Традиційно вважається, що зародження перших великих міст в епоху бронзової доби неминуче супроводжувалося стрімким зростанням соціальної та економічної нерівності серед їхніх мешканців. Проте нове масштабне дослідження стародавнього поселення Мохенджо-Даро в Пакистані, вік якого сягає 4000 років, переконливо доводить, що урбанізація могла йти абсолютно іншим шляхом і створювати суспільство з рівними можливостями для всіх.
Daily Galaxy розповідає про це вражаюче архітектурне відкриття, яке знаходиться в долині Інду.
Зменшення нерівності на заміну розшаруванню.
Група дослідників з Кембриджського та Йоркського університетів провела аналіз більш ніж трьохсот житлових споруд у Мохенджо-Даро. Вони обрали площу житлових приміщень як основний непрямий показник економічного стану родин. Вчені розрахували коефіцієнт Джині, який використовується для оцінки рівня нерівності в суспільстві, варіюючись від нуля до одиниці, і отримали вражаючі результати для південної частини міста. Виявилося, що в період між 2500 і 2100 роками до нашої ери рівень нерівності різко знизився з 0,39 до 0,23, що свідчить про суттєве вирівнювання доходів серед місцевого населення.
Загальний коефіцієнт нерівності в цьому мегаполісі склав 0,44, що є вражаюче низьким значенням у порівнянні з іншими відомими центрами стародавності. Щоб краще усвідомити цю цифру, варто зазначити, що в Кноссі цей показник досягав 0,86, в Паленке становив 0,75, а в близькосхідних містах Ур та Угарит стабільно перевищував 0,6. Хоча Мохенджо-Даро не можна вважати абсолютно рівноправним суспільством [без верств багатих еліт, де кожен має однакові права та можливості — ред.], його система була значно справедливішою, ніж у більшості contemporary цивілізацій.
Паралельно з уніфікацією житлових площ відбувалися істотні зміни в загальному архітектурному проектуванні цього неповторного містечка. Житлові будинки ставали дедалі більш одноманітними і акуратно розташовувалися уздовж вулиць, що вказує на наявність ретельно продуманого плану забудови. В міру того, як зникала помітна прірва між розкішними маєтками та скромними хатинами, жителі отримували однаковий доступ до розвиненої соціальної інфраструктури та інженерних мереж.
Унікальна інфраструктура без палаців
Сучасних археологів найбільше дивує те, що в Мохенджо-Даро повністю відсутні монументальні будівлі, які зазвичай асоціюються з абсолютною владою в давніх цивілізаціях. Тут не виявлено жодних величних палаців, розкішних гробниць для правителів, закритих храмів для еліти чи монументальних творів, що прославляли б конкретних лідерів. Натомість усі зусилля громади були зосереджені на створенні спільного комфортного середовища з ідеально рівними вулицями та складною системою водовідведення.
Дослідники висловлюють припущення, що така незвична для бронзової епохи організація простору могла бути свідомим способом обмеження концентрації влади та ресурсів у руках вузького кола еліти. Це підтверджується тим фактом, що маленькі кам'яні печатки, які використовувалися для торгівлі та обміну, були виявлені в звичайних житлових домах, а не в центральних адміністративних будівлях. Хоча точний механізм управління цим містом залишається нез'ясованим, очевидно, що його жителі надавали перевагу суспільному благополуччю, а не збагаченню окремих керівників.
Обмеження дослідження та майбутні відкриття
Незважаючи на революційний характер отриманих результатів, дослідники щиро визнають певні технічні обмеження свого унікального аналізу стародавніх будівель. Їхнє дослідження в значній мірі ґрунтується на архівних матеріалах ранніх розкопок, здійснених ще на початку XX століття, коли методи фіксації знахідок залишалися далеко від сучасних стандартів. У зв'язку з недостатньо точним документуванням складних архітектурних нашарувань, фахівці змушені були працювати з дещо спрощеними просторовими даними.
Найбільшою проблемою для команди експертів стало встановлення точної хронології зведення тих чи інших будівель у різних районах стародавнього мегаполіса. Дослідникам вдалося чітко розділити історичні періоди лише в південному секторі, тоді як в інших частинах поселення структури різних епох виявилися безнадійно перемішаними між собою. Через це науковці змушені лише припускати, що зафіксоване ними падіння рівня соціальної нерівності було рівномірним абсолютно по всій території Мохенджо-Даро.
Автори дослідження також наголошують, що розмір житлового будинку є важливим, але далеко не ідеальним та вичерпним показником реального багатства родини. Заможні люди бронзової доби не завжди вкладали свої ресурси у розширення квадратних метрів, і могли віддавати перевагу іншим формам накопичення капіталу чи впливу. Крім того, вимірювання площі кімнат жодним чином не дозволяє оцінити нерівність, пов'язану з гендерними, родинними чи етнічними факторами всередині суспільства.
Зрештою, фахівці відзначають, що економічна нерівність в Мохенджо-Даро безсумнівно зменшувалася в процесі активного розвитку та розширення міста вздовж його основних шляхів. У майбутньому археологи планують провести додаткові великомасштабні дослідження, щоб відтворити хронологію будівель у інших частинах поселення. Це дозволить остаточно підтвердити винятковий статус цього міста як місця, де урбанізація була спрямована на благо всієї громади, а не лише вузького кола обраних.
Нагадуємо, що супутникові зображення NASA сприяли відкриттю загубленого міста Убар, розташованого в Аравійській пустелі і відомого під назвою "Атлантида пісків". Протягом майже ста років дослідники намагалися виявити це місто, яке, згідно з легендами, було поглинуто піщаними бурями.
#Університет #Суспільство #Інфраструктура #Місто #Цивілізація #Близький Схід #Археологія #Палац #Еліта #Пакистан #Храм #Каналізація #Урбанізація #Соціальна нерівність #Міф #Будинок #Гробниця #Мегаполіс #Кносс #Мохенджо-Даро #Бронзова доба #Угарит #А #Паленке #Хронологія #Річка Інд #Давня історія #Східна пустеля
