Біженці в Німеччині: коли завершиться тимчасовий захист, до чого готуються українці? - Газета "Час України"

Сидіти на "допомозі" більше не вдасться.

Прекрасні, зручні міста та високий стандарт життя, розвинута економіка та якісна інфраструктура... Німеччина стає магнітом для мігрантів і біженців з різних куточків світу, включаючи українців. Після початку повномасштабного російського вторгнення саме ця країна прийняла найбільшу кількість українців — більше ніж мільйон сто шістдесят тисяч. Спочатку їх було ще більше.

А ще в Німеччині щедра соціальна система: держава виплачує кожному дорослому біженцю, який ховається тут від війни, понад 500 євро на місяць. І ще по 300-400 євро на кожну дитину -- залежно від її віку.

Водночас українці шукають роботу в Німеччині не так активно, як, наприклад, у Польщі чи Чехії, де біженцям майже нічого не платять.

Катерина Міляновська прибула до Мюнхена на початку повномасштабної агресії Росії та незабаром започаткувала проект української школи при Schlau-Schule — про це ми писали раніше. "У перший рік я зустрічала труднощі з пошуком кваліфікованих викладачів за адекватну плату, — ділиться пані Міляновська. — Вони ж сиділи з калькуляторами і були такі: 'Чому нам платити на 200 євро більше? Це ж не має сенсу'".

Згідно з інформацією DW, минулого року в Німеччині офіційно працювали приблизно 300 тисяч українців, які прибули після початку повномасштабного вторгнення Росії. Варто зазначити, що цей показник значно зріс саме в другій половині минулого року.

І, безумовно, буде зростати, оскільки обставини для українців у Німеччині трансформуються: просто покладатися на соціальну допомогу більше не вдасться.

Членкиня баварської партії ХСС, українка Ольга Дуб-Бюссеншютт, з моменту початку широкомасштабної агресії Росії активно займалася питаннями політичного захисту українців у Німеччині. Вона підкреслює, що зараз держава чітко заявляє: "Якщо ви прагнете інтегруватися в наше суспільство, ми готові надати вам таку можливість — працювати, адаптуватися та розвиватися. Але, будь ласка, скористайтеся цими шансами, а не просто користуйтеся нашими соціальними системами".

Дочасні парламентські вибори в Німеччині оголили найбільші проблеми країни: економіка та міграція. "Німеччина дійшла до певної межі, -- пояснює пані Дуб-Бюссеншютт. -- Це не так стосується кількості мігрантів, як можливостей їх реальної інтеграції в німецьке суспільство. Але постають конкретні питання: скільки взагалі мігрантів і на якому рівні може інтегрувати Німеччина?"

Як підкреслює політикиня, дискусії щодо мігрантів частково охоплюють і українців. Проте це стосується не культурних аспектів, а питань інтеграції у сферу працевлаштування.

Серед політичних партій, які успішно пройшли до нового складу Бундестагу, найрішучіші заяви щодо мігрантів робить правопопулістська "Альтернатива для Німеччини" (AfD). Ця партія обіцяє відновити контроль на кордонах, зупинити потік мігрантів і видворити з країни всіх нелегальних іммігрантів. Крім того, вона може ініціювати перегляд статусу деяких іноземців, які легально проживають та працюють у Німеччині.

Попри те, що в AfD майже немає шансів увійти до керівної коаліції, у Німеччині є суспільний запит на розв'язання проблеми мігрантів. І зробити це обіцяють переможці виборів -- правоцентристи з ХДС\ХСС на чолі із Фрідріхом Мерцем. Він, найімовірніше, очолить новий уряд.

Другий чинник, який підживлює очікування змін для українців, -- перспективи мирних переговорів із Росією, які криголамом просуває нова адміністрація США. Якщо в Україні офіційно скасують воєнний стан, то зникнуть підстави для Параграфа 24 -- це розділ німецького законодавства, який передбачає захист для тих, хто рятується від війни.

Пункт 24 не буде закрито відразу після потенційного миру. Європейський Союз ухвалив програми прийому та захисту українських біженців до березня 2026 року. Проте, якщо після цього Брюссель не подовжить це рішення, кожна країна-член ЄС матиме можливість самостійно вирішувати, як діяти з біженцями.

Віта Четверікова прибула до Німеччини в квітні 2022 року і з того часу займається молодіжною роботою в області неформальної освіти. Її рідне місто наразі під окупацією, тому повертатися немає можливості. Віта вільно розмовляє німецькою, має стабільну роботу і зараз займається оформленням документів для того, щоб залишитися в Німеччині на інших умовах.

Німеччина, за словами Віти, передає всім однозначний меседж: "Якщо ти маєш можливість працювати, не барись і починай шукати роботу".

Залишитися в Німеччині після скасування Параграфа 24 зможуть тільки ті, хто має офіційне працевлаштування, -- повідомляє Ольга Дуб-Бюссеншютт. При цьому мова йде не лише про мініджоб (так у Німеччині називають часткову зайнятість. -- Ред.), а про повноцінну роботу з нормальним трудовим контрактом.

Водночас, додає пані Дуб-Бюссеншютт, німецький уряд буде готовий піти назустріч українцям, коли йдеться про рівень зарплати чи спеціальності, за якими вони працюють. Хоча раніше це дуже суворо регламентували.

"Найважливіше — забезпечити людей зайнятістю, щоб вони не покладалися на службу зайнятості, — зазначає Ольга Дуб-Бюссеншютт. — Це стане ключовим фактором, щоб вони не отримували соціальні виплати або, принаймні, отримували їх у мінімальних обсягах."

Він також зазначає, що ті особи, які здатні працювати, але не мають вагомих причин для свого безділля, першими отримають пропозицію повернутися додому. Щонайменше в регіони, де відсутні бойові дії.

В останні місяці українці дійсно активізувалися у пошуках роботи в Німеччині. Це також зауважує Катерина Міляновська: "Після оголошення про завершення Параграфу 24, і що в разі працевлаштування все буде в порядку, я отримувала від 5 до 6 резюме щодня. Люди надсилали їх на всі можливі та неможливі вакансії, включаючи мою. Бували дні, коли я отримувала до 20 резюме".

Однак для того, щоб отримати роботу, лише бажання не є достатнім. Зазвичай, необхідно володіти німецькою мовою хоча б на рівні В1, навіть для позицій з низькою зарплатою. Чим вища оплата праці, тим більшими повинні бути вимоги до рівня володіння мовою.

На початку влада організовувала безкоштовні курси для українців, і багато людей скористалися можливістю вивчити німецьку мову. Проте зараз така пропозиція доступна лише в окремих випадках. Наприклад, якщо особа вже має роботу і їй необхідно покращити мовні навички або освоїти терміни, пов'язані з професією.

Ціна за платні курси може варіюватися в межах 5 тисяч євро і навіть більше, в залежності від їх формату та рівня. Крім того, обов'язковим є проходження іспиту.

Змінився також і підхід до тих, хто вже вивчає німецьку, — звертає увагу Віта Четверікова. "Раніше ти проходив мовний курс, який був досить складним. І коли траплялася невдача, ти міг сказати: 'Я не впорався. Чи можу спробувати ще раз?' Тобі відповідали: 'Добре, пробуй знову'. Тепер же можливості для 'ще разу' немає".

Але і високий рівень знання мови не гарантує працевлаштування. У Німеччині люди зазвичай працюють за спеціальністю. Тому багатьом доводиться пройти процедуру визнання дипломів, що не завжди швидко та просто.

У той же час, отримавши диплом, знайти роботу за фахом виявляється досить складним завданням, -- зазначає Віта Четверікова. Хоча працювати в сфері обслуговування виглядає легшим варіантом, і тут не обходиться без своїх викликів.

"У мене, наприклад, узагалі немає ніякого диплома, -- каже Катерина Генріх, українка, яка приїхала до Мюнхена після початку повномасштабного російського вторгнення. -- Але я працюю".

Влаштуватися на роботу можливо і без вищої освіти, зазначає вона, проте важливо мати сильне портфоліо, практичний досвід та хоча б кілька знайомств, які можуть допомогти в пошуку роботи.

Укласти робочий контракт із німецькою компанією для Катерини та багатьох інших українців видається складним завданням. Виходом для них може бути фріланс або оформлення індивідуальної підприємницької діяльності -- аналог українського ФОП.

Займатися фрілансом, безсумнівно, простіше, — стверджують Віта і Катерина. Проте таке заняття не завжди гарантує стабільний дохід, і немає впевненості, що зароблених коштів вистачить на оплату житла, комунальних послуг та щоденних витрат. А вже про фінансування потреб дитини й говорити не варто.

Оформити індивідуальну підприємницьку діяльність у Німеччині складніше, ніж в Україні. Але навіть це не гарантує продовження візи, каже Віта Четверікова. "Прямо на це питання ніхто не відповість, -- пояснює вона. -- Тобі скажуть: "Залежить від кількох обставин". Тому, авжеж, краще, якщо в тебе є контракт із роботодавцем. А ще краще, якщо він не лімітований двома роками".

"На мою думку, в Німеччині не так вже й багато умов для розвитку підприємництва та фрілансу, -- зазначає Катерина Генріх. -- Їм значно простіше працювати з людиною, яка перебуває на контракті, і підтримувати саме такі робочі зв'язки."

Усі співрозмовники одностайні в тому, що будь-який вид зайнятості в Німеччині є кращим, ніж відсутність роботи. "Якщо ти не отримуєш соціальну допомогу, якщо держава не бере на себе твою підтримку, а ти, в свою чергу, сплачуєш податки, то до тебе немає жодних питань," - підкреслює Катерина Міляновська. "Просто тебе переводять на іншу категорію".

Проте автоматичний переклад на інший параграф не відбувається; для цього необхідно подати документи в спеціалізовані органи. Катерина радить зайнятися цим заздалегідь. Декілька її колег вже отримали робочу візу, а сама пані Міляновська також подала необхідні документи. Вона зазначає, що зараз це набагато зручніше, ніж буде пізніше: "Ти приходиш туди, і там лише ти та чотири жінки. Вони дуже привітні та готові допомогти... У них зовсім інше ставлення".

Загалом, ця ситуація також стосується української молоді, що перебуває в Німеччині. Для того, щоб залишитися в країні, потрібно здобувати освіту, і для цього існує можливість отримання студентської візи.

"Молодь, із якою ми працюємо, зараз взялася за руки і ноги і дуже багато навчаються, -- каже Віта Четверікова. -- Щоб далі йти у виші, їм треба відповідний мовний рівень. А далі або практику проходити, або складати іспити".

В Німеччині діти до 15 років зобов'язані відвідувати німецькі школи, незалежно від їхнього походження або знання мови. Проте для українських учнів 10-11 класів зробили виняток, дозволивши їм завершити навчання в українських школах. Як зазначає Катерина Міляновська, українське свідоцтво про середню освіту визнається в Німеччині. Для його використання потрібно лише переклад і апостиль, після чого учні можуть подавати заявки до різних навчальних закладів у Німеччині, хоча це не обов'язково має бути університет.

"У Німеччині немає аналогічного до українського явища, коли всі прагнуть вступити до університетів, -- зазначає Катерина Міляновська. -- Вища освіта тут сприймається як наукова підготовка."

Замість того, щоб вступати до університету, більшість випускників шкіл обирає навчання в рамках системи "Ausbildung". Цей процес здобуття спеціалізованих знань може тривати від одного до трьох з половиною років. Це щось на кшталт українського коледжу, але з елементами бакалаврату, – розповідає Катерина Міляновська.

"Коли ти розповідаєш німцям про 'магістра бухгалтерії', це викликає усмішку. А 'магістр з укладки шиферу' – теж звучить кумедно. У них існує чітка система спеціальностей, тому не потрібно бути науковцем у галузі бухгалтерії", – зазначає пані Міляновська. Вона також підкреслює, що в Україні професійна освіта орієнтована на трудову діяльність, тоді як у Німеччині це зовсім інакше.

Зараз в українській школі Schlau-Schule, яку очолює Катерина Міляновська, навчається близько 170 учнів. Це учні 10 та 11 класів, яких готують до вступу до вищих навчальних закладів. Однак, наступного року відбудеться останній набір, оскільки проєкт добігає свого завершення.

"Якщо ситуація залишиться стабільною, то віднімати дітей від німецької системи освіти на шостому або сьомому році є не тільки невірно, але й несправедливо", -- зауважує Катерина Міляновська. Крім того, між українськими та німецькими освітніми програмами існує чимало суттєвих відмінностей, і це відчувається."

Український підрозділ Schlau-Schule планує змінити свій формат, щоб надавати підтримку українській молоді в нових напрямках. Проте освітня складова в його діяльності більше не займатиме центрального місця.

"Єдине, де я бачу, що ми маємо продовжувати, -- це якщо буде ще одне повномасштабне вторгнення, -- додає пані Міляновська. -- І тоді буде ще одна хвиля біженців. Але я щиро сподіваюсь, що цього не станеться. І тому я з задоволенням, із усмішкою на вустах закрию шкільний проєкт через два роки".

Водночас є й такі, хто, попри наявність роботи в Німеччині, планує повернутися до України. "Я можу з упевненістю стверджувати, що четверо з двадцяти наших співробітників, як тільки настане перемога, зберуть свої речі і вирушать додому", -- зазначає Катерина Міляновська.

Також, за її словами, повертаються і багато випускників. Так, із 22 учнів першого випуску повернулися п'ятеро, із другого -- ще приблизно восьмеро-десятеро. "Деякі учні кажуть. "Я краще в український виш поступлю і буду робити дрони, буду робити щось корисне для країни"", -- резюмує пані Міляновська.

В оточенні Катерини Генріх та Віти Четверікової теж чимало людей, які не планують жити в НІмеччині після закриття Параграфу 24. "Але багато хто повертається, тому що не розуміють, як далі, -- пояснює пані Четверікова. -- Або розуміють, що прибиральниками ніби спробували і далі не хочуть. Вони думають: "Краще поїду додому під обстріли, але хоча б у мене там моя квартира, у мене там мій чоловік"".

Основне питання, яке хвилює багатьох українців у Німеччині, стосується долі тих, хто не має можливості працювати. Зокрема, це стосується багатодітних матерів або осіб, які піклуються про хворих родичів.

Отже, подруга Катерини Міляновської виховує дитину з тяжким захворюванням. За словами пані Міляновської, в Україні не надають необхідної підтримки в таких випадках. Натомість у Німеччині пропонують допомогу.

А ще багатьом українцям просто нема куди повертатися. Їхні міста або зруйновані, або під російською окупацією.

На цю тему поки що не висловлюються, зазначає Віта Четверікова. Однак вона висловлює надію, що коли справа дійде до прийняття рішень, німці зможуть підійти до кожного випадку індивідуально.

"На мою думку, Німеччина не зменшить допомогу різко, -- зазначає пані Четверікова. -- Скоріше, ці можливості стануть обмеженими. Не можна просто бездіяти і залишати все на випадок."

І додає, що в будь-якому разі відчуває вдячність до Німеччині за те, що вона вже три роки так сильно підтримує українців.