигода:

Бізнес формує певні вимоги, забезпечує практичний досвід та надає робочі місця. Іноді навчальний заклад може оцінити очікувану кількість відвідувачів та реагувати на запити ринку.

Розпочинайте з невеликого кола: 3-5 партнерів, але зосередьтеся на глибокій співпраці.

заявки / запити перетворення в консультацію / візит вступ / працевлаштування (у межах можливого) кількість діючих партнерств з комерційними структурами впізнаваність / цитування

Комунікація, що не підлягає вимірюванню, швидко стає просто захопленням.

Професійна освіта в Україні не є менш якісною, а її недоліки пов'язані з недостатньою оцінкою її значущості.

У 2026 році комунікація перестає бути лише питанням іміджу. Вона перетворюється на механізм управління довірою та прийняттям рішень: приєднатися, стати співпартнером, вкласти ресурси, надати підтримку.

І приємно відзначити, що це можна реалізувати навіть без "ідеальних умов". Все, що потрібно — це підходити до справи, як справжній менеджер: визначити цільову аудиторію → розробити повідомлення → обрати канали комунікації → спланувати дію → встановити метрики.