Чи здатні місцеві навчальні заклади впоратися з викликами штучного інтелекту? Досліджуємо сучасні технологічні ініціативи для школярів -- Delo.ua

Штучний інтелект вийшов за межі наукової фантастики і став невід'ємною частиною повсякденного життя учнів. Учні використовують його для допомоги з домашніми завданнями, пошуку ідей для есе, створення презентацій і навіть для планування проєктів. Проте офіційні шкільні політики часто не встигають за розвитком подій. Поки учні експериментують з новими технологіями у домашніх умовах, навчальні заклади стикаються з необхідністю терміново приймати рішення: заборонити використання, ігнорувати його чи інтегрувати в навчальний процес.

У Мічигані дедалі більше навчальних закладів обирають третій шлях -- обережну, продуману інтеграцію. Освітяни розуміють, що повністю ізолювати учнів від ШІ неможливо. Натомість питання полягає в тому, як навчити дітей користуватися цими інструментами відповідально, критично та етично. Саме тому деякі шкільні округи почали формувати довгострокові програми впровадження ШІ, поєднуючи технологічні можливості з освітніми цінностями.

Сьогодні цифрові інструменти в навчальному процесі стали звичною справою. Учні активно генерують ідеї для креативних завдань, монтують відео для шкільних проектів, створюють презентації та проводять дослідження, використовуючи онлайн-платформи. Багато школярів приходять до навчального закладу з базовими знаннями у сфері цифрових технологій, такими як вміння користуватися текстовими редакторами, онлайн-редакторами відео та хмарними сервісами. Однак, цифрова компетентність не означає, що учні розуміють, як функціонує штучний інтелект, які ризики пов'язані з обробкою даних і як запобігти академічним порушенням. Тут і виникає розрив між технологічними знаннями учнів і готовністю освітньої системи до таких викликів.

Учителі по всьому штату шукають баланс: як використати потенціал ШІ для покращення навчання, не допустивши зловживань. Питання плагіату, некоректного використання даних та надмірної залежності від алгоритмів викликають занепокоєння. Проте замість повної заборони деякі округи розробляють чіткі правила й поступові плани інтеграції.

Показовим прикладом є St. Joseph Public Schools, де започаткували трирічний проєкт впровадження ШІ. Його мета -- створити чіткі політики, навчальні рекомендації та методики використання інструментів у класі. Перший етап передбачає тестування схвалених сервісів, які допомагають учням формулювати тези, структурувати тексти або глибше аналізувати матеріал. Важливо, що йдеться не про автоматичне виконання завдань замість учнів, а про підтримку процесу мислення. У подальші роки використання ШІ планують поступово розширювати, водночас супроводжуючи його навчанням педагогів.

Northville Public Schools вийшли на новий рівень. Цей район вже реалізував ряд рішень, заснованих на штучному інтелекті, у різних класах та на всіх етапах навчання. Вчителі використовують ці інструменти, щоб адаптувати навчальні матеріали відповідно до індивідуальних потреб учнів. Наприклад, система може запропонувати завдання з різними рівнями складності або прискорити процес підготовки навчального плану. Технологічні консультанти щоденно співпрацюють із вчителями, щоб зменшити ризики та забезпечити ефективне використання цих інструментів. Водночас адміністрація використовує штучний інтелект для автоматизації частини рутинних завдань, таких як оцінювання, складання звітів та організація навчальних програм. Це дозволяє заощадити час і зосередитися на безпосередньому спілкуванні з учнями.

У Ypsilanti High School, розташованій у районі Метро Детройт, підхід до навчання має дещо інший характер — тут акцент роблять на творчість. Штучний інтелект сприймається як інструмент для розвитку ідей, а не як заміна людської інтелектуальної діяльності. Старшокласник Джамір Пратт використовував алгоритми для створення бізнес-пропозиції: він не просто доручав системі написати текст, а використовував її для організації своїх думок та уточнення аргументів. Вчителі підкреслюють, що штучний інтелект повинен доповнювати людські якості, такі як допитливість, емпатія та наполегливість, а не витісняти їх.

Незважаючи на наявність позитивних прикладів, загальна картина в штаті залишаєтья неоднозначною. Згідно з даними опитувань, менше 30% педагогів регулярно інтегрують інструменти штучного інтелекту у навчальний процес. Багато вчителів висловлюють стурбованість щодо можливості списування, етичних питань та недостатньої підготовки. Деякі школи активно експериментують з новими технологіями, у той час як інші лише починають обмірковувати основні політики.

Проблема не обмежується лише технічними аспектами, але й включає в себе нерівність у доступі до ресурсів. Навчальні заклади з більш стабільним фінансуванням можуть інвестувати в навчання своїх працівників, наймати консультантів та впроваджувати сучасні платформи. Натомість інші заклади змушені діяти більш обережно. За таких умов методичні центри набувають особливої важливості.

Michigan Virtual Learning Research Institute створив унікальний посібник, присвячений впровадженню штучного інтелекту в освітній процес. Цей документ слугує допомогою для шкільних округів у визначенні правових аспектів, розгляді етичних питань та розробці навчальних стратегій. Це суттєвий крок до структурування процесу: замість випадкових експериментів навчальні заклади отримують ефективний інструмент для стратегічного планування.

Дискусія навколо ШІ триває не лише в Мічигані. По всіх США школи шукають відповіді на складні запитання: як навчати дітей критично оцінювати алгоритми? Як пояснити принципи роботи моделей? Як зберегти академічну доброчесність, не обмежуючи інновації? Деякі округи вже затвердили кодекси етики використання ШІ, інші досі перебувають на етапі обговорення.

У найоптимістичнішому випадку штучний інтелект може стати рушійною силою для індивідуального навчання. Він має потенціал підтримувати учнів у їхньому власному темпі, надаючи додаткові роз'яснення та приклади, а також допомагати вчителям, звільняючи їх від рутинних адміністративних обов'язків. Однак позитивний вплив залежить від підходу до впровадження. Якщо ШІ застосовується без чітких принципів і усвідомленості, ризики можуть перевершити корисні ефекти.

Батьки та учні також є частиною цього переходу. Для одних школярів ШІ -- це зручний інструмент для навчання та генерації ідей. Для інших -- спокуса скоротити шлях до результату. Дослідження свідчать, що ставлення до технології часто залежить від рівня пояснення та підтримки з боку дорослих.

Вчителі усвідомлюють, що вони також перебувають у постійному навчанні. Багато з них відчувають більшу невпевненість, аніж впевненість. Тому сучасна стратегія більшості шкіл на місцях полягає в поетапному впровадженні: спочатку розробка політик і навчання кадрів, а потім їх масштабування.

Пілотні програми та методичні рекомендації Michigan Virtual допомагають формувати таку поступову модель. Приклади St. Joseph, Northville та Ypsilanti демонструють, що інтеграція ШІ може бути творчою й водночас відповідальною. Головний меседж залишається незмінним: технологія -- це інструмент. Вона може посилювати навчання, але не здатна замінити допитливість, критичне мислення та роль учителя як наставника.