Чому одні діти досягають високих результатів у навчанні, а інші - ні? Величезне інтерв'ю, яке розкриває фактори, що визначають успішність учнів. - Новини Твоє місто

Телефони на уроках, ChatGPT замість домашніх завдань, падіння читацької грамотності, повернення ДПА та нова старша школа -- українська освіта стрімко змінюється. Разом із цими змінами виникають і нові запитання: чи справді смартфони роблять дітей менш уважними, навіщо читати великі книжки, якщо штучний інтелект може за хвилину переказати їхній зміст, та чи варто й далі вимагати від школярів лише високих оцінок.

У другій частині бесіди з директоркою Українського центру оцінювання якості освіти Тетяною Вакуленко ми обговорюємо ці теми для Клубу експертів та експерток. Першу частину, де йдеться про нове ДПА, застосування штучного інтелекту, міфи щодо рейтингів шкіл та результати НМТ, можна знайти за посиланням.

Невдача в читанні та глобальні тенденції

Дослідження PISA показують, що сильно знизилась читацька грамотність школярів у світі, в Україні з цим теж невтішна ситуація.

Читання справді є великою проблемою. Якщо говорити про втрати в освіті, це сьогодні одна з найгостріших тем. Читання тісно пов'язане з когнітивними здібностями, здатністю зберігати інформацію та підтримувати концентрацію на текстах. За даними PISA, рівень читацької грамотності в нашій країні знизився найбільше, і ми навіть перевищили міжнародні тенденції: якщо у 2018 році близько 25% учнів не досягали базового рівня, то у 2022 році ця цифра перевищила 40%. Це катастрофічне падіння. Важливо зазначити, що наше дослідження відбувалося в жовтні 2022 року, коли країна зазнавала сильних обстрілів та перших відключень електроенергії. Таким чином, умови, в яких проводилася PISA, були надзвичайно складними для читання.

Observe

Зниження навичок читання стало глобальною тенденцією. Сучасний ритм життя, з акцентом на швидке отримання інформації, короткі текстові формати, відео та активне скроління, ускладнює концентрацію. Додатково, зростання використання штучного інтелекту призводить до того, що багато людей відмовляються від повного читання статей, замість цього користуючись ШІ для швидкого отримання основної інформації. Це потребує активних дій: ми повинні більше читати і ділитися думками про прочитане. Також існує значний дисбаланс у рівні читання між хлопцями та дівчатами — хлопці демонструють значно гірші результати. Часто це пов'язано з тим, що шкільні матеріали не відповідають їхнім інтересам. Вони змушені вивчати теми про дружбу та домашніх тварин, тоді як насправді їх цікавлять технології, роботи та спорт.

Як мотивувати дитину до читання

Це правда, мій син обирає книжки про Minecraft.

Це просто чудово, що ви підтримуєте це прагнення! Щоб мотивувати дитину, важливо знаходити саме ті книги, які її зацікавлять. Наприклад, "Гаррі Поттер" спростував багато стереотипів про сучасних підлітків, які, нібито, не здатні запам'ятовувати великі обсяги інформації. За своїм обсягом він порівнянний з "Дюною", адже має багато складних сюжетних ліній та персонажів, але діти легко впорядковують все це у своїй пам'яті.

Тобто можна цього досягти, якщо дати дитині те, що вона хоче. Треба відійти від моделі "дамо їй ту ж книжку, яку ми самі колись читали". Якщо змушувати дитину читати умовне "Хіба ревуть воли як ясла повні" і чекати, що вона отримає таке ж задоволення, як ми колись без телефонів, ми просто зламаємо інтерес до читання. Ми ж теж зараз не читаємо цю книжку для розваги. І якщо дитина читає мангу (японські комікси, - ред.), то хай, хоч там три слова на сторінці, але є візуальний ряд, який теж треба зрозуміти і пов'язати з текстом. Згодом вона перейде на щось більше. Але якщо змушувати читати те, що поза її інтересами, вона просто не хотітиме цього робити.

Пам'ятаєте, як у нашій школі проводили змагання на швидкість читання? Який підхід більш доцільний: швидке читання чи ж уважне розуміння тексту?

У дослідженнях, що стосуються початкової освіти, чітко вказано, що швидкість читання безпосередньо впливає на якість розуміння тексту. Діти, які читають повільно, ризикують втратити суть прочитаного і не можуть належно зацікавитися матеріалом. Проте йдеться не про змагання на швидкість чи підрахунок слів, оскільки когнітивні процеси функціонують по-різному. Дитині потрібно досягти певного рівня швидкості, щоб насолоджуватися читанням. У комп'ютерному тестуванні PISA-2025, результати якого будуть опубліковані у вересні, представлено багато цікавих завдань. Одне з них передбачає коротке речення, яке може бути як абсурдним, так і цілком логічним (наприклад, "пташки збудували електростанцію" або "Марієчка читає книгу"). Дитині потрібно швидко визначити, чи має воно сенс. Хоча результати поки що недоступні, дослідники вже помітили: якщо дитина не здатна швидко зрозуміти ідею такого простого речення, то великі тексти їй також будуть важкими, оскільки вона не зможе утримати увагу та зосередитися на них.

Чи існують дослідження, які вивчають зв'язок між тим, чи читають батьки і чи є вони прикладом для своїх дітей, та тим, чи займаються діти читанням?

Особистий приклад є найефективнішим способом залучити дитину. Наявність книг у домі та читання батьків — це один із найвагоміших чинників, що впливають на успіх дитини в усіх навчальних предметах, не лише в читанні. Коли батьки інвестують час у власний розвиток і активно взаємодіють із дитиною, це стає міцною основою для її майбутніх досягнень.

Існує захоплююче дослідження PIAAC, яке охоплює 30-річних людей з різних країн, які проходять оцінювання з математики та читання, а також заповнюють анкету про свій життєвий досвід. На основі отриманих даних формуються висновки про те, як базова освіта та зацікавленість у словах і числах впливають на успішність особистості. Особи, які демонструють вищі рівні читацької та математичної грамотності, показують кращий стан здоров’я, більш адекватно сприймають політичні події та вважаються приємнішими у спілкуванні. Читання вдома, отримуючи від нього задоволення, обговорення прочитаного з дитиною та демонстрація, що це цікаво, є важливою інвестицією в її майбутнє.

Мобільні телефони в навчальних закладах: заборонити чи знайти компроміс?

Чи можливо заборонити дітям користуватися телефонами в навчальних закладах, і який вплив це матиме на їхні оцінки та процес оцінювання?

Досліджень, які б об'єктивно аналізували вплив мобільних телефонів, практично не існує. Багато з них мають упереджений характер: або намагаються довести їх шкідливість, або навпаки - підкреслити їх позитивні аспекти. Науковці часто формують свої моделі таким чином, що отримані результати підтверджують їхні початкові припущення. Важливо враховувати, для яких цілей використовується телефон. Наприклад, для бездумного гортання контенту його слід обмежити. Наше дослідження серед учнів четвертих класів показало, що діти, які відчувають "мобільну тривогу" (які не можуть обходитися без телефону і постійно прагнуть переглядати щось нове), мають значно гірші результати в навчанні. Проте, у школі можна ефективно використовувати телефони. Є навчальні платформи, як-от Kahoot, які роблять уроки більш інтерактивними. Замість традиційних стресових опитувань, вчитель може вивести запитання на екран, і діти швидко та без зусиль обирають відповіді. Таким чином, важливо знайти баланс у використанні технологій. Ми не можемо повністю заборонити їх, але обмеження їх використання лише для отримання простих відповідей призведе до зниження нашої інтелектуальної спроможності.

Я хочу звернути увагу на іншу сторону питання. Коли виникали затримки з випуском підручників, ми вдавалися до електронних версій у смартфонах. Але в такому житті звичайно присутні десятки чатів, безліч незавершених вкладок — справжній безлад і відволікання. Наразі деякі країни вводять заборону на використання телефонів для дітей до певного віку.

В умовах війни та питань безпеки, реалізувати це навряд чи вдасться. Сьогодні телефони стали символом контролю або, принаймні, ілюзії контролю: батьки вважають, що якщо дитина на зв'язку, то все в порядку. Крім того, повна заборона на використання телефонів може викликати протест. Ми не можемо заборонити телефони, але надзвичайно важливо обговорювати правила їх використання в школі. Нормально досягти згоди з батьками, що телефони залишаються на парті, і дитина не має можливості переглядати TikTok під столом, оскільки це вважається явною неповагою. Якщо ж батьки вважають, що такий скролінг на уроках є прийнятним, це є вже питанням комунікації. Нам потрібно шукати взаєморозуміння: система не може бути абсолютно відкритою, якщо вимагати від неї дій лише в зручний для вас спосіб. Це питання спільної відповідальності.

Очільник управління освіти Львова Андрій Закалюк висловив ідею про те, щоб під час уроків учні залишали свої телефони у спеціальних скриньках, проте батьки не підтримали цю ініціативу.

Це питання треба ще проговорювати. На макрорівні для всього міста це зробити складно, бо занадто багато різних ситуацій та батьків. Та про це можна домовлятися індивідуально в школі, пояснюючи переваги: без телефону ми зможемо сконцентруватися на задачі, не сфотографуємо її в ChatGPT і не отримаємо готову відповідь, яка згодом заблокує мисленнєвий процес. Звикнувши до швидких відповідей, від них складно відмовитися. Потім стає важко читати і думати. Думати постійно - це виклик. Але мислення тренується, як і тіло. Неможливо пробігти марафон, якщо до цього ти два тижні лежав на дивані і дивився ситкоми. Те ж саме з мисленням: якщо його не тренувати постійно, людина не зможе міркувати, а життя вимагає цього від нас повсякчас.

Культура відкладати справи на останній момент та старша спеціалізована школа.

Складається враження, що у нашій культурі виникає тенденція "надолужити в останній момент". Люди вважають, що не потрібно особливо напружуватися протягом усіх 11 років навчання, а за два роки до вступу можна знайти якісних репетиторів, швидко підготуватися і успішно здати НМТ. Наскільки це насправді стало характерною рисою нашої освітньої системи?

Справді, така культура існує і частково базується на імітації. Ми створюємо ілюзію, що все під контролем, але коли настає момент іспиту, виявляється, що дитина, яка щосили прагне стати медиком, не володіє знаннями з фізики, хімії чи біології. Для неї професія лікаря залишаєтся лише абстрактним поняттям, а не результатом величезної інтелектуальної праці та складної медичної освіти. Стати медиком — це означає приймати рішення в кожну мить, які можуть вплинути на життя і комфорт пацієнтів. Схоже, ми звикли до такої ситуації, оскільки зазвичай зосереджуємося лише на ключових етапах (вступ, випуск, початок кар'єри), а не на щоденних зусиллях. Це питання, яке потребує колективного обговорення і вирішення.

В нас буде профільна школа, в 10-12 класах учні матимуть вісім предметів. Чи не перетворяться ці три роки знову на підготовку до НМТ? І чи в 12 класі треба буде здавати випускні тестування і вступні?

Згідно з концепцією, мова йде про обов'язковий набір предметів (мова, математика, історія, іноземні мови), які підтверджують отримання базової загальної середньої освіти. Тестування ж на поглибленому рівні буде прив'язане до спеціалізації навчання учня. Це дозволить уникнути "навчання для проходження тестів", адже діти зможуть вивчати ці предмети більш детально і тривало, обираючи з різноманітних курсів. Таким чином, тест стане заключним етапом всебічного навчання. Наразі учням фізико-математичних чи лінгвістичних ліцеїв значно легше проходити наші тести, оскільки вони вже перевершили шкільну програму. Тому мета старшої профільної школи полягає у відході від навчання виключно для тестів, зосередившись на якісному навчальному процесі. Сьогодні модель розвивається в напрямку, щоб випускні іспити стали основними, а вступ до вищих навчальних закладів проводився на їх основі, як це реалізовано в багатьох країнах Європи (наприклад, Matura в Польщі чи Abitur у Німеччині). Це фактично є іспитом на зрілість і підсумком шкільного навчання, який використовується також для вступу.

Отже, це фінальні іспити з восьми дисциплін, а також декілька предметів відповідно до обраної спеціальності?

Випускні і будуть вступними. Передбачається, що три-чотири предмети складаються на базовому рівні, три - на поглибленому, і саме вони ж ідуть на вступ за спеціальностями, які потрібні дитині.

Чи плануєте ви організувати нові акції протесту? Здається, кількість іспитів повинна була зменшитися, але насправді їх стає тільки більше.

Що б ми не робили, навіть якби система залишалася дуже стабільною, ці проблеми будуть... Стежу за новинами в інших країнах, там та ж історія. От в Британії завершились випускні іспити... і петиції підписують по 15 000 людей: не такі завдання, не тої складності. Це нормальна історія, бо ми зачіпаємо великі шари населення і щороку вони різні. Це класична робота бізнесу: ми знаємо, які ризики є в продукті, комунікуємо про них і постійно їх пропрацьовуємо. Та щороку маємо нову когорту людей, і все, що ми пояснювали минулого року, вже нерелевантне, бо тоді вони цим не цікавились. Це прямо частина професії.

Вибір кар'єри: адвокати, майстри з ремонту чи блогери?

Але ж в Британії у старшій школі значно менше предметів. Чи це виправдано?

У системі A-level існує всього 3-4 предмети. Я також підтримую ідею глибокої профілізації. Проте ми переживаємо, що вибір дитини в дев'ятому класі ще не є достатньо обґрунтованим. Якщо ми обмежимо її навчання лише до 3-4 предметів, а згодом вона змінить свої уподобання, їй буде важко змінити напрямок. Натомість загальна освітня база надасть можливість для переорієнтації. У нашому стрімкому світі це виглядає розумно. Ми не можемо передбачити, які навички знадобляться дитині через 10 років. Багато професій майбутнього, зокрема пов'язаних із штучним інтелектом, ще не існують, а деякі з нинішніх можуть зникнути через автоматизацію (наприклад, невідомо, чи збережуться перекладачі в колишніх обсягах).

Проте деякі робітничі спеціальності залишаться затребуваними: випускники професійних навчальних закладів та коледжів матимуть високий попит. Щоб досягти моменту, коли роботи зможуть виконувати ремонтні роботи, ще пройде чимало часу. Наявність роботизованих пилососів не свідчить про те, що незабаром з'являться автоматизовані ремонтники. Обираючи між маркетингом та правом, важливо усвідомлювати, що юридична сфера є дуже локалізованою, і через різні законодавства може бути складно переїхати в іншу країну. Натомість професії, як-от ремонтувальники, пожежники, виробники хімічних реагентів та медсестри, завжди будуть потрібні. Це перспективні спеціальності, на які варто звернути увагу. А ще виникає питання: чи можу я свідомо зробити вибір у дев'ятому класі, чи справді мені цікава кар'єра блогера?

Це стосується не лише дітей, але й батьків, які часто не готові сприйняти рішення своїх дітей не вступати до університету, а обрати шлях швидкого навчання та виходу на ринок праці.

Це питання меншою мірою про освіту, а більшою - про довіру до ринку праці та вибору дитини. Якщо обоє батьків мають вищу освіту, їм буває складно прийняти, що дитина хоче бути не бухгалтером, а кухарем. Часто це стосується наших власних амбіцій і перекладання на дітей комплексів через те, що ми самі чогось не отримали сповна.

На освітньому фестивалі "Вчителі майбутнього" я брала участь у панельній дискусії про математику та причини, чому дітям вона часто не дається. З одного боку, можна дотримуватись більш ліберального підходу, стверджуючи: "Якщо не виходить, то й не треба". Але з іншого боку, якщо встановити мету, її цілком можливо досягти. Це справді важливий вибір. Тому мені цікаво, яким чином працюватимуть кар'єрні консультанти. Чи можливо, що штучний інтелект зможе допомагати учням у виборі майбутньої професії?

Ми часто плутаємо концепції ліберальності з відсутністю авторитетного дорослого у житті дитини. Це абсолютно різні речі. Дитина може бажати безперервно переглядати TikTok або проводити час у задушливій кімнаті — у таких випадках важлива відповідальність дорослих. Ліберальність, в свою чергу, полягає в умінні слухати, направляти і надавати дитині ту книжку, яка їй дійсно цікава, а не ту, що колись подобалася вам.

Щодо кар'єрних консультантів, наразі важко визначити, як саме ця система функціонуватиме на практиці. Існують позитивні ініціативи з боку громадського сектора, такі як проекти Ірини Плешакової чи Go Global, але школам потрібно адаптувати ці ідеї, переосмислити їх і взяти на себе відповідальність за їх впровадження, щоб вони дійсно спрацювали. Кар'єрні радники повинні бути дуже гнучкими особами, готовими до постійного пошуку і навчання. Адже немає однозначної відповіді на запитання "Ким мені стати?", навіть якщо учень пройшов тест Арнхейма та додаткові тести НМТ і отримав певну інформацію про себе. Це лише частина картини. Важливо активно досліджувати ринок і шукати інформацію, оскільки ми ще не знаємо про багато сучасних професій. Тому необхідно бути надзвичайно допитливим і відкритим до нових можливостей.

Оцінки або розвиток: що має більше значення?

В нас кажуть: "В радянський час у нас був комплекс хороших учнів, важливо було працювати на оцінку. А тепер оцінка неважлива". Я розумію батьків, до яких купа вимог і які все це слухають, а інформації надто багато. І може не треба вимагати в дитини оцінку, але коли час вступати, має бути оцінка і прохідний бал.

Необхідно акцентувати увагу не на оцінках, а на прогресі. Ідея психолога Занкова про діяльність у "зоні найближчого розвитку" залишається актуальною і сьогодні: нам слід прагнути до більшого, інакше ризикуємо залишитися на місці. Оцінка часто стає абстрактним поняттям, якщо не надати їй чіткого пояснення. Саме для цього й потрібне формувальне оцінювання. Коли ми говоримо: "Ці завдання ти здатен вирішити, а цей твір прочитати", ми не говоримо про бали. Тобі можуть поставити трійку за те, що переказав текст не так, як очікувалося, але головне полягає в тому, що ти здобув необхідну навичку.

Поговоримо про оцінювання в школах. Учням виставляють три оцінки, і батькам не завжди зрозуміло, як це відбувається. В коментарях під декількома нашими освітніми інтерв'ю вони писали: "Давайте нам зрозумілі оцінки". А ці три групи і вчителю ускладнюють завдання, бо треба виводити три оцінки, потім одну.

Коментувати це досить складно, адже я не займаюся професійними оцінюваннями на постійній основі. У школі я викладала всього два роки, а більшу частину свого досвіду здобула у вищих навчальних закладах, де система оцінювання була значно зрозумілішою. Там існує чітка система балів, що дозволяє отримати залік або скласти іспит. Вимоги до оцінювання прописані чітко, без можливості для маневру у тому, як і що ми робили. Моєю метою в університеті завжди було зуміти детально пояснити кожну оцінку. Питання з цього приводу не виникали, оскільки критерії обговорювалися на початку курсу, а протягом навчання ми регулярно поверталися до їх виконання, що всім було зрозуміло. Іноді траплялися студенти, які не проявляли активності, але коли за кілька хвилин до зустрічі починали намагатися щось зробити, виходило, що не могли досягти бажаного.

Ідея формувального оцінювання в навчальному процесі для мене є концепцією, про яку я читала, але не мала можливості реалізувати на практиці. Проте я усвідомлюю, що цей підхід є надзвичайно важливим та змістовним, оскільки він фокусується на наданні якісного зворотного зв'язку. Якщо цей зворотний зв'язок незрозумілий для основних учасників - учнів і їхніх батьків, то це свідчить про наявність проблем, які потребують вирішення. У математиці ситуація дещо простіша, адже існує чотири чітко визначені категорії результатів. Проте іноді трапляються завдання, які виходять за межі цих категорій, що ускладнює їхнє оцінювання.

Мені надзвичайно цікава концепція, коли людина чітко усвідомлює свої сильні та слабкі сторони. Завдяки штучному інтелекту, ми прагнемо створити таку модель для ДПА для учнів 4 та 9 класів, щоб результати були викладені максимально зрозуміло, і батькам не знадобилася освіта в галузі педагогіки для їх інтерпретації. Щодо поточного оцінювання, сподіваюся, що в процесі впровадження ця система зможе сама вдосконалюватися. Ми маємо знайти формулу, яка буде зрозуміла обом сторонам: вчителі усвідомлять свою мету, а учні та їхні батьки отримуватимуть корисну та актуальну інформацію.

Кадровий голод і як допомогти слабшим вчителям

Бали, необхідні для вступу на різні спеціальності, зазвичай не є високими. Це варто мати на увазі, коли ми висловлюємо бажання мати кращих вчителів, лікарів чи журналістів. Чи зміниться ця ситуація в майбутньому?

Боюся, що ринок сам себе контролює. На панельній дискусії ми говорили про те, що в педагогічні університети заходять студенти, які ледь подолали поріг "склав/не склав" з математики, здобувають освіту і стають вчителями математики. Але це не лише питання прохідних балів в університет чи того, як ми здобуваємо вищу освіту. Це перш за все питання про привабливість професії і те, хто хоче заходити в неї.

Якщо ми прагнемо мати талановитих людей, то необхідно створити умови для праці, які сприятимуть їх вступу до університетів і формуванню конкуренції. Просте підвищення вимог до вступу не вирішить проблему — це лише призведе до відсутності наборів. Я розумію, що іноді краще мати менше, але якісніше. Проте, коли у школі немає жодного вчителя з певного предмета, і вчитель фізкультури змушений викладати фізику та математику, це також не є оптимальним виходом. Людина, яка хоч трішки знайома з цими предметами з університету, зможе викладати їх значно краще, ніж та, яка ніколи цього не робила.

Отакі реалії, поки немає належних умов праці. Львів багато робить для того, щоби мати хороші умови: є спеціальні програми, доплати, надбавки, освітні ліги, тобто об'єднання вчительства і керівництва закладів освіти. Тут є класні педагоги та можливості для навчання. Як на мене, багато регіонів трошки заздрять Львову, придивляючись до цих правильних практик. Тоді, коли ця професія стане хоча би середньо привабливою, ми матимемо людей, які створюватимуть конкуренцію. Якщо в нас п'ять місць на спеціальність, а на неї хочуть вступити 25 людей, значить у них будуть дуже високі результати. А якщо в нас п'ять місць, а вступає один....

Я цілком підтримую ідею, що вчитель не може бути слабким, він повинен знати свій предмет. Не можна компенсувати незнання предмета харизмою чи виховною роботою, якщо в тебе відсутні базові уявлення про причинно-наслідкові зв'язки в твоєму предметі і про те, як його викладати. Але треба бути реалістами. Я не вірю в те, що в цьому відбудуться посутні зміни цього чи наступного року. Тому важливо напрацьовувати інструменти для вчителів, які трошки щось не довчили, щоби дати їм руку допомоги. Якщо людина вже працює 10-15 років в професії, і їй дають новий клас чи новий курс, то протягніть їй руку допомоги, дайте матеріали, щоб їй було простіше.

Вчительство є масовою і важливою професією. У тих сферах, де працює обмаль фахівців, можна гарантувати високу якість кожного з них. Проте, коли йдеться про понад 200 000 вчителів, неминуче з’являться і такі, що не демонструють високого рівня майстерності. У нас немає альтернативи, тому важливо працювати з наявними кадрами: пропонувати їм можливості для підвищення кваліфікації та надати методичні ресурси. Тож слід спонукати вчителів до професійного зростання, аби навіть ті, хто, можливо, не отримав усіх знань, мали достатньо внутрішньої мотивації та почуття відповідальності перед учнями і їхніми батьками, щоб навчитися всього необхідного під час виконання своїх обов'язків.

Розмову було записано під час освітнього фестивалю "Вчителі майбутнього".

Спілкувалася Світлана Жаб'юк.

Будь-яке відтворення або часткове копіювання матеріалу без отримання письмового дозволу від редакції є забороненим і розглядається як порушення авторських прав.