Чи здатна Україна спілкуватися англійською мовою?

"Освіта є механізмом примусового невігластва. Вона лише створює можливості для розвитку учнівської цікавості", -- зазначив Ноам Чомскі, видатна постать і, без сумніву, один із найвпливовіших освітніх діячів нашого часу. Ці слова набувають особливого значення на фоні ухвалення урядом концепції Державної цільової національно-культурної програми, спрямованої на підтримку вивчення та використання англійської мови в Україні на 2026-2030 роки (далі -- Концепція). Як практик, що викладає англійську мову для дорослих і дітей та є автором навчальних програм і платформи для вивчення мови, я хочу проаналізувати цю ініціативу.

Необхідно відзначити, що Україні, як європейській державі, знання англійської мови є надзвичайно важливим. Тому ініціатива щодо популяризації та підтримки вивчення англійської мови є цілком обґрунтованою. Проте ключовим є те, яким чином ця ідея втілюється в життя.

Пригадаємо, скільки разів ми намагалися підвищити рівень знання англійської мови: національний проєкт Future Perfect, який популяризує англійську, курси для державних службовців і викладачів за допомогою міжнародних партнерів та місцевих органів влади, а також ініціатива GoGlobal. Проте виклики все ще існують.

За даними Індексу володіння англійською мовою від Education First (EF English Proficiency Index) за 2024 рік, Україна зайняла 40-у позицію серед 113 країн світу, поступаючись Грузії, Білорусі, Вірменії та Молдові. Наша країна отримала загальну оцінку "середній рівень". Ці результати ґрунтуються на даних стандартизованих онлайн-тестів з англійської мови, які у 2023 році проходили дорослі з різних країн.

На перший погляд, середній показник може виглядати прийнятно. Проте слід звернути увагу на те, що тестування не охоплює всю територію країни. Згідно з рейтингом, найкращі результати показали мешканці Києва та Львова. Але які б були результати в менших містах і селах, а також в цілому по країні, якби всі дорослі громадяни раптом взяли участь у цих тестах? Варто також врахувати, що тестування проходили лише ті, хто мав інтерес до англійської мови та спеціально готувався до нього.

Станом на сьогодні, ситуація в Україні виглядає наступним чином. Відповідно до інформації, наданої КМІС і на яку посилаються розробники Концепції, лише 51% населення країни має базові знання мови. З цього відсотка тільки 23% здатні читати, писати та вести розмови цією мовою на повсякденному та навіть професійному рівнях.

Автори даної концепції виділяють кілька ключових причин:

Так, це дійсно так. Проте, як практикуючий викладач і творець кількох успішних освітніх ініціатив, я переконаний, що всі ці труднощі є результатом однієї основної проблеми — глибоко вкоріненого, суттєво неправильного підходу до вивчення мов, що сформувався в нашій країні, ймовірно, ще з часів радянської епохи "залізної завіси".

Згідно з цим підходом, який досі домінує в офіційних навчальних програмах, вивчення мови та її практичне застосування не йдуть паралельно. Спершу студенти вчать слова та граматичні правила «для галочки», а вже потім намагаються використовувати їх у живій комунікації. Таким чином, вважається, що знання є необхідною передумовою для мовних дій, адже вони допомагають уникнути невизначеності у спілкуванні, проблем із підбором слів та плутанини. Проте, насправді, все повинно бути навпаки: активність у мовленні має сприяти засвоєнню мови. Пошук слів, плутанина і навіть помилки — це звичайні етапи в процесі навчання. Більше того, щоб оволодіти будь-якою мовою, людині потрібно проявляти кмітливість, шукати виходи з ситуацій, зазнавати невдач і вчитися на них. Отже, знання повинні виникати внаслідок практичного досвіду, а не бути умовою його отримання. Вони не можуть існувати окремо від живого спілкування і практичного використання мови.

Причиною того, що нові численні програми та ініціативи не приносять відчутних результатів, є відсутність кардинальних змін у методах навчання мови.

Концепція Державної програми має амбітні завдання: покращити рівень володіння мовою, вдосконалити методики навчання, забезпечити ширший доступ до курсів та створити національну екосистему для вивчення англійської мови на всіх етапах – від дитячих садків до професійного середовища.

Для реалізації програми передбачено витратити 437,8 млн грн (приблизно пів мільярда), що дозволить країні протягом кількох років досягти наступних результатів:

Ці заходи мають призвести до:

На перший погляд, ситуація виглядає обнадійливо. Проте, як розробник освітніх програм, я хочу порушити декілька неприємних, але суттєвих питань щодо того, куди насправді будуть спрямовані кошти цієї ініціативи.

Справа корисна, але не в тому вигляді, як це відбувається зараз. Бо на практиці це зазвичай перетворюється на обов'язкову формальність, яка рідко має реальну цінність. Натомість за правилами затуркані освітяни змушені терпіти її від 150 годин на рік. Якщо курсів буде більше, чи стануть вони принципово якіснішими?

За результатами дослідження Мінцифри та British Council, яке проводилося в межах національної мовної програми Future Perfect, ситуація виглядає так. Серед шкільних учителів англійської на рівні, вищому за В1:

Водночас зі слухання й читання близько 6% вчителів мають рівень А.

Отже, очевидно, що в професійній підготовці педагогів великою перешкодою досі залишається комунікативний складник мовлення, в той час як накопичення знань не становить труднощів. Власне, це ще одна ілюстрація фундаментальної проблеми, про яку йшлося вище. Комунікативна методика -- підхід фантастичної краси -- перетворилася на силу-силенну глянцевих підручників і нову форму зубріння майже в усіх школах світу.

Тому самого лише оновлення освітніх програм для вчителів і школярів недостатньо. Потрібні докорінні зміни в підходах до викладання.

Мій досвід співпраці з педагогами свідчить про те, що для ефективної професійної підготовки та перепідготовки ключовим є надання вчителям можливості зануритися у мову, відчути її як жваву та динамічну систему, а не лише як набір параграфів, слів і таблиць. Необхідно кардинально переосмислити підходи до навчання, акцентуючи увагу на вільному дослідженні мови учнями, зацікавленості як з боку вчителя, так і учнів, педагогічній свободі та можливості впроваджувати різноманітні активності на уроках. Завдання педагога полягає в тому, щоб створити простір для досліджень, надихати учнів і не ставити перешкод у їхньому навчанні.

Однак для більшості педагогів звична роль контролера є пріоритетною: вони, скоріше, заважають учням вивчати мову, аніж підтримують їх у цьому процесі. В результаті навчання стає лише механічним запам'ятовуванням правил і заповненням оцінок у журналі.

Я мав досвід виступів перед педагогами на курсах підвищення кваліфікації. І одного разу, після захоплюючої промови про автономію учнів, дослідження і проєкти, а також нестандартні завдання, одна з учительок з серйозним виразом обличчя запитала: "Так як же тоді здійснювати контроль над ними?"

Ми потребуємо суттєвих системних трансформацій у підготовці педагогів та мовній освіті, адже їх реалізація неможлива без комплексної реформи освітньої системи, включаючи педагогічну сферу. І, напевно, без зміни поколінь викладачів. Проте, це питання потребує окремого обговорення.

Люди, які не знають англійської, здебільшого не мають мотивації її вивчати. Часто це -- результат середовища, яке не створює реальної потреби вчити іноземну мову. А створити таке середовище -- надзвичайно дорого.

Навіть людей з середнім рівнем володіння англійською потрібно спонукати інвестувати свій час та зусилля в ефективні методи вивчення мови. Як донести цю ідею — це не пусті запитання. Адже зовнішні стимули не завжди є достатніми. Вимога знання мови для науковців, чиновників та студентів діє лише на невелику групу осіб.

Чи зможуть нові доступні курси, новий англомовний контент, передбачений Концепцією, зацікавити й переконати людину: "Цього разу точно вивчиш"? Тут важливо, хто його готуватиме. В Концепції програми зазначено, що до її реалізації уряд залучить різних партнерів, зокрема й міжнародних. Хто це буде -- не повідомляють. Чи їхні методи принципово відрізнятимуться від традиційного зубріння й достатньо потужно навʼязуватимуть чи пропонуватимуть ефективні підходи?

Програма має на меті розробку навчального контенту, проте його вже достатньо. Справжнє питання полягає в тому, чим цей новий контент зможе перевершити існуючі ресурси. Чи буде він привабливим? Очевидно, що він повинен бути не лише якісним, а й емоційно вражаючим, індивідуально адаптованим та корисним у повсякденному житті. Якщо ці критерії не будуть виконані, будь-яка нова цифрова платформа чи курс із старомодним і нудним змістом залишаться лише галочкою у звіті, а не справжнім рішенням. У такому випадку, нова державна програма просто розширить вже існуюче, витрачаючи додаткові кошти, але результат залишиться незмінним.

Автори концепції пропонують два підходи для реалізації її завдань. Перший з них, класичний, про небезпеки якого я вже згадував, полягає у використанні існуючих програм і методик. Другий, відомий як комплексний підхід, передбачає розробку нової інфраструктури для вивчення англійської мови, що включає доступ до інтерактивних навчальних ресурсів, а також курсів, адаптованих до різних рівнів знань та цільових аудиторій.

Мені більше подобається другий підхід, але лише за умови актуалізації контенту та методів роботи з ним. Справді, існує чимало додатків і платформ, які, здавалося б, повинні сприяти вивченню та популяризації англійської мови. Проте, згідно з дослідженням КМІС, кожен п’ятий українець все ще має лише базові навички читання та письма англійською.

На мою думку, найбільш дієвий шлях досягнення цілей у системному підході – це розробка безкоштовного мобільного додатку для українців, аналогічного Duolingo, але з удосконаленнями. Цей додаток повинен забезпечити ефективний метод навчання в ігровій формі, роблячи його привабливим і незамінним. Важливо, щоб він дозволяв працювати з будь-яким контентом та адаптувався до потреб користувачів, розвиваючи навички у гнучкому форматі: емоційно, відповідно до рівня знань та індивідуальних завдань учня.

І це не так дорого, як здається. Знаю це з власного досвіду, тому що не лише викладаю англійську, а й є автором безкоштовної платформи LingvaSkills (www.lingva.ua). З 2018 року це наймасовіший освітній продукт в Україні. І хоча він користується попитом та отримує схвальні відгуки (316 тисяч користувачів, до 12% -- завершили курс із сертифікатом, 83 мільйони виконаних вправ), по-хорошому він уже застарів і потребує заміни на щось сучасніше, цікавіше -- з ШІ, пригодами й емоціями. Вартість розроблення 2018 року становила 120 тис. грн. Порівняймо із загальним бюджетом у пів мільярда гривень...

І насамкінець -- кілька порад, що може зробити вже сьогодні кожен українець, аби вчити англійську мову, не очікуючи допомоги від держави.

Основне правило: не сприймайте мову як кінцеву мету, а використовуйте її як інструмент для спілкування, співпраці, отримання задоволення, заробітку, продажів, проходження співбесід та проведення презентацій. Якщо ви лише запам’ятовуєте граматичні правила, не застосовуючи їх на практиці, це те ж саме, що вивчати інструкцію до велосипеда, замість того, щоб сісти на нього і покататися.

Споживайте інформацію. Читайте, слухайте та переглядайте англійською мовою те, що вам цікаво. Найзручніший варіант – створіть новий обліковий запис на YouTube і обирайте лише англомовний контент, що дійсно викликає ваш інтерес. Займайтеся цим не лише для вивчення мови, а перш за все для отримання задоволення від змісту. Дивіться англійською на Netflix, слухайте Audible, а також подкасти й адаптовані аудіокниги, а також інший зрозумілий контент (досліджуйте, що це означає).

Вибирайте якісні додатки для навчання. Сьогодні українці мають можливість користуватися різноманітними програмами для вивчення мов, як платними, так і безкоштовними. Наприклад, додаток LingQ наразі доступний безкоштовно для українців. Хоча його інтерфейс може бути не зовсім зручним, я все ж рекомендую його своїм учням. Щоб отримати безкоштовний доступ, слід звернутися до служби підтримки, вибравши українську мову в налаштуваннях інтерфейсу. Також рекомендую звернути увагу на додаток Linguin для читання, а для спілкування підійдуть HelloTalk і Tandem.

Спілкування з штучним інтелектом, будь то у письмовій формі чи через голосові команди, має свою цінність, яка визначається рівнем емоцій, що воно викликає, а також тим, наскільки воно сприяє виконанню реальних життєвих задач.

Висловлюйтеся, навіть якщо це складно. Зніміть на відео розповідь про подію з вашого життя англійською мовою. Не вдалося? Це навіть краще! Запис допоможе виявити фрази, які ви не можете згадати або які вам бракує. Попросіть спеціаліста або скористайтеся штучним інтелектом, щоб отримати ці вирази, перекладіть їх, запишіть. Після цього спробуйте ще раз переказати свою історію. Цього разу можуть виникнути нові труднощі, ви не згадаєте все, що виписали, і можуть спливти нові формулювання... Просто спробуйте знову без підказок. Перегляньте запис, запишіть нові фрази... Протягом тижня ви навчитеся легко розповідати одну, а можливо, й декілька історій. Далі буде простіше!

Інтеграція. Перетворіть англійську на частину вашого повсякденного життя. Використовуйте її під час розмови по телефону, роботи за комп'ютером чи перегляду телевізора, а також у внутрішніх монологах. Уявіть себе носієм англійської мови. Запровадьте правило: спілкуйтеся англійською із друзями, намагайтеся якомога більше використовувати цю мову. Визначте для себе: "Все, що можемо, говоримо англійською або, принаймні, намагаємося це робити".

Уникайте механічного запам'ятовування. Якщо будь-який додаток пропонує вам вивчати безкінечні списки слів або вивчати граматичні правила через численні тести, не витрачайте на це свій час. Аналогічно, якщо викладач передає знання про мову лише заради інформації, а не для практичного використання, це також є формою механічного запам'ятовування, яка не приносить результату.

Головною причиною, чому в певних країнах більше людей вільно володіють англійською, є не стільки законодавчі норми чи обов'язкові навчальні програми, скільки можливість отримувати контент та використовувати цю мову як частину культури і повсякденного життя. Це інструмент для навчання, роботи, спілкування та досягнення цілей.

Таким чином, ініціатива уряду вважається позитивним кроком уперед. Однак концепція є лише загальними стратегічними рамками. Залишається незрозумілим, чи буде цей крок достатнім, сучасним і актуальним. Хто стануть партнерами держави в її реалізації? Чи це будуть експерти та небайдужі активісти, здатні розробити платформи, застосунки, організувати заходи та створити нові тренди? А можливо, це будуть ті, хто просто намагатиметься заробити на грантах, прикриваючи старі ідеї новими обгортками? Ці питання залишаються без відповіді. Проте саме від їхнього вирішення залежить, чи стане нова концепція дійсно проривною.